РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ, МЕТОДИ ЇХ ОБСТЕЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих
Проведено клініко-неврологічне, електрофізіологічне, нейропсихологічне,
МРТ-обстеження 150 хворих на РС (61 чоловік та 89 жінок) віком від 19 до 57
років (у середньому 38,6+0,8 року), що перебували на лікуванні в клініках
нервових хвороб міської клінічної лікарні № 4 та Центральної міської клінічної
лікарні м. Києва за період з 2002-2004 роки.
Діагноз РС ставився на підставі загальноприйнятого клініко-неврологічного та
параклінічного обстеження з використанням клінічних критеріїв Poser C.M. et al.
(1983) та McDonald W.I. et al. (2001)
Розподіл хворих за демографічними показниками наведений у таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих на РС за статтю та віком
Стать
Кількість
хворих
Вік, роки
<20
20-29
30-39
40-49
>50
Чоловіки
61(41%)
12
20
16
11
Жінки
89(59%)
20
17
38
12
Усього
150(100%)
4 (2,7%)
32 (21,3%)
37 (24,7%)
54 (36,0%)
23(15,3%)
Як видно з таблиці 2.1.1, серед обстежених переважали хворі віком від 30 до 49
років, а також пацієнти жіночої статі.
Залежно від наявності або відсутності симптому втоми обстежених хворих
розподілили на дві групи. До 1-ї (основної) клінічної групи увійшли 120 (80%)
пацієнтів віком від 19 до 57 років (у середньому 40,4+0,9 року) (табл.2.1.2).
До 2-ї (контрольної) групи увійшли 30 (20%) хворих на РС з аналогічними
демографічними характеристиками без проявів втоми.
Таблиця 2.1.2
Розподіл хворих на РС з симптомом втоми за статтю та віком
Стать
Кількість
хворих
Вік, роки
<20
20-29
30-39
40-49
>50
Чоловіки
47 (39%)
13
16
11
Жінки
73 (61%)
13
14
34
11
Усього
120(100%)
2 (1,7%)
19 (15,8%)
27 (22,5%)
50 (41,7%)
22(18,3%)
Як видно з наведеної таблиці 2.1.2, найчастіше прояви втоми виявлялися у хворих
на РС у віці від 30 до 49 років, значно менше ? у віці до 29 років.
Серед обстежених основної клінічної групи у 39 (33%) хворих діагностовано
ремітуючий перебіг РС, який характеризувався чітко окресленими рецидивами,
після кожного загострення наставало повне одужання; ремітуючо-прогресуючий або
прогресуючо-рецидивуючий тип виявлявся у 44 (36%) пацієнтів, проявлявся чіткими
рецидивами, після яких зберігався залишковий неврологічний дефіцит.
Вторинно-прогресуючий тип перебігу діагностований у 37 (31%) і характеризувався
поступовим поглибленням неврологічного дефіциту. З урахуванням прийнятих
критеріїв Інституту неврології РАМН [79] у 12 хворих (10%) діагностований II
ступінь тяжкості, у 80 (67%) ? ІІІ, у 28 (23%) пацієнтів ? IV ступінь тяжкості.
Серед обстежених хворих 54 (45%) пацієнти основної групи поступили до клініки у
стадії загострення РС, 66 (55%) - у стадії ремісії захворювання. Пацієнти
контрольної групи були порівняні з хворими основної групи за типом перебігу,
ступенем тяжкості і стадією РС.
Фоновий ступінь інвалідизації за шкалою EDSS Куртцке у хворих на РС з втомою
різної статі наведений у таблиці 2.1.3.
Як свідчать дані таблиці 2.1.3, легкий ступінь інвалідизації за шкалою EDSS
майже вдвічі перевищував середній; пацієнтів із тяжким ступенем інвалідизації
до груп дослідження не включали. Вираженість інвалідизації не залежала від
статі, була подібною у чоловіків та жінок.
Таблиця 2.1.3
Фоновий ступінь інвалідизації за шкалою EDSS у хворих на РС з втомою
різної статі
Стать
Кількість
хворих
Ступінь інвалідизації за шкалою EDSS, бали
легкий
(1-3,5)
Середній
(4-6)
тяжкий
(6,5-8)
Чоловіки
47 (39%)
n=28 (59,6%)
(3,4+0,04)
n=19 (40,4%)
(4,5+0,11)
Жінки
73 (61%)
n =48 (65,8%)
(3,3+0,04)
n =25 (34,2%)
(4,36+0,13)
Усього
120(100%)
76 (63,0%)
44 (37,0%)
Примітка. У дужках – середні показники інвалідизації загальної кількості
хворих.
У пацієнтів з легким ступенем інвалідизації за шкалою EDSS та ІІ ступенем
тяжкості РС за класифікацією Є.В. Шмідта (1980) переважали скарги на втому,
окорухові розлади та/ або зниження гостроти зору, заніміння шкірних покривів
кінцівок та тулуба. Об’єктивно у них виявляли неврологічну симптоматику:
горизонтальний та/або вертикальний ністагм, відсутність черевних рефлексів,
підвищення глибоких рефлексів з верхніх та нижніх кінцівок, патологічні стопні
рефлекси здебільшого Бабінського, Росолімо, порушення кординації рухів,
похитування в позі Ромберга, зниження вібраційної чутливості. Інвалідизація
хворих середнього ступеня (4-6 бала) за шкалою EDSS відповідала ІІІ та ІV
ступеню тяжкості РС за даними за Є.В. Шмідта (1980): хворі скаржилися на
виражену втому, утруднення при пересуванні на відстань 200-300 м через
слабкість в кінцівках, хиткість при ході та невпевненість при виконанні точних
рухів, затерпання шкірних покривів кінцівок та тулуба, розлади сечовипускання ?
часті позиви, нетримання сечі або затримка, закрепи. Об’єктивно виявляли:
розлади вищих кіркових функцій (емоційну лабільність, ейфорію, некритичність до
свого стану, депресивний настрій), слабкість конвергенції, атрофію зорових
нервів (збліднення скроневих половин дисків), ністагм, підвищення м’язового
тонусу в кінцівках за спастичним типом з одночасним зниженням м’язової сили,
гіперрефлексію сухожильних та періостальних рефлексів з розширенням
рефлексогенних зон, патологічні рефлекси розгинальної та/або згинальної груп,
атаксію під час виконання координаторних проб, нестійкість в позі Ромберга,
порушення поверхневої та глибокої чутливості, дисфункцію тазових органів у
вигляді імперативних позивів до сечовипускання.
Детальний аналіз чинників, які передували виникненню РС засвідчив, що 15%
хворих не змогли визначити певну причину, що стала поштовхом до розвит
- Київ+380960830922