РОЗДІЛ 2
ПРИРОДНО-ІСТОРИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГІДРОФІЛЬНИХ ЕКОСИСТЕМ КОМПЛЕКСНОЇ ЗЕЛЕНОЇ
ЗОНИ МІСТА ЛЬВОВА
2.1. Природні умови
Місто Львів оточене зеленим поясом природних і культурних біогеоценозів. Цей
пояс розташований у радіусі 25-30 км, тобто за даними М.М. Койнова [81]
приблизно він збігається з поняттям “околиці Львова” – географічна територія в
межах цього радіусу, яка тісно пов'язана з життям і розвитком міста. Згідно з
цим, лісові насадження навколо Львова поділяються на дві зони: лісопаркову та
зелену. Лісопаркова зона розміщена в радіусі біля 12 км і має головним чином
ландшафтно-меліоративне значення. Площа лісопарків у цій зоні біля 7,5 тис. га.
Вона складається з окремих різних за площею лісових масивів: Брюховицького,
Винниківського, Білогірського, Басівського та ін. [92]. За межами лісопаркової
зони розміщена зелена зона Львова, яка, окрім ландшафтно-меліоративного, має ще
й велике рекреаційне значення. До лісових насаджень цієї зони належать
Завадівські ліси на Розточчі, Ново-Яричівські ліси на Грядовому Побужжі, ліси
Північного Опілля та інші. Таким чином, до системи зелених насаджень міста
належать міські ліси та міські насадження житлових районів, насадження вулиць,
парки, газони, квітники та інші насадження, а також об’єкти
природно-заповідного фонду. Площа зелених насаджень Львова за різними
категоріями становить 33286 га, у тому числі в межах міста 4419 га або майже
26% від площі міста [61].
Міські та заміські зелені насадження Львова (рис. 2.1.1) утворюють комплексну
зелену зону, яка, окрім господарського використання лісів, відіграє важливу
роль у ландшафтотворенні, покращенні мікрокліматичних умов міста, регулюванні
стоку поверхневих і ґрунтових вод, захисті рельєфу від змивання ґрунтів і
розвитку ярів, покращенні ландшафтів околиць міста.
За визначенням В.П. Кучерявого [99, с. 511], „комплексна зелена зона міста
(КЗЗМ) – це науково обґрунтована сукупність територій у межах населених місць і
за містом в межі зелених зон, яка включає зелені насадження, водні простори та
інші елементи природного ландшафту, які є своєрідним екологічним каркасом
планувальної структури міста, і забезпечує рекреаційні, санітарно-гігієнічні,
естетичні та соціальні функції з метою створення здорового оточуючого
середовища для праці, спорту і відпочинку населення”. Представлені тут
ландшафти знаходяться на різних рівнях антропогенної трансформації і мають дуже
багато подібних елементів. Практично неможливо встановити фізичні межі між
природними ландшафтами міста й приміських територій. Зокрема, лісові масиви
місцями проникають на територію забудови, а в приміських лісах нерідко
трапляються садово-паркові ландшафти.
Для КЗЗ м. Львова характерна кільцева побудова системи зелених насаджень
навколо основної частини міста. Така побудова забезпечує населенню житлових
районів найкоротший зв’язок з приміськими лісами й лісопарками, а також сприяє
більш ефективному впливу насаджень на мікроклімат і санітарний стан повітряного
басейну. Зовнішнє кільце зелених насаджень приміської зони доповнюється
зеленими клинами, які глибоко проникають у внутрішні райони міста. На даний час
сформувалось перше зовнішнє кільце з лісопарків – Брюховицького, Басівського,
Винниківського. Місцями особливо на південній і північній околицях міста,
лісові масиви перериваються і доповнюються безлісними територіями окультурених
ландшафтів [92].
Геоморфологічні особливості. Територія КЗЗ м. Львова займає своєрідне
географічне положення – розміщена на головному європейському вододілі басейнів
Чорного та Балтійського морів. Вона характеризується великим розмаїттям
ландшафтів і форм земної поверхні. На цій території виділені такі орографічні
елементи: Розточчя, Львівське плато, Подільське горбогір’я, Грядове Побужжя
[81, 179].
Розточчя (крайній північно-західний відріг Волино-Подільської височини)
представлене горбистою місцевістю з окремими висотами, які піднімаються вище
250 м н. р. м., простягається від Львова в північно-західному напрямку, ширина
якого місцями досягає 15-20 км. Розточчя є вододілом басейнів рік Західного
Бугу та Дністра. Ерозійний рельєф Розточчя складається з горбистих гряд і
окремо розміщених горбів. За абсолютною висотою найвищим є Гострий горб (395 м
н. р. м.), що знаходиться неподалік Янівського ставу (смт. Івано-Франкове).
Обриси гряд і горбів округлі, відносні висоти їх над денами долин сягають 50 м.
Ріки на Розточчі заболочені, місцями мають улоговинні розширення. Трапляються
також прохідні рівнини, які служили для стоку льодовикових вод. У верхів’ях
долини ріки Верещиці можна натрапити на еолові піщані утвори.
Південно-східні околиці Розточчя мають дуже добре розвинену сітку ярів: тут
ерозія розвивається у лесоподібних суглинках і захоплює тортонські породи.
Особливо глибокі яри розвинулись в околицях с. Малі Грибовичі.
Південно-західний схил Розточчя більш прямолінійний і має ступінчастий
характер. Північно-західний схил Розточчя найбільш горбистий. Поблизу Львова
височина досить вузька (5-6 км) і розпадається на окремі горби – Кортумову та
Чорну гору, Клепарівську височину. Останці характеризуються доволі високим
заляганням крейдових відкладів (до 340 м), над якими розміщені піски й
літотамнієві вапняки тортону.
На південь від Львова, між річками Верещиця та Зубра, розкинулась рівнина, яка
називається Львівським плато. Воно межує на півночі з Розточчям, а на півдні з
долиною Дністра. Поверхня Львівського плато на межиріччях плоска, а ближче до
долин рік Давидівка, Зубра, Щирка – ускладнена плоскодонними балками. Долини
рік мають широкі дена з частими котловиноподі
- Київ+380960830922