РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗВІТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
2.1. Зміст, структура та методика складання Балансу
Реформування бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні
здійснювалося виходячи з основоположних принципів, закладених у Міжнародних
стандартах фінансової звітності. Відповідно до цього за структурою фінансова
звітність досить схожа зі структурою звітності в МСФЗ і представлена Балансом,
Звітом про фінансові результати, Звітом про рух грошових коштів, Звітом про
власний капітал і Примітками до звітності. Складання вказаних форм звітності є
обов'язковим для всіх юридичних осіб, незалежно від їх організаційно-правових
форм і форм власності, крім бюджетних установ, представництв іноземних
суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва. Коло
останніх визначено ст. 1 Закону України “Про державну підтримку малого
підприємництва” № 2063-III [3]. До них відносяться підприємства, в яких
середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 чоловік, обсяг річного
валового доходу не перевищує 500000 євро. Малі підприємства відповідно до вимог
П(С)БО 25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва” [31] складають
Баланс (ф. №1-м) і Звіт про фінансові результати (ф. № 2-м).
Підприємства, які у своєму складі мають дочірні підприємства, зобов’язані
складати консолідовану фінансову звітність. Відповідно до ст. 1 Закону України
“Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” консолідованою
фінансовою звітністю вважається фінансова звітність, яка відображає фінансове
становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її
дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці [2]. Загальні вимоги до
розкриття інформації та порядок складання консолідованої фінансової звітності
регламентуються П(С)БО 20 “Консолідована фінансова звітність” та П(С)БО 2
“Баланс”, П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”, П(С)БО 4 “Звіт про рух
грошових коштів”, П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”, П(С)БО 6 “Виправлення
помилок і зміни у фінансових звітах”, а також Наказом Міністерства фінансів
України від 29 листопада 2000 року № 302 “Про Примітки до річної фінансової
звітності”.
Метою даного дослідження є розгляд змісту, структури та методики складання
фінансової звітності підприємствами, які повинні керуватися вимогами П(С)БО,
вказаними вище. Особливу увагу приділено окремим показникам, відображення яких
у звітності здійснюється з урахуванням специфіки сільськогосподарського
виробництва.
Встановлено, що незважаючи на усталені правила до складання фінансової
звітності, зміни, які відбуваються в бухгалтерському обліку під впливом
економічного розвитку країни, відбиваються на формуванні системи її показників.
Так, навіть Баланс, якому притаманний більш стійкий характер відносно інших
форм фінансової звітності, за останні роки неодноразово змінювався. З цього
приводу Л.А. Бернстайн вказує, що удосконалення фінансової звітності – це
постійний процес, однак її не можна удосконалити до такого рівня, щоб можна
було використовувати без попереднього ретельного й критичного вивчення [41, с.
29]. Як результат, ще не можна стверджувати про остаточне завершення належного
удосконалення фінансової звітності. Зокрема доказом цього є необхідність
відображення у звітності об'єктів обліку, суть яких не повністю висвітлена в
нових положеннях. З'ясування змісту проблемних питань та їх вирішення
здійснюється або внесенням поправок до стандартів, або прийняттям нових. Так,
наказом Міністерства фінансів України № 363 від 23 травня 2003 р. затверджені
поправки до деяких П(С)БО [15], а згодом наказом цього міністерства № 602 від
28 жовтня 2003 р. внесені зміни до типової форми фінансової звітності № 5
“Примітки до річної фінансової звітності” [16]. Тому розгляд особливостей
складання фінансової звітності у сільськогосподарських підприємствах дасть
змогу виявити проблемні питання стосовно структури та порядку заповнення
показників і окреслити можливі шляхи її удосконалення.
Ключове місце у складі фінансової звітності займає Баланс як основне джерело
інформації про майновий та фінансовий стан сільськогосподарських підприємств,
на основі якого користувачі вивчають зміни у складі необоротних і оборотних
активів, капіталу й зобов’язань.
Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей
регламентуються П(С)БО 2 “Баланс”, який затверджений Міністерством фінансів
України і має 67 статей (рядків), з яких 34 в активі та 33 у пасиві.
Згідно з п. 5 П(С)БО 2 “Баланс” метою його складання є надання користувачам
повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства
на звітну дату [19, с. 186].
При побудові балансу за основу взято рівняння, яке виражається формулою:
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”
визначає активи як ресурси, що контролюються підприємством у результаті минулих
подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод
у майбутньому [2, с. 5]. Тобто актив – це носій потенційної економічної вигоди.
З огляду на таке визначення, лише наявність об’єкта, який виник у результаті
минулих подій, без імовірності того, що в майбутньому підприємство отримає
економічну вигоду від його використання, не може визнаватися активом.
Економічна вигода – це потенціал, який набуває форми грошових коштів або
грошових еквівалентів. Потенціал, який міститься в активі, може виражатися
кількома способами отримання економічної вигоди, а саме:
у результаті виробничо-господарської діяльності підприємства;
у результаті реалізації активу, що приводить до отримання грошових коштів аб
- Київ+380960830922