Ви є тут

Грошово-кредитне регулювання в перехідних економіках.

Автор: 
Шпаргало Галина Євгенівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U001438
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА МЕТОДІВ ГРОШОВО-КРЕДИТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МАКРОЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ
2.1. Аналіз традиційних методів грошово-кредитного регулювання
За сучасних умов грошово-кредитне регулювання є невід’ємною складовою
макроекономічної політики переважної більшості країн. Особливо великий досвід
впливу на грошово-кредитні відносини накопичили країни з розвиненою ринковою
економікою. Вибір конкрет­них важелів впливу на базові показники грошового
ринку, а також напрямів і способів їх використання зумовлений як завданнями
регу­лювання національного ринку в бажаному напрямі, так і теоретичними
концепціями, на які спирається це регулювання. Ускладнення економічних
процесів, посилення взаємовпливу товар­них і грошових ринків як у межах
національних економік, так і в світовому господарстві привертають увагу
економістів до осмислення та переосмислення теоретичного і практичного доробку
в цій сфері.
Особливо актуальні ці питання для українських економіс­тів – як теоретиків, так
і практиків, адже формування теоретичних під­валин та конкретних важелів впливу
на грошово-кредитні відносини, що враховували б унікальність і складність
трансформаційних процесів в Україні, передбачає використання напрацювань
західної економічної школи і багаторічного досвіду провадження
грошово-кредитної політи­ки розвинених країн. Закономірною є поява ґрун­товних
досліджень, в яких систематизуються підходи до теорії та практики
грошово-кредитної політики. Суттєва увага в українській економічній літературі
приділяється визначенню цілей грошово-кредитного регулюван­ня, їх взаємному
підпорядкуванню та способам досягнення.
Визначення грошово-кредитної політики, сформульовані українськими дослідниками,
спираються на трактування монетарної політики провідними західними вченими.
За своєю суттю, пише в своїй монографії І.О.Лютий, грошово-кредитна політика –
це державне регулювання сфери грошового обігу та кредитних відносин [78,
с.96].
Більшість економістів ототожнюють поняття грошово-кредитної та монетарної
політики [72, с.3-5]. Автори книги "Грошово-кредитна політика в Україні", не
зосереджуючись на самому визначенні грошово-кредитної політики, зауважують, що
цю політику часто називають монетарною, оскільки вона є політикою в сфері
управління кількістю грошей в обігу [137, с.16].
На думку автора дисертації, розуміння грошово-кредитної політики як монетарної,
тобто грошової, є правомірним в тому значенні, що грошові відносини є поняттям
широким, об’ємним. Кредитні відносини висту­пають важливою складовою грошових
відносин загалом. Ринки корот­кострокових і довгострокових кредитів є
структурними ланками грошового національного ринку. Саме на цих ринках значною
мірою визначається ціна грошей, реалізується механізм грошової мультиплікації
і, таким чином, формується пропозиція грошей в економіці.
В одному з найґрунтовніших підручників з макроекономіки Майкла Бурди та Чарлза
Виплоша монетарна політика визначається як заходи центрального банку, що
впливають на грошово-кредитні умови в економіці [16, с.661]. Зазначається, що
ця політика спрямована на вплив на відсоткові ставки і валютні курси і,
загальніше, – на умови фінансових ринків і їхні зв’язки з фізичною економікою
[16, с.27].
П.А.Самуельсон і В.Д.Нордгаус характеризують монетарну політи­ку як складову
макроекономічної політики, за допомогою якої уряд контролює грошовий обіг
держави, кредит і банківську систему. Під­креслюється, що справжня природа
монетарної політики полягає в способах, за допомогою яких центральний банк
контролює пропозицію грошей і зв’язки між грошима, національним обсягом
виробництва та інфляцією. Автори наголошують на тому, що монетарна політика є
однією з найважливіших і найсуперечливіших ділянок макроекономіки [126,
с.117].
На нашу думку, суперечливість і складність грошово-кредитного регулювання
визначається цілою низкою факторів. Передусім грошово-кредитна політика має
справу з пояс­ненням механізму дії та регулюванням одного з найважливіших і при
цьому найскладніших ринків у макроекономічній системі, адже грошовий ринок має
розвинену внутрішню будову, складається з ба­гатьох щільно взаємопов’язаних
ринків (цінних паперів, валюти, короткострокових і довгострокових кредитів
тощо). Водночас, саме зав­дяки функціонуванню грошового ринку можуть
функціонувати як єдина макросистема всі інші товарні та ресурсні ринки, адже
саме гроші в їх різноманітних формах слугують “мастилом" для численних коліщат
ринкового механізму. Тому пропорції на грошовому ринку безпосередньо впливають
на стан інших ринків, їх взаємне пристосування і, отже, значною мірою
визначають стан економічної системи загалом.
Окрім того, грошово-кредитна політика – це важлива складова державної політики.
Це означає, що вона покликана сприяти реаліза­ції на практиці економічних
функцій держави. Хоча фактично всі економісти погоджуються з тим, що метою
державного регулювання еконо­міки є передусім забезпечення стійкого
економічного зростання за високої зайнятості та без прискорення зростання цін,
але розу­міння способів досягнення цього є різним. Специфіка завдань, напря­мів
і методів реалізації грошово-кредитної політики визначається особливостями
державного устрою різних країн, етапом їх економічно­го, політичного та
соціального розвитку, поширенням і ступенем впли­ву на урядові та законодавчі
структури поглядів певної економічної школи, розвиненістю самого грошового
ринку та його інфраструктури, зокрема банківської системи тощо.
Урахування всіх цих факторів має важливе значення для формування ефективної
грошово-кредитної політики, в тому числі в