Ви є тут

Структурно-функціональні особливості лівого шлуночка і апарату мітрального клапана у хворих з його ідіопатичним пролапсом

Автор: 
Грішин Дмитро Володимирович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U004719
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
Матеріал і методи дослідження
2.1. Методи дослідження
Під проспективним спостереженням за період з 1997 по 2003 р.р. знаходилися 119
пацієнтів з пролапсом мітрального клапана (ПМК). У всіх пацієнтів на
початковому етапі виключали можливий «вторинний» характер пролабірування (тобто
зв'язок ПМК з ревматизмом та іншими системними захворюваннями сполучної
тканини, інфекційним ендокардитом, ішемічною хворобою серця, аномаліями
розвитку грудної клітки, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією,
гіпертіреозом, емфіземою легень і ін.), що, відповідно до думки B.А.Carabello
[54], дозволило віднести ПМК у обстежених нами осіб до категорії «первинного»
пролапсу. У 11 (9,2 %) з обстежених нами осіб з ПМК мали місце спадкові
захворювання сполучної тканини ( у 6 – синдром Марфана, у інших – синдром
Елерса – Данло: у 2 – I типу, у 1 – III типу і у 2 – IV типу). У 7 хворих з ПМК
мав місце полікістоз нирок.
Терміни спостереження за особами з ПМК склали від 18 до 62 міс, в середньому –
31,4 ± 11,2 міс.
Всіх перерахованих осіб обстежували відповідно до розробленої програми
спостереження, яка включала поглиблену оцінку скарг, аускультацію (включаючи
динамічну аускультацію залежно від положення тіла), ехокардіографічне
дослідження (у М- і В-режимах, а також кольорове доплерівське картування) і
електрокардіографічне дослідження. Крім того, 67 хворим було виконане
трансезофагеальне ехокардіографічне дослідження, 43 – стресове
ехокардіографічне дослідження з черезстравохідною електрокардіостимуляцією, 39
– добове моніторування електрокардіограми, 42 – фонокардіографічне дослідження.
Обстеження в динаміці з проведенням повторних трансторакальних
ехокардіографічних досліджень, було проведено 54 пацієнтам з ПМК.
Контрольні групи склали 83 пацієнти з наявністю ізольованої мітральної
регургітації (МР) різного ступеня ревматичної етіології, а також 55 здорових
осіб.
При оцінці скарг пацієнтів, відповідно до рекомендацій дослідників
Фремінгемськой групи [87], особливу увагу звертали на виявлення наявності болю
в грудній клітці і встановлення його характеру, а також виявлення епізодів
серцебиття і перебоїв в роботі серця, стомлюваності, задишки, запаморочень,
передсинкопальних і синкопальних станів. Крім того, оцінювалися прояви, що
включаються в поняття «кардіально-неврологічного синдрому» при ПМК (включаючи
підвищену тривожність, агорафобію, симпато-адреналові кризи)
[46,50,84,106,119120,121].
Наявність і ступінь артеріальної гіпертензії (АГ) встановлювали згідно
рекомендаціям Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я і Інтернаціональної
Асоціації Гіпертензії (1999) [29]; наявність і ступінь серцевої недостатності -
згідно класифікації, затвердженої Українським Товариством Кардіологів у 2002 р.
[11, 27]; діагностику передсинкопальних і синкопальних станів – відповідно до
рекомендацій Європейської Асоціації Кардіологів [51].
При аускультації серця спеціальну увагу звертали на виявлення
средньо-систолічного клацання (або декількох клацань); для визначення його
особливостей проводили динамічну аускультацію з використанням проби Вальсальви,
в положенні пацієнта навпочіпки і при вставанні. При виявленні систолічного
шуму проводили докладний опис його аускультативних особливостей (інтенсивності,
місця якнайкращого вислухування і локалізації проведення) [114, 115, 130, 152,
156, 157].
Трансторакальноє ехокардіографічне дослідження виконували по загальноприйнятій
методиці на апаратах «Ultramark? 9» ATL, США і «НDI-5000» Philips, Німеччина з
використанням датчиків з частотою 2,25 MГц, обладнаних імпульсним, безперервним
і кольоровим доплером [1, 33, 81]. В ході дослідження, відповідно до
стандартних рекомендацій Американського Товариства Ехокардіографії, оцінювали
розміри камер серця і товщини стінок лівого шлуночку (ЛШ) [33, 81].
Розраховували масу міокарду ЛШ з подальшою індексацією на площу поверхні тіла,
визначали наявність гіпертрофії ЛШ, характеризуючи її ступінь і тип, оцінювали
систолічну (по методу Simpson) і діастолічну (при визначенні показників
трансмітрального кровотоку) функції ЛШ. Вимірювання виконували в ході не менше,
ніж трьох кардіальних циклів, для подальшого аналізу використовували середні
значення отриманих ехокардіографічних показників [6, 7, 12, 13, 19, 38, 77, 60,
98].
При дослідженні звертали особливу увагу на вивчення особливостей структури і
функції МК. Діагноз ПМК встановлювали на підставі рекомендацій Американської
Кардіологічної Асоціації за наявності одного з наступних критеріїв: у М-режимі
– зсуви в порожнину лівого передсердя (ЛП) в систолу однієї або обох стулок МК
до 2 мм і/або їх голосистолічне прогинання до 3 мм; у В-режіме – в позиціях
парастернальній за довгою віссю і двокамерній – при виявленні зсуву стулок в ЛП
більш ніж на 2-4 мм за площину МК [61].
Структуру МК оцінювали з використанням комплексу ехокардіографічних позицій, що
забезпечують якнайкращу візуалізацію стулок, хорд і кільця МК за методикою,
запропонованою M. J. Malkowski et al. [110]. Довжину стулок МК вимірювали в
період діастоли шлуночків від дистальної частини стулок до місця їх кріплення
до кільця МК. Товщину передньої стулки МК вимірювали в парастернальній позиції
за довгою віссю в період діастоли шлуночків у момент перпендикулярного
розташування стулки відносно датчика (скануючого променя): товщину в
проксимальній частині визначали як відстань між передсердною і шлуночковою
сторонами стулки в місці, рівновіддаленому від крапок кріплення стулки до
кільця МК і краю стулки МК; товщину стулки в її дистальній частині – в місці
найбіл