Ви є тут

Суперечності економіки перехідного періоду та шляхи їх розв'язання.

Автор: 
Білик Олександр Петрович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U004975
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ III
шляхи Розв’язання суперечностей трансформаційної ЕКОНОМІКИ
Роль економічних суперечностей як причини і стимулу розвитку виявляється в
процесі їхнього розв’язання. Своєчасне і послідовне розв’язання виникаючих
економічних суперечностей є необхідною умовою формування цілісної економічної
системи й упорядкування відносин у ній. Тому важливим завданням є створення
механізму розв’язання економічних суперечностей перехідної економіки,
адекватного сформованим історичним умовам.
3.1. Механізм розв’язання суперечностей у період реформування економіки
Існуючі в науці точки зору на етапи розвитку і розв’язання діалектичних
суперечностей лише певною мірою можуть бути застосовані до економічних
суперечностей. Адже економічні суперечності мають свої особливості, по-своєму
проявляються і розв’язуються.
Ключова відмінність, насамперед, полягає в наступному. Економічні відносини й
економічні закони, що виражають їхню сутність, а, отже, рух і розв’язання
економічних суперечностей здійснюється через діяльність людей, стимулом яких є
їхні економічні інтереси. Тому розв’язання економічних суперечностей припускає
сполучення, поєднання протилежних економічних інтересів.
Протиставлення економічних інтересів порушує питання про створення відповідного
механізму, за допомогою якого можна було б враховувати різні мотиви,
спонукальні фактори і сполучати інтереси для подолання суперечностей. Пізнання
сутності і змісту механізму розв’язання економічних суперечностей має важливе
значення для оволодіння, управління і прогнозування економічних суперечностей
відповідно до об'єктивно необхідних процесів і інтересів суспільства, дозволить
найбільш ефективно використовувати цей механізм при реформуванні вітчизняної
економіки.
Отже, яким є зміст механізму розв’язання економічних суперечностей?
Проблема механізму розв’язання суперечностей досліджена недостатньо. Ж. Аройо
включає в механізм розв’язання «спосіб, за допомогою якого це відбувається,
засоби, використані в цьому процесі, і форми руху» [17, с.198]. Крім того, він
виділяє три самостійні механізми: функціонування, управління і використання.
При цьому під механізмом функціонування економічних суперечностей розуміється
об'єктивна форма їх руху. Основою цього механізму є інтереси суб'єктів. Під
механізмом управління розуміється суб'єктивне відображення об'єктивно
необхідних форм, принципів і інших інструментів управління економічними
процесами. Механізм використання суперечностей визначається як процес створення
умов для прискореного розв’язання суперечностей. [17] Н. Науменко
небезпідставно критикує такий підхід: «... виділення трьох окремих механізмів,
властивих економічним суперечностям, навряд чи є теоретично виправданим і
необхідним» [128, с.119]. Дійсно, оскільки суперечності втілені в економічних
законах, явищах і процесах, то розвиток властивої тому чи іншому процесу,
закону суперечності відбувається одночасно з розвитком самих цих процесів і
законів. Щодо економічних законів, то внутрішній механізм їхньої дії є
одночасно і механізм розвитку властивих їм суперечностей, так само як механізм
використання економічних законів є механізмом управління економічними
суперечностями і їхнього розв’язання.
Ю.В. Коречков включає в зміст механізму способи, методи і типи розв’язання
суперечностей [94]. В.Ф. Щербина виділяє і розглядає способи, методи і типи
розв’язання, хоча і не зводить ці категорії в єдиний механізм [91].
Не зупиняючись поки на змістовній стороні, зауважимо, що представлені підходи,
на наш погляд, не враховують всіх елементів механізму розв’язання
суперечностей. Останній має більш складну структуру і містить у собі способи,
методи, засоби, типи і форми розв’язання суперечностей. Розглянемо сутність і
зміст кожного з зазначених елементів стосовно перехідної економіки.
Під способом розв’язання суперечностей розуміється спосіб впливу людей на
існування, рух і розвиток взаємодіючих протилежних сторін. З цього визначення
випливає, що теоретично можливо два способи розв’язання. Перший припускає
невтручання людини в хід розвитку і розв’язання суперечностей, він у цьому
випадку носить стихійний, некерований характер. Другий, навпаки, має на увазі
наявність визначеної дії людини по управлінню процесом розв’язання.
Стосовно до господарської діяльності людей це означає або відсутність, або
наявність державного регулювання економіки. Сказане можна представити і під
іншим кутом: як існування суперечностей між регулюванням і стихійністю
(ринком). Державне регулювання і ринок виступають як протилежності за своїм
змістом, за сферами і часом своєї дії, за рівнем розв'язуваних задач, за
способом досягнення економічної рівноваги, за характеристиками технічного
базису і власності.
Щодо проблеми оптимального поєднання ринкових засад і державного регулювання в
економічній науці існує широке коло позицій: від класичної школи і лібералізму
до кейнсіанства і марксизму. У той же час при всій різноманітності підходів
можна виділити два основних напрямки. Погодимося з висновком Е.М. Майбурда:
«Економічна наука сьогодні - це пишний букет різних напрямків. Хоча і з відомою
часткою умовності, їх можна об'єднати в дві групи. Одна виявляє помітний крен у
бік економічної діяльності держави. Інша спрямовує на індивідуальну економічну
свободу. На цих двох крилах наша наука, очевидно, і влетить у XXI
століття» [114].
Розвиток ринкової економіки в другій половині XX в. виявив чітку тенденцію
розширення масштабів діяльності держави і посилення її ролі в економічній
сфері. При цьому загальновизнаним є той факт, що економічна ефективність
найбільшою м