РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН І ОЦІНКА НЕБЕЗПЕКИ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ ТА ЗАГРОЗИ БАНКРУТСТВА НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХЛІБОПЕКАРСЬКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1 Цінова кон'юнктура ринку сировини і ефективність діяльності хлібопекарських підприємств
Хлібопекарська промисловість за товарною структурою роздрібного товарообороту підгалузей харчосмакової промисловості посідає друге місце після кондитерських виробів. У 2002 році товарооборот у порівняних цінах склав - 35,2 % продукції цієї підгалузі. Протягом 2000 - 2002 років у хлібопекарській галузі України виробництво дещо стабілізувалось і було на рівні 2356-2464 тис. т. хліба та хлібобулочних виробів. Незначні зміни пояснюються зменшенням кількості підприємств, що охоплені статистичною звітністю. Але багаторічна загальна тенденція показує спад виробництва. Так, у 2002 році проти 1990 року обсяги хлібопродукції зменшились на 64,2%. Тільки за перше півріччя 2003 року порівняно з відповідним періодом у 2002 році відбулось зменшення виробництва хліба на 11 тис. т. Це пояснюється зменшенням пропозиції зернової сировини на внутрішньому ринку та її подорожчанням напередодні низького валового збору зернових у 2003 році.
Потрібно зазначити, що в 2003 році валовий збір пшениці склав 3,6 млн. тонн, що в 5,7 раз, менше ніж в 2002 році при врожайності 14,7 ц/га., жита одержали на рівні 624,3 тис. тонн.1
Зміни, що відбулися у виробництві зерна під впливом погодних умов знайшли своє відображення в обсягах реалізації і цінах (рис.2.1)
Зерно - типовий продукт сезонного виробництва і ціна його реалізації змінюється під дією фактору сезонності. Так, найбільша пропозиція зерна в 3 кварталі зменшує його ціну, а по мірі того, як зростають витрати на збереження врожаю - ціна зростає. Така тенденція в коливанні цін простежувалась за 2002 рік.
Рис.2.1 Динаміка обсягів та цін продажу зерна
Пік сезонної реалізації зерна припадає на липень-вересень, коли сільськогосподарські підприємства продають 50 відсотків врожаю поточного року, а на період липень-грудень - в середньому 90 відсотків врожаю. Сезонні зменшення цін протягом 2001-2002 років спричинені збільшенням пропозиції зерна, та, відповідно, обсягів його реалізації на 54% - за липень - грудень в 2001 році, та на 65% - в 2002 році порівняно з 2000 роком (рис.2.2).
При цьому середня реалізаційна ціна зерна (за даними Держкомітету статистики) в ці періоди в 2001 році була на 16% менше, а в 2002 році - на 31% менше порівняно з відповідним періодом 2000 року. Посилення тенденції до зменшення внутрішніх цін в 2002 році обумовлено збільшенням валового збору зерна протягом двох останніх років.
Крім того основними зовнішніми причинами, які вплинули на низьку ціну зерна в січні-серпні 2002 року були:
1) зростання перехідних залишків зерна на 7 млн. т. порівняно з 2001 роком;
2) невідшкодування податку на додану вартість експортерам, внаслідок чого ціни зменшились на 10-15%;
3) нестабільність і різні варіанти змін у імпортній політиці європейського союзу.
Рис.2.2 Кон'юнктура цін на зерно, грн. за тонну
До цього у 2001-2002 маркетингових роках був направлений експорт біля 1/3 його обсягів; певну конкуренцію у експорті української пшениці протягом минулого маркетингового року склала Росія, де ціна пшениці була на 5-7 доларів нижче за українську.
У ринковій економіці вільні ціни завжди зрівноважують попит та пропозицію як на окремий товар, так і на всю товарну масу. Але поки що на зерновому ринку міцність такої рівноваги недостатня. В попередні роки ціна на зерно була нижча вартості, а в 2003 році вища, то і рівновага попиту та пропозиції має нестійкий характер.
У 2003 році різке зменшення площ під продовольчими зерновими, недосконалість ринкової інфраструктури, недалекоглядна політика державних органів влади стосовно вибору оптимального рішення в ринкових стосунках значною мірою вплинули на підвищення внутрішніх цін на зерно.
Так, напередодні нового низького врожаю 2003 року ціни на пшеницю підвищилися на 60%, на жито на - 43% порівняно з червнем 2002 року (рис. 2.3).
Рис.2.3 Рівень цін реалізації пшениці і жита сільськогосподарськими підприємствами в червні 2001-2003 років
З'єднуючою ланкою між сільськогосподарським виробництвом та ринком хлібопродуктів є зернопереробна галузь, яка виконує функції заготівлі, зберігання і переробки зерна та реалізації продукції переробки споживачам. Продукція борошномельної промисловості призначена для використання у харчовій , а саме хлібопекарській промисловості.
Борошномельні підприємства ДАК "Хліб України" використовують зерно комерційних структур, Пенсійного фонду, обленерго, фіксований сільськогосподарський податок, що закуповується як за власні кошти, так і за кредити банків. Сировиною для приватних млинів є продукція, куплена за власні кошти, а також зерно комерційних структур і безпосередньо сільськогосподарських виробників, як юридичних так і фізичних осіб, яке переробляється на давальницьких умовах.
Максимальні рівні цін на борошно вищого ґатунку на підприємствах торгівлі України почали наростати високими темпами до травня 2003 року (рис. 2.4).
Рис.2.4 Динаміка максимальних рівнів цін на борошно вищого ґатунку на підприємствах торгівлі України
Так, в травні - серпні 2003 року максимальна ціна 1 т борошна вищого ґатунку становила 2500 грн. проти 1350-1450 грн. на початок 2001 року. У такій ситуації, яка склалася в Україні, навіть великі борошномельні підприємства та комбінати повинні витримувати конкуренцію з поставкою продукції як іноземного виробництва, так і продукцією міні підприємств. Справа в тому, що середня світова ціна на продовольчу пшеницю на біржовому ринку з липня до грудня 2003 року піднялась з 130 до 160 дол/т., а середня ціна в Україні на позабіржовому ринку відповідно з 195-225 дол/т. Тоді як в квітні - травні 2003 року внутрішня ціна відповідала світовій (б