Розділ 2
Кантатно-ораторіальна (світська) та духовна творчість.
2.1.Твори Лесі Дичко 60-х-70-х років в руслі "Нової фольклорної хвилі".
2.1.1. Тема єдності природи та людини у творчості композиторки - "Чотири пори
року"
Камерна кантата № 1, тв.26, Лесі Дичко "Чотири пори року" (1973) для хору a
cappella є одним з найпоказовіших творів авторки - представника "Нової
фольклорної хвилі". Поетичною основою кантати стали тексти українських народних
календарно-обрядових пісень. Музика ж твору оригінальна - творче переосмислення
мелодико-інтонаційної основи та ритмоформул, притаманних жанрам річного
календарного циклу - веснянкам, купальським, петрівчаним, обжинковим пісням,
колядкам та щедрівкам. Відголоски магічної функції обрядів сягають ще
язичеських часів IV- II тисячоліть до н. е., коли головним джерелом образів
була оточуюча дійсність, культ явищ природи, тваринного та рослинного світу.
Виникнення обрядово-календарних пісень викликано внутрішньою потребою людини
гармонічного єднання з природою, прагненням відобразити безконечний устрій
життя, його зміну, розвиток, відродження. У цих піснях закодовані знання людини
про Землю та Всесвіт, у них “виявилася прадавня світотворча віра предків наших
як одвічний процес життя, в якому поєднується у безперервний плин минуле,
теперішнє і майбутнє” [9, с.5].
Обряди та пісні календарно-землеробського кругу відповідають річним сонячним
циклам та основним етапам господарської праці. “Людина в процесі саморозвитку
набула здатності свідомо налагоджуватися на життєві ритми Сонця й Природи.
Духовно-господарська практика народу виробила цінний комплекс обрядів народної
культури, які оновлюють духовне єство людини, сприяють прилученню її до
світової Всеєдності” [9, с.19]. Задум кантати узагальнює та відтворює уявлення
багатьох поколінь людей про чудо щорічного оновлення життя, природи, про
магічну дію обрядів, які живі і сьогодні. Музика кантати, переносячи нас в ці
прадавні часи, відображає поетичні уявлення нашого народу, трансформуючи їх
через сучасне світосприйняття. Базуючись на мелодико-інтонаційній та
метро-ритмічній основі архаїчних народно-пісенних жанрів, композиторка ніде не
вдається до їх цитування. Такий принцип підходу до поетичного тексту -
історичні народні пісні - ми вже спостерігали в кантаті "Червона калина". "Вона
прагне мислити в "ключі" закономірностей певного жанру народнопісенної
культури, надихається специфічною "музичною поетикою" цього самобутнього й
багатого на художність фольклорного пласта" [21, с.58]. Творчо переосмислюючи
фольклорну основу, поєднуючи з новаторськими виразовими засобами своєї музичної
мови, композиторка створює нові оригінальні мелодії. Поліладовість та
політональнісь, поєднання поліфонічних прийомів з засадами народного
багатоголосся, секундові та кварто-квінтові поєднання вертикалі, фонічні
ефекти, вузькооб`ємні лади та ін. - всі ці засоби авторка вдало використовує в
творі подекуди в поєднанні з ясно вираженою мажоро-мінорною системою та
функційною забарвленістю акордів.
Структура кантати вже ніби передбачена її назвою - "Чотири пори року". Цикл,
відповідно, складається з чотирьох частин: "Весна", "Літо", "Осінь", "Зима".
Деякі з них, крім першої частини, в свою чергу поділені на підрозділи, що
утворюють "систему "мікроциклів" у циклі" [21, с.59].
Так як усі обрядові пісні - це своєрідні дійства-вистави, то і в кантаті кожна
частина це концентрований образ-символ, що знайшов своє відображення в
поєднанні яскравої образності та театральності вираження.
Розпочинається кантата частиною "ВЕСНА". Ця пора року символізує пробудження
природи, життя після довгого холодного сну. Наші пращури ще у первіснообщинному
суспільстві, а також в усі подальші періоди розвитку суспільства вірили, що
ритуальними піснями та діями, заговірними формулами можна прискорити
пробудження природи та пришвидшити прихід весни. Весь цей обряд закликання
весни, водіння хороводів, до яких щораз долучається більше і більше людей, дуже
вдало, образно-зримо відтворила Леся Дичко у "Веснянці". Веснянки у всі часи
були дуже тісно пов`язані з танцями-хороводами. Тут рух символізує пробудження
природи, що переливається в танок, і учасники хороводів не лише передають
радісні щасливі відчуття, що пов`язані з пробудженням природи, а й своїми
рухами в танці символізували намагання сприяти швидшому пробудженню та розквіту
природи.
Веснянка побудована на зіставленні двох контрастних тем: рухливої енергійної та
величавої урочистої, що, з однієї сторони - різнохарактерні, а з другої,
доповнюють одна одну, зображаючи колективне свято з іграми і танками. На першій
погляд, загальна структура "Весни" - це куплетно-варіаційна форма, де "Вийди,
вийди, Іванку..." - майже незмінний щодо мелодики заспів, а "Благослови,
мати..." варіаційне проведення приспіву. Але, виходячи з форми заспіву і
приспіву (більша, ніж період), структуру частини можна трактувати як подвійні
варіації, а триразове проведення досить віддалених варіацій приспіву
"Благослови, мати...", що сприймаються як епізоди, привносить в форму риси
рондальності.
Перша тема "Веснянки" - "Вийди, вийди, Іванку..." - рухлива, викладена
шістнадцятками, панує моторний тип мелодики - танково-ігрова. Її форма
прослідковується на двох рівнях: в мелодико-інтонаційному відношенні - це
проста репризна тричастинна форма (а+а1+а), але, коли проаналізувати кожне нове
проведення першого речення побудови, то викристалізовується крещендована
тричастинна форма (а+а1+а2). Така будова зумовлена творчим задумом авторки:
перше проведення теми розглядається як заклик до свята, до згуртованос
- Київ+380960830922