РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Польові досліди проводили протягом 2000-2002 рр. в дослідному господарстві
“Дніпро” Інституту зернового господарства УААН, розта-шованому в
Дніпропетровському районі Дніпропетровської області. Територіально воно
відноситься до північного Степу і розміщене на правому березі р. Дніпро в
північно-східній частині Придніпровської височини (130-140 м над рівнем моря).
Згідно з агрокліматичним районуванням ця територія відноситься до центрального
помірно посушливого дуже теплого району Дніпропетровської області [2].
2.1. Характеристика грунту дослідної ділянки
Грунт дослідного поля за результатами обстеження лабораторії агрохімії та
грунтознавства Інституту зернового господарства УААН є чорнозем звичайний
малогумусний важкосуглинковий на лесі [80]. Потуж-ність гумусового горизонту 40
см, а всього профілю – 75-85 см. Вміст гумусу в орному шарі грунту – 4,2-4,4 %,
валового азоту – 0,21-0,22 %, фосфору – 0,11-0,13 %, калію – 2,0-2,4 %. Сума
поглинених основ для цього шару складає 32,7 мг-екв. на 100 г грунту, з яких на
кальцій приходиться 29,8 , а на магній – 2,9 мг-екв. на 100 г грунту. Тобто,
доля кальцію у грунтовому вбирному комплексі складає 91 %, а магнію – 9 %.
Реакція грунтового розчи-ну – нейтральна (рН 6,9-7,2).
У таблиці 2.1 наведені дані про вміст доступних рослинам форм азоту, фосфору і
калію в орному шарі грунту безпосередньо перед закладкою дослідів. Агрохімічні
властивості грунту свідчать про його близький до оптимального рівень родючості.
Згідно існуючих градацій вмісту рухомих елементів живлення в грунті для
просапних культур [202] за вмістом азоту забезпеченість середня, а за вмістом
фосфору та калію – підвищена і висока. Тобто, врожайність соняшника в умовах
досліду лімітувалась в першу чергу наявністю азоту і меншою мірою – фосфору і
калію. Але, виходячи з того, що при формуванні врожаю надлишок азоту може
призвести до зниження вмісту олії в насінні, при проведенні дослідів
дотримувались оптимального співвідношення між азотом, фосфором і калієм 1:1:1 з
рекомендованою науковими установами дозою N60Р60К60.
Таблиця 2.1
Вміст рухомих форм поживних речовин в орному шарі грунту
Рік
Азот нітратів за Кравковим, мг/кг
Фосфор за Чириковим,
мг/кг
Калій за Чириковим
мг/кг
без компосту-вання
після 7-добового компосту-вання
енергія нітрифіка-ції
2000
18,7
37,9
19,2
163
152
2001
17,1
35,3
18,2
143
137
2002
18,2
38,3
20,1
154
136
2.2. Погодні умови в роки проведення досліджень
Характеристика кліматичних умов в роки проведення досліджень та за
багаторічний період подаються за даними Дніпропетровської гідрометео-станції
[2]. В цілому клімат Дніпропетровської області є типовим для зони Степу з
помірною континентальністю, яка підвищується в напрямі зі сходу на захід, і
характеризується жарким літом та холодною зимою. Атмосферне зволоження в зоні
нестійке і недостатнє. Середня сума опадів за рік складає 472 мм. Основна
частина опадів (60-68 %) приходиться на теплий період (квітень – жовтень), але
їх ефективність знижується через переважно зливовий характер. Невисока відносна
вологість і підвищена температура повітря в цей період обумовлюють значні
витрати вологи на випаровування (1080 мм за рік). Коефіцієнт зволоження
(відношення випаровування до опадів) за теплий період становить 0,30 зі
зниженням до 0,20-0,25 в літні місяці та на початку осені [194]. Найбільш
суттєвими для поповнення запасів грунтової вологи є опади осінньо-зимового
періоду.
Середньорічна температура повітря дорівнює +8,4 °С з коливанням від +7,5 до
+8,8 °С. Сума активних температур (вище +10 °С) складає 2900- 3000 °С з
тривалістю теплого періоду 165-170 днів, що є достатнім для вирощування
соняшника. Найбільш теплий місяць – липень, а січень –найхолодніший.
Максимальна температура повітря +40 °С. Теплий перед-осінній період з
середньодобовою температурою повітря 10-18 °С і три-валістю 20-25 днів
змінюється осіннім сезоном, початком якого вважається дата переходу температури
повітря через +10 °С. Перші приморозки почи-наються з другої декади жовтня. Їх
імовірність у вересні складає 5 %, в першій половині жовтня – 20 %, у другій –
25 %. Весною приморозки спостерігаються у квітні – травні.
За останні десятиріччя (після 1961 р.) погодні умови відрізняються від
середньобагаторічних цілим рядом особливостей: підвищеною температурою повітря,
як в теплий, так і в холодний періоди року, меншою кількістю опадів та дуже
нерівномірним їх розподілом. Середня річна кількість опадів за останні роки –
459 мм, а температура повітря – +8,7 °С. Зима – малосніжна і тепла з частими
відлигами. Весна характеризується швидким наростанням температури повітря. У
квітні температура за добу складає 8,5 °С, а у травні – 16,2 °С, що ускладнює
одержання повноцінних сходів. Окремі похолодання в цей період затримують появу
сходів соняшника до 13-16 днів, часто відмічаються пошкодження їх приморозками.
Літо жарке з переважанням вітрів південно-східного напрямку, які часто
призводять до посух. Найбільша кількість днів з суховіями припадає на липень
(11 днів). Швидкість вітру становить 10-20 м/сек протягом 15-20 днів за
весняно-літній період, що може негативно вплинути на урожайність соняшника.
Роки проведення дослідів відрізнялись за погодними умовами. Результати
спостережень (температура і відносна вологість повітря за даними АМСТ м.
Дніпропетровськ, а кількість опадів – за даними метео-посту, який розташований
за 1 км від місця розміщення дослідів) подані в табл. 2.2.
Вегетаційний період 2000 р. Загальна кількість опадів за вегетаційний період
ск
- Київ+380960830922