РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Аналіз економічного стану машинобудування Донецької області в сучасних
умовах
Криза перехідного періоду виявила, що машинобудівний комплекс є найбільш
вразливим до негативних змін економічної ситуації: розриву господарських
зв'язків, відсутності дієвого механізму захисту вітчизняного ринку, зменшення
серійності виробництва, зниження платоспроможності, економічної інтервенції
зарубіжних компаній, відсутності у суб'єктів господарювання необхідних ринкових
якостей (постійного оновлення застарілих виробничих фондів, широкого
застосування ресурсозберігаючих технологій і раціонального використання
ресурсів). Перехід до ринкових відносин не створив суттєвих стимулів для
розвитку галузі, тому тенденція зростання загальних обсягів виробництва в
машинобудуванні виникла лише у 2000-2001 рр. і збереглася протягом 2002-2003
рр. (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Динаміка виробництва машинобудівної галузі України в 1995-2003 рр. (в
% до 1990 р.) [127, с. 120, 121]
Так, за рис. 2.1 в 2002 р. обсяг виробництва продукції машинобудування і
металообробки склав менше 46 % від рівня 1990 р. У 2003 р. обсяг машинобудівної
продукції збільшився проти 2002 р. на 52,7%, що з'явилося самим високим
показником серед усіх видів промислової діяльності. Цей позитивний результат,
безперечно, має системне походження. Він є наслідком комбінованої взаємодії
низки внутрішніх та зовнішніх факторів, які задіяли наявні ресурси зростання.
Позитивні зміни передусім були пов’язані:
- зі сприятливою світовою економічною кон’юнктурою і зростанням доходів в
експортноорієнтованих галузях, які, в свою чергу, спричинили зростання
внутрішнього платоспроможного попиту на промислову продукцію, у тому числі і на
продукцію машинобудування;
- з орієнтацією підприємств на внутрішній ринок, завдяки підвищенню
внутрішнього платоспроможного попиту з боку базових галузей, які збільшили
загальні обсяги виробництва та реалізації продукції, що сприяло загальному
пожвавленню та розширенню внутрішнього ринку;
- з позитивною зміною структури кінцевого споживання на користь товарів
довгострокового користування.
Системні зміни задіяли ресурси та резерви зростання, які дозволили збільшити
обсяги виробництва та реалізації продукції машинобудування, що, у свою чергу,
привело до: зростання прибутків, які спрямовувалися на розширення внутрішнього
попиту; більш повного використання наявних потужностей – потужний за своїми
можливостями науково-технічний та виробничий потенціал машинобудування в
структурі виробництва продукції промисловості становив 12,5 % за 2002 р.;
зростання грошових розрахунків та зменшення обсягів реалізації продукції на
бартерних умовах (частка продукції, відвантаженої на бартерних умовах в
машинобудуванні, зменшилась з 26,7 % у 2000 р. до 14,5 % у 2002 р.); як
наслідок, у галузі збільшилась оборотність дебіторської (у 2002 р. у 18,4 рази
порівняно з 1998 р.) та кредиторської (у 2002 р. у 30,5 рази порівняно з
1998 р.) заборгованостей та оборотності матеріальних оборотних коштів (з 1,26 у
1998 р. до 1,81 у 2002 р.); покращання ділової активності підприємства (за
рахунок збільшення виручки від реалізації підвищилась загальна оборотність
капіталу машинобудівної галузі з 0,25 у 1998 р. до 0,48 у 2002 р.).
Суттєву роль у зростанні обсягів виробництва в машинобудуванні відіграли
попередні зміни в законодавстві стосовно тракторного та сільськогосподарського
машинобудування, автомобільної промисловості, суднобудівної промисловості та
ін. Проте в структурі загального ВВП країни внесок виробництва машин та
устаткування недостатній (у 2001 р. 5,2 %) [126, 127].
Трансформаційні процеси української економіки останніх років привели до того,
що сформувався новий уклад машинобудівного комплексу, характеристиками якого є:
орієнтація на поточний платоспроможний попит, кооперація з головними
закордонними виробниками щодо випуску конкурентоспроможної продукції,
раціоналізація схем комплектування кінцевих продуктів, регіоналізація та
локалізація машинобудування тощо.
Зростання попиту на продукцію машинобудування у 2000-2002 рр. спостерігалося по
всіх видах економічної діяльності. Проте в 2002 р. скоротилися обсяги валового
випуску у виробництві сільськогосподарських машин (на 8,9 %) та машин
спеціального призначення (на 0,2%), верстатів (на 7,8 %), машин для металургії
(на 6,4 %) та для переробки сільськогосподарських продуктів (на 6,0 %),
устаткування для радіо, телебачення та зв’язку (на 1,4 %), що пов’язано
виключно з кон’юнктурними коливаннями попиту на відповідну продукцію. В
Донецькій області завдяки підвищенню інвестиційного попиту металургійних і
деяких вуглевидобувних підприємств виробництво доменного та сталеплавильного
обладнання зросло в 2003 р. проти попереднього року майже в 1,3 рази, коксового
устаткування – майже вдвічі. В 2003 р. збільшилося виробництво побутових
приладів: холодильників – більш ніж на 50%, газових плит - на 30%, пральних
машин – приблизно на 42%.
Найбільші споживачі продукції протягом 1999-2001 рр. постійно змінювалися. Так,
наприкінці 2001 р. найбільшу питому вагу в структурі проміжного споживання
займали сільське господарство (12,7 %), чорна металургія (10,0 %), торгівля
(6,8 %), вугільна промисловість (5,1 %), транспорт (4,1 %), електроенергетика
(2,1 %) та власне споживання галуззю (27,7 %) [127,128].
У зв’язку із зростанням обсягів виробництва в базових галузях промисловості
протягом 2000-2002 рр. підприємства частину коштів направляли на оновлення та
придбання засобів виробництва, що ініціювало зро
- Київ+380960830922