РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.2. Методи досліджень
Відповідно до завдань досліджень, використовували дані записів племінного, зоотехнічного та ветеринарного обліку тварин у господарстві, що характеризують нормальні фізіологічні та клінічні показники здоров'я, рівень молочної продуктивності, здатності до відтворення та власні дослідження, що відображають рівень імунобіологічної реактивності організму корів та їх телят.
До першої дослідної групи (n=6) увійшли породіллі з недоношеною вагітністю (менше 36 тижнів гестації) та їх передчасно народжені телята. Другу групу (n=12) склали корови з фізіологічно детермінованими строками вагітності та їх своєчасно народжені телята. Третьою (n=4) - з пролонгованою вагітністю та їх переношені телята. Господарство, в якому проводились дослідження, було благополучним до основних інфекційних захворювань.
Імунофізіологічні дослідження корів проводили на початку досліду - за 1-3 та 15-17 днів до родів і на 1-,7- та 30-у добу лактації, а телят - на 1-,7-,30- і 90-й день життя. Кров для аналізів брали від тварин з яремної вени до вранішньої годівлі.
У крові тварин визначали гематологічні, біохімічні та імунологічні показники, які дозволяють судити про морфофункціональний стан білкових і клітинних факторів протиінфекційного захисту в їх організмі.
Для отримання цільної крові та плазми, в лабораторні пробірки попередньо вносили розчин гепарину з розрахунку 1-2 краплі на 10-12 мл крові. Для отримання сироватки, кров відбирали в сухі пробірки з наступним центрифугуванням при 3000 об/хв протягом 15-20 хвилин.
У крові тварин визначали вміст гемоглобіну та кількість еритроцитів на еритрогемометрі, загальне число лейкоцитів у камері Горяєва, співвідношення окремих популяцій лімфоцитів до нейтрофільних гранулоцитів та інших клітин у лейкоформулі в мазках, зафарбованих за методом Романовського-Гімзи, субпопуляції Т- і В-лімфоцитів методом розеткоутворення з використанням еритроцитів вівці за методикою, описаною [148, 329]. При цьому виділяли мало рецепторну популяцію клітин, коли Т- і В-лімфоцити приєднуються до 5 еритроцитів, у випадку приєднання 6-10 еритроцитів, популяцію лімфоцитів вважали середньо рецепторною, а при контактах більше 11 клітин - високоавідною. Співвідношення СD4+:СD8+ Т-гелперів і Т-супресорів визначали за чутливістю клітин до теофіліну з наступним визначенням розеткоутворення [347], фагоцитарну активність лейкоцитів оцінювали за В.В.Нікольським (1968). Здатність нейтрофільних гранулоцитів до фагоцитозу оцінювали за трьома показниками: індексу Гамбургера (процент нейтрофілів, які беруть активну участь у фагоцитозі), індексу Райта (середнє число мікробів, захоплених одним лейкоцитом) та потенційну здатність клітин крові до фагоцитозу (після підрахунку нейтрофільних гранулоцитів у лейкоформулі крові). Оцінку фагоцитозу проводили in vitro відповідно до фаз реакції: через 30 хв і через 2 год. Про останню фазу фагоцитозу - перетравлення мікробів лізосомальними ферментами - судили за коефіцієнтом відсотка фагоцитозу та фагоцитарного індексу (відношення відповідних показників, отриманих через 2 год контакту, до тих же показників через 30 хв). Фагоцитарна реакція вважалась завершеною при коефіцієнті менше 1,0.
У сироватці крові визначали загальний вміст білка за допомогою рефрактометра ІРФ-22 та методом Лоурі (1951). Співвідношення окремих білкових фракцій оцінювали методом електрофорезу в агаровому та поліакриламідному гелях на ацетаті целюлози. Загальну концентрацію імуноглобулінів визначали сульфіт-цинковим методом. Бактерицидну, лізоцимну, комплементарну активність та концентрацію нормальних антитіл і циркулюючих імунних комплексів досліджували за методиками, описаними [148].
У молозиві та молоці корів-матерів визначали загальну кількість соматичних клітин та лейкоцитів за методикою Прескотта-Бріда, вміст загального білка рефрактометрично, а співвідношення окремих білкових фракцій, у тому числі концентрацію імуноглобулінів - методом електрофорезу в агаровому гелі за методикою [113]. Концентрацію IgG1 - методом простої радіальної імунодифузії за Манчіні у модифікації [298]. Інгібітор трипсину в молозиві - методом, описаним [23].
Враховуючи, що плацента є зв'язуючою ланкою між матір'ю та плодом і чітко реагує на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища, а за даними [129], загроза передчасних і запізнілих родів може бути одночасно і причиною порушення плацентарної функції та її наслідком, ми дослідили морфометричні особливості цього органу. Зокрема, звертали увагу на загальну масу плаценти, корів, площу плацентарної поверхні, кількість котиледонів на фетальній поверхні, фетоплацентарний індекс за загальноприйнятими методами, білковий склад - електрофоретичним методом.
У навколоплідній рідині, яку одержували шляхом пункції плідного плодового міхура на початку стадії родового процесу, визначали вміст білків електрофоретичним аналізом, імуноглобуліни окремих класів за Манчіні в модифікації [298]. Вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) методом преципітації з 3,5% розчином поліетиленгліколю. Вплив факторів навколоплідної рідини на лімфоцити корови-матері оцінювали за допомогою реакції гальмування міграції лімфоцитів шляхом підрахунку Е-РУЛ клітин у контролі та після інкубації лімфоцитів корови з навколоплідною рідиною за модифікованою методикою [148]. Облік молочної продуктивності протягом перших 90 днів лактації проводили шляхом щомісячного зважування середнього надою в кожної окремо взятої корови.
Ступінь антенатального розвитку та фізіологічної зрілості новонароджених телят оцінювали за часом реалізації рефлексів вставання, смоктання, активності тонусу м'язів, тривалість серцевого циклу.
Під час проведення досліджень здійснювали контроль за перебігом вагітності, родами та післяродового періоду. Роди та післяродовий період у всіх піддослідних корів відбулися без ускладнень. У 90-денному віці провели вакцинацію телят сальмонельозним антигеном, згідно з прийнятою інструкцією, для о
- Київ+380960830922