Ви є тут

Облік і аналіз оновлення рухомого складу автотранспортних підприємств на умовах фінансового лізингу.

Автор: 
Розмислов Олександр Миколайович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U001383
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ОБЛІКУ ОНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ АВТОТРАНСПОРТНИХ
ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ ЛІЗИНГУ
2.1. Удосконалення облікової політики підприємств, що використовують фінансовий
лізинг
У процесі освоєння ринкових відносин виникає цілком з'ясовний інтерес
підприємств – партнерів до фінансового стану один одного, тому що відомо, що
сильний економічний партнер може гарантувати успішний результат взаємного
співробітництва.
Джерелом одержання такої інформації є фінансова звітність, складена за
визначеними правилами, вимогами і нормами. У фінансовій звітності містяться
відомості про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства
за звітний період. Сукупність правил, вимог і норм, використовуваних при
складанні фінансової звітності, представляє собою облікову політику
підприємства.
Відповідно до п. 23 П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” [22, с.
35] підприємство повинне висвітлювати обрану облікову політику шляхом викладу:
принципів оцінки статей звітності;
методів обліку окремих статей звітності.
Фінансова звітність складається для визначеного кола користувачів і повинна
бути зрозумілою їм, тому вона має містити вичерпні відомості про підприємство.
Відповідно до п. 3 П(С)БО 1 принципи бухгалтерського обліку представляють собою
правила, якими варто керуватися при зміні, оцінці і реєстрації господарських
операцій і при відображенні їхніх результатів у фінансовій звітності. Згідно
ст. 4 Закону “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і п. 18
П(С)БО 1 визначені наступні основні принципи бухгалтерського обліку і
фінансової звітності:
обачність;
повне висвітлення;
автономність;
послідовність;
нарахування і відповідність доходів і витрат;
превалювання сутності над формою;
історична (фактична) собівартість;
єдиний грошовий вимірник;
періодичність.
Дотримання всіх зазначених принципів забезпечує повне і достовірне висвітлення
результатів фінансової і господарської діяльності підприємства – юридичної
особи, відділеного від його власників, протягом визначеного безупинного
періоду.
Оцінка статей балансу здійснюється згідно з відповідними положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку. З цією метою використовуються наступні
види оцінок:
історична собівартість (первісна);
справедлива вартість;
вартість чистої реалізації;
дійсна вартість;
вартість погашення.
У відповідності зі ст. 4 Закону “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність
в Україні” переважною оцінкою активів є первісна (історична) собівартість.
При визначенні облікової політики немаловажним є класифікація основних засобів
відповідно до норм П(С)БО 7 “Основні засоби”, а також методів визначення
первісної вартості при їхньому зарахуванні на баланс.
Необхідно пам'ятати, що первісною вартістю (історичною собівартістю)
необоротних активів є вартість придбання з урахуванням усіх витрат, зв'язаних з
їхнім придбанням і введенням в експлуатацію. Інформацію про класифікацію
основних засобів, терміни експлуатації і методах нарахування амортизації можна
викласти в додатку до наказу про облікову політику.
При формуванні облікової політики підприємства необхідно звернути увагу на
вибір методу нарахування амортизації необоротних активів. Найбільш простим є
прямолінійний метод амортизації основних засобів. Однак деякі об'єкти можуть
нерівномірно експлуатуватися протягом виробничого циклу (наприклад, транспортні
засоби, використовувані з метою перевезення визначених обсягів продукції, чи
устаткування, що має сезонний характер роботи). У таких випадках доцільно
вибрати виробничий метод нарахування амортизації. Платники податків можуть в
обліковій політиці установити “податковий” метод амортизації.
Обліковою політикою також передбачаються принципи визнання доходів, визначення
ступеня завершеності робіт, оцінка доходів по бартерних контрактах відповідно
до норм П(С)БО 15 “Доходи”. При визначенні витрат необхідно чітко визначити
витрати, що включаються у формування собівартості товарів, робіт, послуг
відповідно до норм П(С)БО 16 “Витрати”.
Таким чином, облікова політика підприємства визначає перспективні напрямки
фінансово - економічної діяльності підприємства в плині тривалого часу, тому
при її формуванні необхідно враховувати тільки основні принципи накопичення й
обробки інформації для складання фінансової звітності без зайвої деталізації
(наприклад, порядок запису в бухгалтерських регістрах чи заповнення первинних
документів).
На додаток до наказу підприємство може скласти графік документообігу, що
забезпечує своєчасне надходження у відповідні служби первинних документів для
їхньої подальшої обробки.
Для забезпечення чіткої роботи всіх служб, зайнятих у підготовці і здачі
звітності, в наказі про облікову політику необхідно установити порядок
нагромадження даних для цілей податкового обліку відповідно до вимог Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а також відповідальність за
ведення податкової документації (наприклад, податкових накладних, Книг обліку
придбання і продажів товарів).
Облікова політика згідно п. 9 П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у
фінансових звітах” може змінюватися тільки у випадку зміни:
статутних вимог;
вимог органа, що затверджує П(С)БО;
положень облікової політики, що забезпечують достовірне відображення подій чи
операцій у фінансовій звітності (наприклад, зміна методу нарахування
амортизації, класифікації основних засобів).
Слід зазначити, що вплив зміни облікової політики на події й операції минулих
періодів відбиваються у фінансовій звітності згідно п. 12 П(С)БО 6 шляхом:
коректування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;