РОЗДІЛ 2. ДОСВІД УПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРЕСИВНИХ ІДЕЙ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ШКІЛЬНУ
ПРАКТИКУ УКРАЇНИ (1917 –1937 РР.) …..……………………………………….……..…………………93
Реалізація змістовного компонента естетичного виховання школярів в Україні в
1917 - 1937 рр. ..……………………………………….………..93
Організаційні форми й методи естетичного виховання школярів у досліджуваний
період ..……………………………………….…….……..113
Актуалізація ідей естетичного виховання школярів в Україні періоду 1917 - 1937
рр. у сучасній педагогічній теорії й практиці ..…..………...139
Висновки до розділу ІІ ..……………………………………….….…….....159
ВИСНОВКИ ………………………………………………………..…..…...163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………169
ДОДАТКИ ..…………………………...………..…………………….…….204
ВСТУП
Становлення незалежної Української держави та відродження національної культури
стимулює вирішення низки питань щодо творення, збереження, поширення та
засвоєння духовних надбань нації. У зв’язку з цим перед вітчизняною педагогікою
стоїть виключно важливе завдання підготовки високоосвічених громадян, здатних
до активної творчої діяльності у вільному демократичному суспільстві. Ці
чинники обумовлюють виникнення нового етапу розвитку суспільства. По-новому
розглядаються проблеми освітньої політики, визначальною метою якої є
гуманізація всіх ланок системи навчання й виховання школярів.
“Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті” одним із
першочергових завдань визначила необхідність докорінного реформування всієї
системи шкільної освіти, що передбачає забезпечення можливостей постійного
духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та
культурного потенціалу як найвищої цінності нації.
Важливим компонентом духовної культури особистості є естетична вихованість.
Отже, однією з найбільш актуальних проблем сучасної освіти є розв’язання питань
естетичного виховання школярів на принципово нових засадах. Особливої уваги
потребує вдосконалення естетичного виховання підростаючого покоління, оскільки
становлення й розвиток естетичних почуттів, когнітивних здібностей, художніх
інтересів є необхідною умовою формування особистості, яка відповідає потребам
сучасного суспільства.
Актуальність і необхідність оновлення естетичного виховання в загальноосвітній
школі обумовлені тим, що саме в школі повинен підвищуватися рівень культури
особистості, формуватися світогляд, закладатися основи моральності та
духовності, виховуватися творче ставлення до життя. Педагогічний процес має
багаті потенційні можливості поєднання всіх факторів естетичного виховання в
єдиній системі.
Сучасні проблеми вироблення національно-культурного та освітнього орієнтирів
обумовлюють необхідність критичного усвідомлення історичного минулого.
Узагальнення набутого досвіду, аналіз характерних тенденцій історичного процесу
дає можливість формувати більш ґрунтовні підходи до вирішення проблем
сьогодення. Особливої уваги потребують ті періоди вітчизняної історії, які
виявилися багатими на суспільно-політичні, економічні, соціальні та культурні
події.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1917-1937-х рр. Нижня межа
періоду зумовлена утворенням Української держави, розгортанням активного
національно-визвольного, громадсько-політичного та культуротворчого руху в
Україні. Верхня межа дослідження – 1937 р., коли було остаточно згорнуто курс
на українізацію й уніфіковано до загальноосвітніх вимог систему освіти в
Радянській Україні, а також поширились репресії проти діячів науки, культури й
освіти.
Період 1917-1937 рр. був в Україні надзвичайно важливим для вітчизняної
педагогіки в цілому й естетичного виховання зокрема. Це – період інтенсивного
творення національної школи й культури. Отже, в сучасних умовах, коли в Україні
потребує активного втілення програма розвитку української національної
культури, освіти, вивчення досвіду минулого набуває практичного значення.
Особливістю досліджуваного періоду є те, що він багато в чому схожий з
теперішнім часом. Висока ціна радикальних змін в усіх сферах життєдіяльності
суспільства, матеріальна скрута, соціальне напруження, занепад духовної та
естетичної культури, серйозні недоліки в галузі освітньої політики є
характерними рисами, притаманними як періоду 1917-1937-х рр., так і сучасності.
Своєчасне усвідомлення динаміки розвитку культурно-освітнього руху, тенденцій і
напрямків естетичного виховання допоможе запобігти повтору попередніх
прорахунків.
Існує чимало ґрунтовних досліджень різних аспектів історії української
педагогіки, що так чи інакше стосується періоду, який розглядається в нашій
роботі (Н.Агафонова [3], Г.Васькович [40], Л.Вовк [47], Т.Завгородня [85],
С.Золотухіна [90], З.Палюх [201], О.Попова [211], Л.Потапова [214], Б.Ступарик
[271], О.Сухомлинська [176], Л.Тютюнник [285] та інші). Разом з цим проблеми
розвитку теорії й практики естетичного виховання школярів в Україні в 1917-1937
рр. знайшли своє певне відображення в науковій історико-педагогічній
літературі. Історіографію даної проблеми згідно з дослідженнями Н.Гупан, умовно
можна поділити на такі періоди:
1920-1930-ті рр.;
1950-1980-ті рр.;
1990-ті рр.
У літературі першого періоду дана тема тією чи іншою мірою була відображена у
загальних працях, присвячених розвитку культурно-освітнього руху в Україні,
питанням освітньої реформи в означений період, наприклад, у працях Е.Гірчак,
П.Гринька, Я.Ряппо, С.Постернака [56, 65, 213] розглядалися питання
культурно-освітнього будівництва в післяреволюційні роки.
Розвитковы окремих засобів естетичного виховання молоді присвячені праці
М.Гринченко “Українська музична творчість за радянських часів” [64], А.Лейтеса
і М.Яшек
- Київ+380960830922