РОЗДІЛ 2
умови проведення досліджень та методика науково-дослідної роботи
2.1. Об'єкт досліджень. Характеристика дослідної ділянки. Агротехніка
вирощування озимої пшениці
Польові досліди проводили в сівозміні лабораторії рослинництва Інституту
землеробства і тваринництва західного регіону УААН (село Оброшино
Пустомитівського району Львівської області) на сірих лісових поверхнево
оглеєних грунтах. Агрохімічна характеристика грунту в шарі 0-20 см наведена в
таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Агрохімічні показники грунту дослідних ділянок
Показники
Роки
1999
2000
2001
Гумус (за Тюріним), %
1,10
1,20
1,15
рН сольової витяжки
5,2
5,3
5,2
Легкогідролізований азот (за Корнфілдом), мг/кг грунту
117
114
112
Рухомий фосфор (за Кірсановим), мг/кг грунту
115
108
104
Обмінний калій (за Кірсановим), мг/кг грунту
100
98
105
Дані таблиці 2.1. свідчать про те, що сірі лісові поверхнево оглеєні грунти
містять незначну кількість гумусу. Поглинальна їх здатність і ступінь насичення
основами невисока, реакція грунтового розчину середньокисла; азоту, рухомих
форм фосфору і калію міститься середня кількість. Тобто, ці грунти відносяться
до середньозабезпечених поживними речовинами.
Г.О.Андрущенко [5] відмічає, що всі підтипи сірих опідзолених грунтів містять
менше гумусу, обмінних основ, рухомого азоту, ніж чорноземи опідзолені. За
даними А.І. Гуменюка [42] , на території Львівської області опідзолені оглеєні
грунти займають 84,5%, в тому числі сірі опідзолені оглеєні - 26,5%. Сірих
опідзолених грунтів в Пустомитівському районі, де проводилися наші дослідження
- 27,4% [166] .
Польові досліди проводили в продовж 1999-2001 рр. Було закладено 2 польові
досліди, з яких один налічував 11 варіантів , другий - 8 у 6-ти кратній
повторності. Розмір площі ділянок: посівної – 24 м2, облікової – 10 м2. Крім
удобрення, агротехніка на дослідах була загальноприйнята для зони.
Попередником озимої пшениці була конюшина лучна, зібрана в два укоси зеленої
маси. Після її збирання в другій декаді серпня поле дискували і через 7-10 днів
орали плугом з передплужником на глибину 22-24 см. . Після оранки грунт двічі
культивували на глибину 8-10 та 6-8 см в агрегаті з боронами. Добрива вносили
згідно схем дослідів. Із мінеральних добрив застосовували: нітроамофоску
(N17P17K17), аміачну селітру (N34), суперфосфат (Р2О5-19,5), калімагнезію
(К2О-28). Для протруювання насіння використовували вітавакс (3 л/т), наприкінці
ІІІ етапу органогенезу в боротьбі з бур’янами застосовували гербіцид гранстар -
25 г/га, з хворобами - фунгіцид рекс (0,6 л/га) у баковій суміші, а з
шкідниками - інсектицид карате (0,2 л/га) (з врахуванням економічного порогу
шкідливості). Сіяли озиму пшеницю кондиційним насінням при нормі висіву 5,5
мільйони схожих насінин на гектар сівалкою СЗ - 3,6. Після сівби площу
боронували райборінками. Строк сівби: оптимальний для умов зони - третя декада
вересня.
Для позакореневого обприскування, згідно схеми дослідів, використовували
біостимулятор емістим С в нормі 5 мл препарату, та біодобриво вермистим в нормі
5 л препарату, розведених в 250 л води.
Дослідження проводили з двома сортами озимої пшениці: Миронівська 61
(лісостепового екологічного типу) та Альбатрос одеський (степового екологічного
типу).
Збирання проводили методом суцільного обмолоту ділянок комбайном Сампо 130 при
повній стиглості зерна, яке перераховували на стандартну вологість та
засміченість.
2.2. Особливості метеорологічних умов у роки проведення досліджень
Утворення і нагромадження поживних речовин у рослинах залежить від природи
самих рослин і зовнішніх умов, при яких вони розвиваються. Одним із важливих
факторів, що впливають на ріст і розвиток, врожай та якість зерна є погодні
умови. М.Є.Лясковський [109] ще в 1865 році вказував на значні зміни хімічного
складу зерна в залежності від погодніх умов і районів вирощування. Цьому
питанню приділяли увагу в своїх дослідженнях М.І.Княгиничев, А.Б.Вакар,
В.Г.Козлов, І.Я. Самолевський [71, 28, 78, 163]. Відомо, що вміст білка в зерні
озимої пшениці знижується з півдня на північ і зі сходу на захід. Це пов’язано
з бідністю грунтів і переходом від посушливих районів до вологих. Але вміст
білка в зерні можна підвищити шляхом дотримання агротехнічних прийомів -
правильного розміщення озимої пшениці в сівозміні, внесенням добрив,
застосуванням інтенсивних сортів та ін. [58, 76, 78].
Західний Лісостеп характеризується помірно-континентальним кліматом: порівняно
м’якою зимою (середня температура січня, найбільш холодного місяця становить
-4,4 - -5,00С), помірно теплим літом (середня температура липня, найбільш
теплого місяця становить 17,4-18,30С) і тривалими перехідними періодами. Весна
прохолодна, з підвищеною кількістю опадів, іноді зливного характеру, осінь
досить суха. Вітри з Атлантичного океану швидко змінюють погодні
умови,приносять сюди значну кількість опадів.
Сума опадів за рік складає 630-700 мм, а за період з температурами вище +100 С
- 400-420 мм, опади літнього сезону нерідко супроводжуються грозами.
Середня тривалість вегетаційного періоду по Львівській області (час з
температурами вище +50С) складає 205-215 днів, період з температурою вище +150С
- 155-160 днів. Безморозний період триває близько 185-195 днів. Максимум
безморозних днів - 229, мінімум - 152. Перші приморозки бувають в останній
декаді жовтня, останні - на початку, а то й у першій половині травня. За
зимовий період грунт промерзає на 30 -50 см, а в окремі роки навіть на 70 см. У
звязку з порівняно м’якими зимами загибель рослин зимою рідко досягає значних
розмірів [42].
У роки досліджень (1999-2001) пого
- Київ+380960830922