РОЗДІЛ 2
ОБЛІК ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО
2.1. Облік витрат виробництва за економічними елементами та
статтями витрат
В системі фінансового обліку групування витрат виробництва за економічними
елементами є єдиним і обов’язковим для усіх підприємств незалежно від їх
галузевої належності.
З метою контролю і аналізу витрат виробництва на пивоварних підприємствах так
само, як і на всіх інших господарюючих суб’єктах застосовується облік витрат на
виробництво за статтями калькуляції, в розрізі яких обчислюється собівартість
пивоварної продукції.
Для потреб управлінського (внутрішньогосподарського) обліку витрати повинні
також відноситись до конкретних місць їх виникнення.
Отже, аналітичний облік витрат виробництва на пивоварних підприємствах ведеться
за елементами витрат, статтями калькуляції та центрами відповідальності.
Питання переліку певних калькуляційних статей витрат виробництва та їх складу
вирішуються підприємствами самостійно відповідно до вимог управлінського обліку
(додаток Е).
З метою побудови належної системи фінансового та управлінського обліку витрат
на виробництво необхідно, розуміння взаємозв’язку між економічними елементами
та калькуляційними статтями, тобто порядку перегрупування елементів витрат у
складові собівартості (статті витрат) [40, с. 229-237, 247].
Автор погоджується з тим, що витрати на виробництво умовно можна згрупувати
таким чином:
витрати технологічних матеріалів, які становлять речову основу готової
продукції;
витрати на оплату праці робітникам основного виробництва з відрахуваннями на
соціальні заходи;
витрати на засоби праці, які можна прямо віднести на рахунок 23 “Виробництво”
[83, с.18].
Підсумок зазначених вище груп витрат буде характеризувати технологічну
собівартість пивоварної продукції. Змінні та постійні розподілені
загальновиробничі витрати разом з технологічними витратами утворюють виробничу
собівартість пивоварної продукції.
Саме в такому аспекті розкривається облік витрат на виробництво в цьому
питанні.
У пивоварному виробництві значну частину у загальній сумі витрат становлять
матеріальні витрати, що зумовлює підвищення вимог стосовно їх обліку та
контролю.
Готове пиво містить біля 90% води, яка є основною сировиною для виробництва
пива. Вартість води, що використовується на виробництво пива, є послугами
Міськводоканалу і списується на рахунок 23 “Виробництво” з кредиту рахунка 685
“Розрахунки з іншими кредиторами”.
На пивоварних підприємствах до витрат основної сировини відноситься також і
ячмінь, який відпускається спочатку в солодовий цех для очистки та подрібнення,
а в подальшому проходить всі стадії технологічного процесу виробництва пива.
Крім того, технологія виробництва пива вимагає також відпуск ячменю і
безпосередньо у варильний цех. Для обліку ячменю на досліджених підприємствах
використовується рахунок 20 “Виробничі запаси”, субрахунок 201 “Сировина і
матеріали”.
При виготовленні пива, крім ячмінного солоду, допускається використання
несолоджених матеріалів (рисової, кукурудзяної та ячмінної крупи, ячменю), а
також цукру і меду для спеціальних сортів пива.
Несолоджені матеріали використовуються або з економічних цілей, або для
підвищення екстрактивності перероблюваних зернозапасів для створення певного
смаку відповідних сортів пива.
У зв’язку з тим, що за змістом екстрактивних речовин несолоджені матеріали
подібні до солоду, а вартість їх менша, собівартість пива знижується, і цим
цілком зрозуміле намагання застосовувати якомога можливо більшу кількість
несолоджених матеріалів при виготовленні пива. Багатолітньою практикою
встановлено, що використання несолоджених матеріалів в кількості
10-15 % значно не змінює смак і якість пива, але знижує його собівартість [144,
с. 87; 90 с. 366].
До витрат основних матеріалів на пивоварних підприємствах відносяться витрати
гіпсу, термаміну, хмелю, паростків, цикорію, несолоджених та інших матеріалів
залежно від сортів пива. Облік основних матеріалів на досліджених підприємствах
ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси”, субрахунок 201 “Сировина і
матеріали”. Витрати основних матеріалів виникають в основному в варильному
цеху, де їх вартість додається до вартості отриманого від солодового цеху
солоду, і в результаті технологічного процесу виробляється гаряче сусло.
Солод є напівфабрикатом власного виробництва. На пивоварних підприємствах для
обліку витрат, пов’язаних з його виробництвом, використовується рахунок 25
“Напівфабрикати”, субрахунок 251 “Солод”.
До допоміжних матеріалів відносяться: казеїновий клей, етикетки, кольєретки,
кроненкорок, фільтркартон, сода каустична, сіль, хлорне вапно, пивна смолка
тощо.
Витрати допоміжних матеріалів виникають в основному в цеху розливу пива, за
винятком хлорного вапна для замочування ячменю та пивної смолки для покриття
апаратів бродіння та доброджування, тому вони списуються за відповідними
напрямами витрат, тобто на витрати цеху розливу, солодового та бродильних
цехів.
На пивоварних підприємствах прямі витрати матеріальних ресурсів на виробництво
у фінансовому обліку відображаються за дебетом рахунку 23 “Виробництво“ та
кредитом рахунків обліку виробничих запасів та напівфабрикатів власного
виробництва.
На відміну від фінансового обліку в податковому обліку до валових включають
будь-які витрати, пов'язані з придбанням сировини, матеріалів (робіт, послуг) а
також попередня оплата постачальникам за товарно-матеріальні цінності. На
витрати виробництва вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей не
відносять, а лише списують їх витрачання. У фінансовому обліку вартість
отриманої сировини, матеріалів обліковують у складі
- Київ+380960830922