РОЗДІЛ 2
ПРОГРАМА, МЕТОДИКА ТА ОБ'ЄКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
На основі матеріалів лісовпорядкування та обліку лісового фонду визначено найбільш характерні ділянки культур сосни звичайної в умовах свіжих борів і суборів Київської та Житомирської областей. як обєкти дослідження використовувалися культури сосни звичайної різного віку і повноти, які створені на староорних землях.
Накопичення органічної маси деревними рослинами та вплив рослин на навколишнє середовище із збільшенням віку змінюється. З віком за розвитком окремих органів рослин можна судити про інтенсивність росту останніх і їх стану. Вивчення насаджень в цілому або їх компонентів у різні фази їх розвитку дозволяє виявити фактори, які впливають на біологічну стійкість та продуктивність деревостанів.
Після садіння рослин на постійне місце з різних причин відбувається часткове їх відмирання, яке в лісових культурах ми визначали у відсотках до загального числа висаджених рослин. Якщо культури створювали посівом насіння, відмирання визначали шляхом обліку порожніх місць і виражали у відсотках до загального числа посівних місць на площі. Інвентаризацію проводили в кінці першого вегетаційного періоду після закладки культур. В Україні культури підлягають інвентаризації з 1 жовтня. Перед початком інвентаризації культури обстежували. З цією метою всю ділянку культур оглядали і окомірно встановлювали характер відмирання саджанців (сіянців) та інтенсивність заростання ділянки трав'яною рослинністю.
Площу, на якій проводився облік, визначали в залежності від загальної площі культур. Якщо площа ділянки культур до 3 га, то для обліку брали 5%, від 3 до 5 га - 4%, від 5 до 10 га - 3% від загальної площі ділянки. Якщо площа ділянки була понад 10 га, то для обліку брали 2% від загальної площі ділянки. На ділянках суцільних рядових культур для обліку брали ряди, наприклад, кожний 12, 25, 33, 50 і так далі, або закладали статистичні облікові ділянки в кількості 9-12 штук, розміщуючи їх рівномірно по всій ділянці. Облікові площадки мали, переважно, форму витягнутих прямокутників і розташовувались паралельно довгій стороні ділянки культур.
Облік та оцінку стану рослин проводили за зовнішніми ознаками з розподілом на здорові, слабо розвинуті або пошкоджені, загиблі та відсутні. Для встановлення причин відмирання рослин загиблі сіянці або саджанці викопували з грунту і ретельно оглядали їх надземну частину та кореневу систему, встановлюючи правильність садіння і глибину загортання в грунт кореневої системи. Під час огляду відмерлих рослин відзначали пошкодження їх личинками хруща та іншими комахами, ураження збудниками хвороб, несприятливими метеорологічними факторами, незадовільного виконання робіт під час садіння, механічними пошкодженнями при догляді за грунтом у культурах, випасанням худоби тощо. Число рослин за категоріями їх стану підраховували у відсотках.
Внаслідок інвентаризації культур визначали основні причини відмирання рослин і розміри робіт з доповнення культур. За умов рівномірного відпаду рослин по всій площі, яке не перевищує 10% від загального числа висаджених, доповнення культур не планували. Культури, в яких приживлюваність становить менше 25%, відносили до загиблих, а площу призначали для закультивування. Лісові культури з приживленістю від 85 до 25%, переважно, доповнювали.
На основі одержаних даних інвентаризації культур визначали заходи, які в майбутньому слід проводити в культурах.
Після приживання рослин настає фаза індивідуального росту. Основною особливістю, яка характеризує відрізок часу цієї фази, як відмічає С.Б. Ковалевський [69,70], є відсутність впливу одних деревних рослин на інші. Закінчення цієї фази настає після зімкнення крон у культурах.
Залежно від умов середовища, агротехніки створення культур, розміщення посадкових місць та інших особливостей продовження фази індивідуального росту становить від 5 до 8 років і більше.
Під час опису лісових культур вказували умови місцезростання, спосіб підготовки грунту, схему змішування і розміщення посадкових місць, інтенсивність заростання культур трав'яною рослинністю та видовий склад останньої. У часткових культурах, крім того, відмічали характер розміщення самосіву та підросту, якщо він був, його склад і окомірно визначали число рослин на гектарі й середню їх висоту. Особливу увагу приділяли причинам і характеру відмиранням рослин у культурах.
Для оцінки стану культур у характерних місцях закладали облікові площадки такої величини, щоб на них було не менше 200-250 саджанців (сіянців) головної породи. За формою вони були у вигляді прямокутника або стрічки, витягнутої вздовж довгої сторони ділянки культур. Кожна облікова площадка включала не менше чотирьох рядів головної породи і не менше одного циклу схем змішування.
На обліковій площадці проводили суцільний перелік дерев за породами для визначення їх кількості на час обстеження. Число саджанців, що збереглись, вираховували у відсотках до загальної кількості висаджених. У кожного десятого саджанця заміряли висоту, приріст по висоті за останній рік і площу проекції крони. Останню визначали за формулою 0,785 * a * в з точністю до 10 см2, де : а - діаметр крони поперек ряду - см, в - діаметр крони вздовж ряду - см. Результати замірів заносили до таблиці.
У цій стадії вивчення культур ставили завдання вивчити біологічну стійкість та продуктивність штучних насаджень, інтенсивність росту та диференціацію дерев, формування стовбурів, очищення їх від гілок, взаємодію порід та інші сторони життя насаджень.
Дослідні пробні площі закладали прямокутної форми в характерних місцях у культурах сосни звичайної, створених на староорних землях. Від полів, галявин, водоймищ та меж інших угідь пробні площі розташовували не ближче, ніж на 2-3 висоти дерев у насадженнях жердинного віку і однієї висоти дерев - середньовічних, достигаючих та стиглих насаджень. Довга сторона її розташовувалася вздовж рядів. Пробна площа була прив'язана до кварталь
- Київ+380960830922