Ви є тут

Оцінка і підвищення інвестиційної привабливості підприємств

Автор: 
Мєшков Андрій Віталійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
3404U004545
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ МЕТОДИЧНИХ ПОЛОЖЕНЬ ВИЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Порівняльна оцінка методів визначення інвестиційної привабливості підприємств

В умовах формування ринкової системи України, що продовжується вже понад тринадцять років, підвищується потреба у залученні великого обсягу коштів, які допомогли б подолати велику низку проблем як на рівні кожного окремого підприємства, так і на рівні держави [87]. Але досі питання винаходження необхідних країні інвестицій вирішено не було [48, 99, 136]. На сучасному етапі становлення української економіки дуже актуальною є проблема підвищення інвестиційної привабливості підприємства, як інтегральної характеристики об'єкту потенційного інвестування з точки зору його наявного стану, перспектив розвитку, обсягів і перспектив отримання і розподілу прибутку, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства, його ділової активності та рентабельності [18, 55, 89]. Тому важливого значення набуває визначення рівня привабливості і, таким чином, можливостей залучення коштів, що випливають з нього. Необхідність такої оцінки компаній можна проілюструвати результатами проведеного анкетного опитування керівників шахтних підприємств Донецької області. Потребу в оцінці інвестиційної привабливості свого підприємства відчувають близько 80 % респондентів. В той же час, біля 60 % керівників не здійснюють оцінку власної привабливості, і лише один респондент стверджує, що його підприємство оцінює інвестиційну привабливість інших компаній. Слід відмітити, що лише двоє з опитуваних виявили зацікавленість в оцінці привабливості інших підприємств. Це говорить про те, що керівники ще не впевнились, що оцінка інвестиційної привабливості власної компанії досить щільно пов'язана з можливостями залучення капіталу. Такий стан є природнім наслідком історичних умов розвитку інвестиційної діяльності в Україні. Необхідність використання характеристики привабливості з'явилась тільки в процесі формування ринкової системи, яке супроводжується розвитком форм власності та ринку капіталу.
Визначення ступеню привабливості значною мірою впливає на рішення щодо капіталовкладень. Інвестиційна привабливість кожного підприємства є основою формування привабливості регіону, яка в свою чергу безпосередньо впливає на привабливість держави загалом [157]. Таким чином, інвестиційна привабливість підприємства є найдрібнішим і у той же час найважливішим елементом формування сприятливого інвестиційного клімату в країні. Загострення потреби у використанні цієї характеристики обумовило велику увагу до питань розробки методичних положень з визначення рівня інвестиційної привабливості підприємств. На пострадянському просторі багато авторів приділяли увагу проблемі розробки методик оцінки інвестиційної привабливості підприємства [8, 18, 84, 89, 124, 135, 139, 162]. Основним результатом цього стала поява декількох методів. Так, метод суми коефіцієнтів розглядають такі автори, як І. Бланк [13], І. Несторенко [94], метод комплексної оцінки - А. Шеремет, Р. Сайфулін [152], банківські установи часто вдаються до методу бальної оцінки [111], яскравим прикладом якої є методика оцінки інвестиційної привабливості потенційних позичальників Промінвестбанку.
Загально прийнятим шляхом здійснення оцінки інвестиційної привабливості акціонерного товариства (далі у тексті використовується термін "підприємство", оскільки для всіх видів підприємств принцип здійснення досліджень однаковий, за винятком аналізу потенціалу акцій) є розрахунок узагальнюючого коефiцiєнту для кожного підприємства на основі обробки інформації щодо його фінансового стану, а саме, фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності, ділової активності, рентабельності, потенціалу акцій. Наступним етапом є порівняння отриманих узагальнюючих коефіцієнтів, на базі якого здійснюється ранжування підприємств за ступенем інвестиційної привабливості.
Але існуючі методики розрахунку узагальнюючих показників у цілому недосконалі, дозволяють лише порівнювати фінансовий стан підприємств, але не дають можливості здійснювати відокремлену від інших підприємств оцінку задовільності їх стану, а також дозволяють отримувати результати, які не повністю відповідають дійсності.
Повноцінна оцінка повинна органічно поєднувати у собі усі складові цього поняття, а саме абсолютну і порівняльну оцінку у всіх її проявах (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Види оцінки привабливості підприємства

Адекватна оцінка не може базуватися лише на порівнянні показників різних підприємств. Потенційному інвестору дуже цікава інформація про задовільність стану підприємства, яку може надати лише абсолютна оцінка. В той же час важливою є й інформація про положення суб'єкта господарювання серед інших. Її оцінка повинна бути гнучкою і базуватися в деяких випадках на порівнянні з найкращими наявними показниками, в інших - з нормативними або рекомендованими значеннями. Ці два види оцінки, в кінцевому підсумкові, надають можливість порівняння між собою стану будь-яких підприємств.
Існуючі математичні інструменти визначення інвестиційної привабливості підприємства, за наявності відповідної інформації, досить прості для розрахунку. У випадку використання методу суми коефіцієнтів узагальнюючий показник порівняльної оцінки інвестиційної привабливості визначається як сума добутків значень показників господарської діяльності підприємства, поділених на максимальне значення відповідних показників та вагових коефіцієнтів цих показників [84].
Таким чином, узагальнюючий показник рейтингової оцінки по кожному підприємству буде мати наступну формулу розрахунку (2.1):

(2.1)

де - значення i-го показника по j-му підприємству;
maxj - максимальне значення i-го показника серед j підприємств;
Ki - коефіцієнт вагомості i-го показника.
Результат діле