РОЗДІЛ 2.
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВЕЛИКОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ
2.1 Стан і тенденції розвитку великого підприємництва в Україні
Виведення української економіки із кризи залежить не тільки від розвитку малого
та середнього підприємництва, але й від формування та успішної діяльності
великого підприємництва як основи піднесення та ефективного використання
ресурсного та науково-технічного потенціалу країни. Великий бізнес є стрижнем
сучасної національної економіки, основою структурної та промислової політики
держави. Сфера діяльності та самореалізації великих підприємств –
загальнодержавний та світовий ринок. Руйнування великих підприємств означає, що
держава втрачає свої позиції на міжнародних ринках, уступає національні ринки
іноземним фірмам. В Україні значна кількість великих підприємств збанкрутували
або подрібнені на низку малих підприємств і втратили свою цілісність. Вони не
мали відповідної бази та досвіду, щоб пристосуватися до нових ринкових умов,
оскільки функціонували в умовах жорсткої державної регламентації економічного
життя, відсутності конкурентоспроможності ринкових відносин. Тому в даний час
необхідно вживати заходів щодо підтримки ще існуючих ефективних господарських
структур, визначити загальні принципи формування нових
організаційно-господарських комплексів та завдання державного регулювання
діяльності.
Процес становлення великого підприємництва в Україні відбувався під впливом
багатьох макроекономічних чинників, характерних для трансформаційного періоду.
Серед них можна виділити: суперечливий процес приватизації; інфляційний
характер економіки; несприятливий інвестиційний клімат; надмірна
монополізованість економіки; недосконалість законодавчої бази для співпраці
великого і малого підприємництва та виникнення ефективних конкурентоспроможних
форм великого підприємництва; відсутність цілісного механізму державної
підтримки великого підприємництва. Таку підтримку отримують окремі регіони,
галузі, об’єкти і у багатьох випадках вона має експериментальний характер;
великий податковий тягар та відсутність податкових пільг для великих
підприємств.
Становлення ринкової економіки можливе лише за умови існування різних форм
власності на засоби виробництва. Докорінна зміна відносин власності не можлива
без приватизації, яка має вирішальний вплив на підвищення ефективності
національної економіки, конкурентоспроможності вітчизняного підприємництва.
Приватизація є одним з перших проявів реформування економіки країни в напрямку
від планового типу до ринкового. Якщо малу приватизацію можна порівняти з
поточним ремонтом обладнання, то велику приватизацію –з капітальним ремонтом,
при якому оновлюються основні вузли. Велика приватизація є довготривалим та
складним процесом, який вимагає формування конкурентного середовища,
запровадження бюджетного обмеження, вдосконалення законодавства, добре
відлагодженої системи прийняття рішень тощо.
Формування великого підприємництва в Україні відбувається в умовах
суперечливого процесу приватизації. У західних країнах метою приватизації було
підвищення ефективності існуючої системи змішаної економіки. Приватизація ж в
Україні мала вирішити відразу глобальну проблему держави - роздержавлення
монопольної власності та створення такої її структури, яка б відповідала
ринковій економіці. Досвід переходу від командно-адміністративної економіки до
ринкової був дуже незначний, тому постала проблема відносно вибору моделі
приватизації. Провести класичну приватизацію шляхом продажу державного майна на
ринку нерухомості та фондовому ринку було неможливо та недоцільно, зважаючи на
реалії соціально-політичної та економічної ситуації у 1991-1992 рр. після
тривалих дискусій була вибрана модель ваучерної приватизації, яку вважали
найбільш оптимальною за існуючих умов.
Приватизація в Україні проводилася в нестабільній, нестійкій економіці, де
стара політична і господарська еліта намагалася зберегти та зміцнити свою
колишню владу створивши штучні псевдоринкові структури. Основною метою
приватизації на її перших етапах було максимально швидке створення “критичної
маси” недержавної власності у виробничому секторі економіки, щоб позбавити
державу монополії та передати частину економічної влади недержавному капіталу.
На шляху приватизації було чимало труднощів ідеологічного, політичного і
соціально-економічного характеру.
Світова практика показує, що велика приватизація здійснюється після закінчення
малої приватизації, яка дає можливість нагромадити капітал для купівлі великих
об’єктів. Велика приватизація в Україні здійснювалася поряд з процесами малої
приватизації, яка за даними Фонду державного майна України (ФДМУ) на початок
1997 року практично завершилася, і продовжується до сьогодні. На нинішньому
етапі до процесу приватизації залучаються великі підприємства, які мають
стратегічне значення для економіки держави і підприємства-монополісти, зокрема
ті, що належать до сфери природних державних монополій.
Складність великої приватизації в Україні зумовлена специфікою існуючого поділу
праці, спеціалізацією економіки у важкій промисловості, де домінує
великомасштабне капіталомістке виробництво з надто зношеними фондами. Технічне
переозброєння цих підприємств і впровадження передових технологій під силу
державі та акціонерним товариствам. Перше в значній мірі зумовлює необхідність
збереження державної власності.
Основними завданнями великої приватизації є: підвищення ефективності
виробництва, боротьба з монополізмом та бюрократизмом, створення конкурентного
середовища, отримання коштів для
- Київ+380960830922