Ви є тут

Активізування інвестиційної діяльності підприємств

Автор: 
Вівчар Олександра Йосипівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U000142
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ РІВНЯ АКТИВІЗУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Чинники, які впливають на обсяг залучених інвестиційних ресурсів
підприємства
Огляд літературних джерел на інвестиційну тематику показав, що більшість
авторів чинники, які впливають на обсяг залучених підприємством інвестиційних
ресурсів, поділяють за рівнем виникнення на загальні і місцеві. До чинників,
які мають загальний характер, зараховують фактори мікросередовища, фактори, які
зумовлюють особливості розвитку конкретних галузей, а також фактори місцевого
наднаціонального і міжнародного характеру.
Як показали проведені дослідження, для виділення найважливіших чинників, які
діють в розрізі вищевказаних груп на обсяг залучених підприємством
інвестиційних ресурсів слід висвітлити особливості економічної ситуації, що
склалась в Україні, зокрема у інвестиційній сфері упродовж 90-х років ХХ
століття. Упродовж вказаного періоду, зокрема з 1995 року різко знизився обсяг
інвестицій в основний капітал.
Найбільше скорочення інвестицій відбулось в галузях, що визначають можливості
структурних перетворень в державі (табл. 2.1). Це зумовило зниження обсягу
виробництва в таких галузях, як машинобудування, металургія, виробництво
будівельних матеріалів, що зумовило зростання цін, рівень інфляції [116]. Під
впливом цього практично у всіх груп інвесторів знизилась мотивація до
інвестування і нагромадження коштів. Слід враховувати те, що значне скорочення
централізованих державних капіталовкладень не супроводжувалось підвищенням їх
ефективності, зміною галузевої та виробничої структури капіталовкладень,
використанням нових механізмів участі держбюджетних коштів у реалізації
інвестиційних проектів тощо.
Таблиця 2.1
Інвестиції в основний капітал за галузями економіки, млн. грн.
Назва галузей економіки
Роки
1995
1996
1997
1998
1999
2000
Всього
16097
12557
11449
12151
12197
13955
Промисловість
6121
5055
4644
4540
4582
5672
Сільське господарство
1296
978
806
611
560
496
Лісове господарство
40
29
34
29
23
37
Будівництво
247
227
148
208
281
312
Транспорт
1497
1254
1169
1786
1873
1866
Зв'язок
307
352
393
657
791
874
Торгівля і громадське харчування, матеріально-технічне постачання та збут
154
133
131
192
276
405
Заготівлі
42
41
28
14
14
21
Інформаційно-обчислювальне обслуговування
2
6
4
9
8
12
Житлове господарство (будівництво, зокрема індивідуальне)
3353
2443
2271
2288
2173
2302
Будівництво закладів науки, культури, мистецтва, освіти, охорони здоров'я,
комунальних підприємств та інших об'єктів виробничого і невиробничого
призначення
3038
2039
1821
1817
1616
1958
Джерело: Статистичний щорічник України за 2000 рік, с. 202
Це різко позначилось на стані загальноекономічного та соціального розвитку
України. Внаслідок вказаних процесів актуальності набула потреба розробки
інвестиційної політики держави в умовах економічної кризи, визначення напрямів
її зміни на окремих етапах розвитку економіки, уточнення пріоритетів розвитку
економіко-правових засад активізування інвестиційного процесу.
Для другої половини 90-х років характерним було постійне зниження темпів
капіталовкладень та їх низька ефективність. Інвестиції не тільки не
пожвавлювали виробництво, а й супроводжувались його падінням. Кожному трильйону
карбованців капітальних вкладень у 1995 році відповідало падіння виробництва
приблизно на 1,5 трлн. крб. [162]. Однією з основних причин такої тенденції
було гальмування процесів приватизації.
Спеціалісти Фонду державного майна України стверджують, що найнезадовільніші
фінансово-економічні показники у цей період мали відкриті акціонерні товариства
з державною часткою більше ніж 75 % статутного фонду. Ці підприємства доволі
часто порушували фінансову і платіжну дисципліну, досить “в'яло”
розраховувались з держбюджетом за страховими платежами, а також із своїми
працівниками. Основною причиною є те, що в державних підприємствах керівники не
мають права і почуття власника. Варто зауважити, що приватизація підприємств не
є самоціллю. Окрім наповнення держбюджету за рахунок продажу державних
підприємств, важливим завданням є розробити і реалізувати ефективну політику
розвитку приватизованих підприємств. До таких підприємств належать, наприклад,
Запорізький алюмінієвий комбінат, підприємства енергетики, Харцизький трубний
завод тощо [37].
Зниження обсягу державних капіталовкладень призвело до перерозподілу коштів та
розширення можливостей самофінансування приватизованих підприємств. Поряд з цим
воно посилило диспропорційні тенденції у національній економіці. Розв’язати
виниклі проблеми може розробка нових методів проведення державної інвестиційної
політики, яка б передбачала участь у спільному фінансуванні проектів, надання
кредитів за пільговими відсотками, використання "портфельних" інвестицій тощо.
Головним є самоокупність, повернення асигнувань та ефективність їх
використання.
Акціонерні товариства відкритого і закритого типів, як свідчить досвід, мають
найбільшу здатність до впровадження нових технологій та зміни організації
виробництва [27], зокрема за допомогою використання механізмів лізингу.
Сьогодні, як свідчить статистика, за рахунок лізингу задовольняється лише
символічна частина потреб підприємств які працюють. Об'єктивна потреба
задоволення інвестиційних потреб у формі лізингу в Україні значно більша, ніж у
західних країнах. Це пов’язано з необхідністю структурної перебуд