РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика і методи дослідження морфологічного матеріалу
Встановлення значення структури соскоподібних відростків в перебігу запальних
процесів середнього вуха можливе при детальному вивченні варіантів їхньої
внутрішньої будови та відрізняючих особливостей. Тому при вирішенні поставлених
завдань морфологічним дослідженням надавалася вирішальна роль.
В загальну кількість морфологічного матеріалу входили 136 скроневих кісток
трупів дорослих людей, які померли з різних причин, виключаючи захворювання
середнього вуха. Для уникнення вікових змін структури відростків, останні
вивчалися тільки у осіб молодого і зрілого віку. З них 48 (35,3 %)
соскоподібних відростків досліджувалися на черепах брахіцефалічної форми, 58
(42,6 %) – при мезоцефалічній та 30 (22,1 %) – при доліхоцефалічній формі
черепа. У всіх випадках проводилося двобічне вивчення соскоподібних відростків
на кожному з черепів. За статевою належністю 74 (54,4 %) препаратів належали
особам чоловічої статі і 62 (45,6 %) – жіночої. Візуалізація окремих елементів
середнього вуха проводилася під збільшенням спеціально розробленого оптичного
приладу (свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію № 3043 від 19.10.2000 р.).
Спочатку проводилися метричні дослідження товщини і довжини надходової ості
(spina suprameatica), а також довжини барабанно-соскоподібної щілини скроневих
кісток. Вимірювання виконувалися за допомогою циркуля з голковими ніжками і
лінійки.
Нами проводилось вивчення внутрішньої структури соскоподібних відростків, як
складової частини скроневої кістки, в залежності від морфогенетичних
особливостей мозкового черепа.
Характеристика мозкового черепа полягала у визначенні широтно-довжинного
індексу за Martin [160], який розраховувався після морфометричних досліджень.
Вимірювання проводилися за допомогою краніометра. За ширину мозкового черепа
приймали відстань між найвіддаленішими точками тім’яних випинань у фронтальній
площині, які знаходили при зигзагоподібних рухах ніжок товстотного циркуля,
уникаючи зміщення останніх на лускову частину скроневих кісток. Довжина
мозкового відділу черепа, або найбільший передньо-задній діаметр, вимірювалася
між glabella – найбільш виступаючою точкою, розміщеною посередині між
внутрішніми краями надбрівних дуг і opisthocranion – самою віддаленою точкою
від glabella, на потилиці, що знаходилася при рухах ніжок краніометра.
Брахіцефалічна форма черепа характеризувалася значеннями цефалічного індексу
(відношення ширини до довжини мозкового черепа) від 80,0 та вище, мезоцефалічна
– 75,0 – 79,9, доліхоцефалічна – до 74,9.
Дослідження внутрішньої структури соскоподібних відростків проводилися шляхом
безпосереднього макроскопічного трепанаційно-препараційного методу і зрізів
лінійною пилкою на різних рівнях. Вивчаючи структуру відростків, звертали увагу
на три основні фактори, що її визначають – ступінь, характер розвитку
коміркової системи і структуру міжкоміркової тканини. При оцінці розвитку
коміркової системи визначали наявність і вираженість шести окремих груп
пневматичних комірок: 1) групи комірок порогової зони, що розміщуються від
рівня бічного півколового каналу до початку верхівки відростка по вертикалі і
від задньої стінки зовнішнього слухового ходу до сигмоподібної пазухи по
горизонталі; 2) периантральної, що складається з комірок, розміщених вище і
нижче соскоподібної печери, які безпосередньо контактують з нею; 3)
пресинуозної, що знаходиться перед борозною сигмоподібної пазухи; 4) кутової
групи комірок, розміщеної між верхньо-задньою стінкою соскоподібної печери і
синодуральним кутом, утвореним сходженням кісткових пластинок сигмоподібної
пазухи і дна середньої і задньої черепної ямки; 5) верхівкової, розташованої в
межах верхівки соскоподібного відростка; 6) ретросинуозної групи комірок
(позаду борозни сигмоподібної пазухи).
Додатково визначали наявність і ступінь вираженості окремих пневматичних
комірок, розміщених в інших ділянках скроневої кістки: 1) виличної, в межах
верхньо-задньої стінки зовнішнього слухового ходу, а також в корені і дузі
виличного відростка; 2) групи комірок лускової частини скроневої кістки, які
розміщені під кортикальним кістковим шаром вище скроневої лінії. Ці
повітроносні комірки характеризують загальну вираженість процесу пневматизації
скроневої кістки. До окремої ознаки структури відростка відносили величину
пневматичних комірок, які розділялися на окремі типи: великі, середні, малі.
Комірки, поздовжні розміри яких переважали 8 мм, вважалися буллами.
Визначаючи поширеність пневматичних комірок в окремих ділянках, звертали увагу
як на розміри, так і на кількість останніх у вказаному обсязі ділянки,
використовуючи алгоритм Ю.Є.Виренкова, В.М.Кривощапова [23]. За останнім
встановлювали: 1) добре виражену коміркову систему ділянки, позначаючи її
трьома одиницями (+ + +); 2) помірно виражену (+ +), коли комірки невеликих
розмірів і в малій кількості містилися лише в частині вказаної ділянки; 3)
слабко виражену коміркову систему, позначену однією одиницею (+), з одиничними
комірками.
Поширеним комірковим типом структури соскоподібних відростків вважався такий,
коли сумація ступенів розвитку окремих груп пневматичних комірок давала 10 і
більше одиниць пневматизації. Розрізнялося поширення коміркової системи як в
межах соскоподібного відростка, так і за його межі. При сумарному обсязі менше
10 одиниць встановлювався обмежений комірковий тип структури. Проте, на відміну
від вказаних авторів нами розрізнялася відсутність пневматичних комірок в
кожній ділянці, що позначал
- Київ+380960830922