РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ`ЄКТІВ ТА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Дослідження проведені у 160 пацієнтів з ГХ, з яких було 115 жінок та 45
чоловіків. Середній вік пацієнтів складав 57,7±1,90 років. Зі всіх хворих у 57
перебіг захворювання розцінювався як неускладнений, а у 103 осіб виявлено
різноманітні ускладнення з боку жовчного міхура, позапечінкових жовчних
протоків, черевної порожнини. Серед останніх у 29 хворих ускладнення виникли в
післяопераційному періоді. Обстежені нами пацієнти знаходились на лікуванні в
хірургічному відділенні міської лікарні № 2, яка є базою кафедри факультетської
хірургії Вінницького національного медичного університету. Для контролю
обстежено 77 практично здорових осіб, які за статтю та віком наближались до
основної групи пацієнтів з ГХ.
Клінічні та інструментальні методи дослідження.
В процесі виконання цього дослідження нами фіксувались основні скарги та
анамнестичні дані пацієнтів, результати об`єктивних, лабораторних та
інструментальних методів дослідження. Реєструвався первинний діагноз,
особливості передопераційної підготовки пацієнта, основний діагноз, особливості
проведення оперативного втручання та перебігу післяопераційного періоду. На
всіх хворих заповнювались спеціальні карти.
Діагноз встановлювався на основі аналізу клінічних даних та комплексного
обстеження, яке включало в себе: загальний аналіз крові та сечі; визначення в
крові рівня цукру та активності діастази в сечі; оцінку в сироватці крові рівня
загального білку, білірубіну, сечовини, креатиніну, жовчних кислот, активності
гама-глутамілтрансферази та інших необхідних показників; визначення показників
коагулограми крові. Всім хворим, які підлягали оперативному втручанню в
ургентному чи в плановому порядку виконувалось ультразвукове дослідження
печінки, жовчного міхура, позапечінкових жовчних протоків, підшлункової залози.
Всім пацієнтам проводили електрокардіографічне дослідження серця, флюорографію
або рентгенографію органів грудної клітки. За показами ці обстеження
доповнювались оглядовою рентгенографією органів черевної порожнини,
фіброгастродуоденоскопією, томографією, лапароскопією.
Рентгенологічний метод дослідження використовували для діагностики паталогічних
змін в позапечінкових жовчних протоках і в якості фістулографії, що давало
можливість диференціювати ГХ з перфоративною виразкою та паталогією правої
нирки. Для дослідження стану жовчного міхура та позапечінкових жовчних протоків
до операції виконувалась ретроградна ендоскопічна холецистохолангіографія.
При необхідності рентгенологічного дослідження позапечінкових жовчних протоків
під час оперативного втручання проводили інтраопераційну холангіографію, в
післяопераційному періоді - фістулохолангіографію. В якості рентгенконтрастних
засобів використовували 30% розчини тріомбрасту, урографін, верографін.
Основним скринінговим методом діагностики стану органів гепато-біліарної зони
було ультразвукове дослідження (УЗД) апаратом "ALOKA-SSD 5000" (Японія) з
лінійним датчиком 3,5-5,5 МГц в масштабі реального часу. Хворі обстежувались
натще після спеціальної загальноприйнятої підготовки (крім випадків ургентної
діагностики).
Ультрасонографічне дослідження використовувалось у всіх хворих на гострий та
хронічний холецистит, що оперувались в плановому порядку та всім ургентним
хворим. Висока діагностична інформативність методу дозволяє визначити: форму та
розміри жовчного міхура, товщину стінки жовчного міхура, внутрішньопечінкове
його розташування, наявність у жовчному міхурі конкрементів, стан
позапечінкових жовчних протоків, наявність в протоках поодиноких або множинних
конкрементів, форму запалення жовчного міхура та передбачити об`єм оперативного
втручання.
В більшості випадків сонографія дозволила оцінити стан жовчновивідних протоків,
топографію протоків та судин, виявити конкременти. УСД було успішним не завжди,
основними перешкодами при обстеженні органів черевної порожнини виявились
надмірний розвиток підшкірної жирової клітковини у хворих з різними ступенями
ожиріння та екранування зображення порожнистими органами.
Лабораторні методи дослідження.
Традиційні лабораторні дослідження виконані в лабораторії Вінницької міської
клінічної лікарні № 2. Визначення вмісту в сироватці крові прозапальних
цитокінів, гомоцистеїну, гіпоксантину, ксантину, молекул середньої маси,
нітратів, нітритів, малонового діальдегіду, білкових карбонільних груп,
неорганічного фосфору, кальцію та магнію, активності ксантиноксидази та
ксантиндегідрогенази, аденозиндезамінази проводилось в лабораторії кафедри
біохімії Вінницького національного медичного університету ім.М.І.Пирогова (зав.
кафедрою проф. О.О.Пентюк). Всі хворі були проінформовані щодо проведення цих
досліджень і була отримана їх згода. Лабораторні дослідження проведені в
динаміці у всіх 160 хворих.
Визначення активності запального процесу та синдрому ендогенної інтоксикації
проводилось на основі визначення ступеню лейкоцитозу, зсуву лейкоцитарної
формули, ШОЕ, вмісту молекул середньої маси. До останніх належать речовини
переважно пептичної природи з молекулярною масою від 500 до 5000 дальтон. В
сироватці крові визначали імуноферментним методом вміст С-реактивного білку
(СРБ) кількісно (набори фірми ИМТЕК, Росія).
Аналіз білої крові у пацієнтів з ГХ виконували загальноприйнятими уніфікованими
методами дослідження, описаними у відповідному керівництві [Меньшиков В.В.,
1987].
Вміст гемоглобіну визначали гемоглобінціанідним методом, який полягає в його
окисленні до метгемоглобіну червоною кровяною сіллю та наступною реакцією з
ацетонціангідрином [В.В.Меньшиков, 1987]. Проби фотометрували при 5
- Київ+380960830922