Ви є тут

Оптимізація системи використання лучних травостоїв в умовах північного Лісостепу України

Автор: 
Кулик Роман Михайлович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U001350
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Коротка характеристика природних умов Лісостепу України
Досліди по вивченню різних режимів використання травостоїв та можливостей
подовження пасовищного періоду протягом сезону із 140-150 до 200-210 днів на
основі багаторічних трав проведено у 2000-2003 рр. в дослід-ному господарстві
“Чабани” Інституту землеробства УААН Києво-Святошинського району Київської
області, та у державному сільсько-господарському підприємстві (ДСП)
“Дніпровське” Бориспільського району Київської області, які розташовані у
північній частині Лісостепу України.
Зона Лісостепу, до складу якої входить досліджуваний регіон, займає 202
тис.км2, або 34,2% всієї площі України [156]. Пролягає вона широкою смугою
(250-300 км) з Південного Заходу на Північний Схід більш як на 1000 км: від
передгір’я Карпат до кордону з Росією. На півночі вона межує з Поліссям, на
півдні – зі степовою зоною.
Рельєф лівобережного і значної частини правобережного Лісостепу - рівнинний або
слабохвилястий. Значну територію займають дніпровські тераси висотою 120-130 м
над рівнем моря. У західній правобережній частині зони, яка займає передгір’я
Карпат, Волинсько-Подільське, а далі на схід і Придніпровське плато - рельєф
підвищений (150-473 м над рівнем моря) з добре розвиненою річковою та
яружнобалковою мережею.
Клімат зони помірно-континентальний [127]. Середньорічна температу-ра повітря
становить +6,7°С. Середня температура найтеплішого місяця (липня) сягає
+19,2°С, а найхолоднішого (січня) – мінус 6,3°С. Абсолютні максимуми
спостерігаються в липні-серпні (+39°С), а абсолютні мінімуми – в січні-лютому (
мінус 33-34°С).
Сніговий покрив з’являється у другій декаді листопада, а сходить у кінці
березня; висота його знаходиться в межах від 20 до 40 см. Перші осінні
заморозки настають в першій декаді жовтня, а найбільш пізні, весняні, бувають в
другій декаді травня. У зимовий період нерідко бувають відлиги, коли
температура повітря підвищується до +7-8 0С, а в західних районах до + 10-140С.
При перепадах температур від позитивних до від’ємних часто утворюється льодова
кірка, яка негативно впливає на перезимівлю озимих зернових культур та
багаторічних трав.
Характерною особливістю весни є інтенсивне наростання температури, проте
відносна вологість повітря в зв'язку з інтенсивним ростом температури в день
знижується. Вегетаційний період починається приблизно з третьої декади квітня
(перехід середньодобової температури вище 5°С) і триває 200–215 днів. Період
активної вегетації (сума середньодобових температур вище 10°С) триває 155–170
днів. Сума сонячної радіації за рік досягає 90-95 ккал/см2, а на долю сумарної
ФАР за період вегетації з температурою повітря вище +50С припадає 39 ккал/см2.
У літній період спостерігається переважно спочатку тепла, а потім (у липні та
серпні) жарка погода. Характерними є літні зливи та грози, які інколи
призводять до вилягання посівів.
Річні суми опадів змінюються від 550-700 мм на заході до 500-575 мм на сході.
Середня кількість опадів складає 558 мм за рік, але відмічені коливання за
роками від 300 до 750 мм. За вегетаційний період (квітень-жовтень) випадає 369
мм, або 66% річної норми. Найбільші місячні суми опадів припадають на літні
місяці – червень і липень (відповідно 66 і 68 мм).
За багаторічними метеорологічними даними в літні місяці спостерігаю-ться
періоди з невеликими та середньої інтенсивності атмосферними посухами. Середня
кількість днів з суховіями досягає у західних районах–8, у східних–11.
Ґрунтовий покрив Лісостепу характеризується великою неоднорідністю. На
рівнинних міжріччях і високих (лесових) терасах річкових долин найбільш
поширені типові чорноземи, які, як вказують багато авторів [43;52;85],
сфор-мувалися тут під впливом природної трав’яної степової рослинності. В
ана-логічних геоморфологічних умовах, але розташованих здебільшого у північній
частині Лісостепу, яка часто виділяється у самостійну широколистолісову зону
[85], а також скрізь по балках, досить широко поширені сірі лісові ґрунти, сірі
і світло-сірі. Їх В.В.Докучаєв [62] розглядав як самостійний зональний тип,
сформований під трав’янистими широколистими лісами в умовах помірно вологого і
теплого клімату. На піщаних терасах річок зустрічаються дерново-підзолисті
ґрунти. Зональні ґрунти, що розташовані на схилах, практично всюди в тій чи
іншій мірі еродовані [231].
У лівобережному Лісостепу на стародавніх терасах Дніпра поширені солонцюваті і
солончакуваті здебільшого лучні чорноземні ґрунти содово-карбонатного засолення
[52]. Вони, як правило розташовані на широких замкнутих слабо - дренованих
рівнинах і низинах з відносно неглибоким рівнем ґрунтових вод. У заплавах річок
сформувалися лучні, болотні ґрунти і торфовища.
Лісостепова зона відноситься до найбільш розораних на Україні. У складі її
земельного фонду більше 70% складають сільськогосподарські угіддя, у тому числі
66% орні землі. Природні кормові угіддя представлені тут здебільшого заплавними
і низинними луками та багаторізнотравними остепненими луками і лучними степами,
які розташовані в основному на схилах балок.
Сінокоси і пасовища займають у Лісостепу 13% усіх сільськогосподар-ських угідь,
або 1741,8 тис.га, а в досліджуваному регіоні північного Лісостепу – 751,9
тис.га [38].
Лісистість лісостепової зони незначна: в середньому вона складає біля 12%, з
коливанням від 1% на лесових терасах Дніпра, до 11-15%, по правих притоках
Південного Бугу [156]. Лісові ділянки припадають на вододіли, балки, річкові
тераси. Вони представлені у даній зоні високопродуктивними дібро-вами, до
складу яких входить дуб, ясен, клен, лип