Розділ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика обстежених хворих
Під спостереженням знаходилися 77 хворих на ГВ, серед яких було 28 (36,4%)
чоловіків і 49 (63,6%) жінок у віці від 15 до 72 років (у середньому 38,3±1,76
років). Середній вік чоловіків складав 41,0±3,10 років, а жінок – 36,8±2,12
років (S=1,10, p=0,275). Як видно з табл. 2.1, представники різної статі не
відрізнялися між собою за віковими групами (ч2=4,65, p=0,199).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на ГВ різної статі за їх віком
Стать хворих
Всього
Вік хворих (роки)
<20
20-40
41-60
>60
абс.
абс.
абс.
абс.
Чоловіки
Жінки
28
49
14,3
18.4
11
19
39,3
38,8
20
32,1
40,8
14,3
2,0
Разом
77
13
16,9
30
39,0
29
37,7
6,5
ч2=4,65, р=0,199
Тривалість захворювання складала від 2 тижнів до 20 років (у середньому
3,9±0,61 років), причому в чоловіків – 3,5±1,02 роки, а в жінок – 4,1±0,76 роки
(S=0,43, p=0,674). Хворі різної статі практично не відрізнялися між собою за
групами тривалості ГВ (ч2=2,46, р=0,483), що відбито в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих на ГВ різної статі за тривалістю захворювання
Стать хворих
Всього
Тривалість захворювання (роки)
<1
1-5
6-10
>10
абс.
абс.
абс.
абс.
Чоловіки
Жінки
28
49
14
20
50,0
40,8
17
25,0
34,7
7,1
14,3
17,9
10,2
Разом
77
34
44,2
24
31,2
11,7
10
13,0
ч2=2,46, р=0,483
I ступінь активності захворювання встановлено в 10,4% хворих, II – у 41,6%, III
– у 48,1%. Чоловіки і жінки за активністю патологічного процесу мало
відрізнялися між собою (ч2=0,72, р=0,697). Ці дані приведені в табл. 2.3 і на
рис. 2.1.
Таблиця 2.3
Розподіл хворих на ГВ різної статі за ступенем
активності захворювання
Стать
хворих
Всього
Ступінь активності
І
ІІ
ІІІ
абс.
абс.
абс.
Чоловіки
Жінки
28
49
14,3
8,2
11
21
39,3
42,9
13
24
46,4
49,0
Разом
77
10,4
32
41,6
37
48,1
ч2=0,72, p=0,697
Рис. 2.1. Розподіл хворих на ГВ за віком (роки).
Ураження шкіри констатовано у 80,5% випадків ГВ, суглобів – у 46,8%,
шлунково-кишкового тракту – у 13,0%, м'язів – у 15,6%, серця – у 70,1%, печінки
– у 39,0%, селезінки – у 18,2%, підшлункової залози – у 15,6%, центральної
нервової системи – у 14,3%, нирок – у 75,3% (табл. 2.4, рис. 2.2).
У 16,9% хворих діагностовано нефротичний синдром, у 29,9% відзначено зниження
функції нирок. Якщо ураження нервової системи виявлено в 3,6% чоловіків, то у
групі жінок – у 20,4% (ч2=4,13, р=0,042). За іншими клінічними ознаками ГВ
статевий диморфізм був відсутній.
Артеріальна гіпертензія (>140/90 мм рт.ст.) мала місце в 48,1% спостережень,
причому минуща – у 20,8%, стійка – у 18,2%, некоригована – у 9,1%. Вплив статі
на характер артеріального тиску був відсутній (KW=2,60, p=0,107), але в
чоловіків він був вище (ч2=9,79, р=0,020). Якщо некориговано тиск у чоловічій
групі констатований у 21,4% випадків, то в жіночій – у 2,0% (ч2=8,10,
р=0,004).
Кріоглобулінемія і гіперурикемія виявлені відповідно в 39,0% хворих (у
чоловіків – у 35,7% і 46,4% спостережень, а в жінок – у 40,8% і 34,7%;
розходження статистично недостовірні, ч2=0,20, р=0,659 і ч2=1,03, р=0,310).
Таблиця 2.4
Частота окремих ознак у хворих на ГВ різної статі
Показники
Всього
(n=77)
Стать хворих
Статистичні
відмінності
чоловіки
(n=28)
жінки
(n=49)
абс.
абс.
абс.
ч2
5
10
62
36
10
12
54
30
14
12
11
58
80,5
46,8
13,0
15,6
70,1
39,0
18,2
15,6
14,3
75,3
22
15
22
14
21
78,6
53,6
7,1
10,7
78,6
50,0
21,4
10,7
3,6
75,0
40
21
32
16
10
37
81,6
42,9
16,3
18,4
65,3
32,7
16,3
18,4
20,4
75,5
0,11
0,82
1,33
0,79
1,50
2,25
0,31
0,79
4,13
0,01
0,744
0,365
0,249
0,373
0,221
0,133
0,577
0,373
0,042
0,960
Примітка. Ураження: 1 – шкіри, 2 – суглобів, 3 – шлунково-кишкового тракту, 4 –
м’язів, 5 – серця, 6 – печінки, 7 – селезінки, 8 – підшлункової залози, 9 –
центральної нервової системи, 10 – нирок.
Рис. 2.2. Розподіл хворих на ГВ за тривалістю захворювання (роки).
2.2. Методи дослідження
Хворі знаходилися на обстеженні і лікуванні в умовах ревматологічного і
нефрологічного відділень Донецького обласного клінічного територіального
медичного об'єднання (ДОКТМО).
Агрегацію тромбоцитів оцінювали шляхом виміру світлопропускання в багатій на
тромбоцити плазмі крові [61]. Як антикоагулянт використовували цитрат. Багату
на тромбоцити плазму готували при центрифугуванні на низьких обертах (150 g)
протягом 10 хвилин при кімнатній температурі, бідну на тромбоцити плазму – при
центрифугуванні на високих обертах (2500 g). Вважали, що багата на тромбоцити
плазма має 0% світлопропускания, а бідна – 100%. Агрегацію тромбоцитів
оцінювали у відповідь на додавання 2 мкмоль/л аденозиндифосфату.
Використовували агрегометр «Біола» (Росія). Індекс деформованості еритроцитів і
відносну в'язкість еритроцитарної суспензії вивчали за Федоровою З.Д. і ін.
[70], а індекс агрегації еритроцитів – за допомогою реологічного аналізатора
«АКР-2» (Росія) за А.С.Парфьоновим [48]. В'язкість плазми крові (ВП) визначали
на ротаційному віскозиметрі «Low Shear-30» (Швейцарія) у діапазоні швидкостей
зсуву 1,28-128 сек—1.
Дослідження динамічного поверхневого натягу сироватки крові проведено за
допомогою методу максимального тиску в бульці. Використаний комп'ютерний
адсорбційний тензіометр «МРТ2-Lauda» (Німеччина).