РОЗДІЛ 2
ДІАЛЕКТИКА БУТТЯ ЛЮДИНИ ЯК БУТТЯ МОЖЛИВОСТЕЙ
У даному розділі обґрунтовується взаємозв'язок можливості і дійсності як
закономірності людського буття; розкривається зміст виділених у попередньому
розділі ідей, що складають основу концепції буття людини як буття можливостей;
обґрунтовуються фактори реалізації можливостей; з’ясовується взаємозв'язок
можливостей і форм буття людини, а також розглядається, яким чином
реалізовувалися людиною можливості на різних етапах суспільного розвитку.
2.1. Взаємозв'язок можливості і дійсності як закономірність становлення і
розвитку буття людини
Діалектичний взаємозв'язок можливості і дійсності виявляється в наступному:
Будь-яка конкретна дійсність містить у собі можливості своєї подальшої зміни і
розвитку, можливість стає дійсністю за наявності певних умов;
Будь-яка конкретна дійсність виникає як результат реалізації раніше існуючих
можливостей;
З перетворенням тих чи інших можливостей у дійсність їхнє число не зменшується:
нова дійсність породжує нові можливості.
Розглянемо буття людини в контексті діалектики можливості і дійсності.
Дійсність людини як окремого конкретного соціального суб'єкта – це його
актуальне буття в конкретних якісних і кількісних характеристиках, у даному
просторово-часовому інтервалі, у його зміні і розвитку. Дійсність людини – це
все багатство її змісту, її внутрішніх і зовнішніх зв'язків. Вона не є
застиглою, незмінною, оскільки життя людини – це постійне становлення. Людське
буття містить у собі можливість своєї подальшої зміни і розвитку, і його
конкретна дійсність є результат реалізації раніше існуючих можливостей. Людина
формує своє буття, реалізуючі свої можливості і можливості середовища. Весь
процес розвитку буття людини є процес зародження можливостей, зведення їх до
реальної можливості і перетворення цієї можливості в її нову дійсність. Не
тільки дійсність розкривається як необхідність у процесі і результаті людської
діяльності, але і можливості (реальні!) обумовлені необхідними зв'язками і
відносинами дійсності, її законами і закономірностями, виражають внутрішні,
істотні тенденції розвитку людського буття. Дійсність буття людини, будучи
реалізованою можливістю, не позбавлена можливості, а завжди містить її в собі
як свою внутрішню протилежність, як свою тенденцію розвитку, як своє інше.
Оскільки здійснення будь-яких можливостей не приводить до зменшення їхнього
числа, а обставини нової дійсності породжують нові можливості, то ми можемо
стверджувати, що взаємозв'язок можливості і дійсності є закономірністю
людського буття.
В основі обґрунтування взаємозв'язку можливості і дійсності як закономірності
людського буття лежать принципи матеріалістичної діалектики, які знаходять своє
втілення і конкретизацію в її законах і категоріях, що відображають об'єктивну
багатогранність взаємозв'язків буття людини (як форми буття) у процесі його
(буття людини) розвитку.
Взаємозв'язок можливості і дійсності, який виступає як закономірність людського
буття, характеризується істотністю, загальністю, необхідністю, повторюваністю,
стійкістю, об'єктивністю. Він є істотний зв'язок, оскільки виражає суперечливу
єдність сутнісних рівнів людського буття – потенційного буття й актуального
буття – поза яким неможливе становлення, розвиток людини. Він є внутрішній
зв'язок, оскільки, виступаючи як істотне відношення між можливістю і дійсністю,
відображає внутрішню суперечливість буття людини. Як істотне відношення, даний
взаємозв'язок має загальний характер, виявляючись у формах буття людини, у її
особливостях на різних етапах суспільного розвитку. Він є необхідний зв'язок у
бутті людини, оскільки, будучи загальним істотним зв'язком, визначає, обумовлює
саме буття людини, його необхідність. Взаємозв'язок можливості і дійсності в
бутті людини обумовлений дією як необхідності, так і випадковості;
випадковість, виступаючи як істотна характеристика людського буття, впливає на
характер даного взаємозв'язку. Даний взаємозв'язок можливості і дійсності в
бутті людини є не просто загальне відношення між ними, а необхідне загальне
відношення. Наявність цього діалектично суперечливого взаємозв'язку не залежить
від волі і свідомості соціального суб'єкта, тому він суть об'єктивний
взаємозв'язок можливості і дійсності в бутті людини. У силу того, що даний
взаємозв'язок має об'єктивний, істотний, необхідний, загальний характер, він є
повторюваним зв'язком у бутті людини у відносно тотожних, ідентичних умовах,
тобто у визначених межах соціального простору і часу. Він має стійкий характер
у бутті людини, оскільки зберігає свою стабільність, незмінність при зміні
сукупності умов реалізації. Як взаємозв'язок можливості і дійсності в бутті
людини певним чином виражає її сутність, а остання виявляється в сфері явищ,
так і повторюваність знаходить своє вираження в цій сфері. Дана обставина має
велике евристичне значення в дослідженні буття людини як буття соціального
суб'єкта на різних етапах суспільного розвитку. І, нарешті, взаємозв'язок
можливості і дійсності є закономірність буття людини як повторювана в часі, у
певних умовах і обумовлююча її буття. Даний взаємозв'язок виступає як
виникнення і розв’язання, розв’язання і виникнення протиріччя між дійсністю і
можливістю, є безперервно-перервним процесом, що сприяє саморозвитку буття
людини, самореалізації її сутності.
Сучасні західні філософи (М. Шелер, Г. Плеснер, А. Гелен, К. Ясперс),
вітчизняні (В.С. Ларцев, В.Г. Табачковський, В.Г. Нестеренко, В.М. Шаповал і
ін.), російські (П.С. Гуревич, М.Ш. Шведов) обґрунтовують таку якість людини як
незавершеність. Ми цю якість відносимо до однієї з основних у ро
- Київ+380960830922