Ви є тут

Моделі антикризового управління регіоном

Автор: 
Голіяд Наталія Юріївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U002744
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МОДЕЛІ ОЦІНКИ Й АНАЛІЗУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ РЕГІОНУ
2.1. Формування системи показників соціально-економічного розвитку регіону
Першим етапом механізму антикризового управління регіоном, від якого багато в чому буде залежати результативність досягнення цілей дослідження, є формування системи показників, що характеризують соціально-економічний розвиток регіону. Подібна система повинна відповідати наступним умовам: об'єктивно відображати рівень соціально-економічного розвитку регіону, бути коректною стосовно до поставлених в дослідженні цілей.
Виходячи зі сказаного вище, у роботі пропонується алгоритм формування системи показників (рис. 2.1), що включає 2 етапи [28, 34].
Рис. 2.1 Алгоритм формування системи показників, що відображають соціально-економічний розвиток регіону
- Формування гіпотези щодо показників;
- Формування інформаційного простору дослідження.
Розглянемо зміст кожного з них.
Етап 1. На даному етапі формується гіпотеза щодо показників, що повинні бути присутніми у дослідженні. Для цього з усієї множини показників, що характеризують стан регіону, необхідно виділити ті, котрі найбільш повно відображають рівень його соціально-економічного розвитку і задовольняють цілям дослідження. Крім того, для зручності економічної інтерпретації результатів розмірність побудованої системи повинна бути не велика.
Об'єктивний і найбільш повний аналіз усієї сукупності показників з метою виділення найбільш інформативних доцільно проводити різними методами їхнього вибору, як якісними, так і кількісними. Для цього в даному дослідженні пропонується сполучення аналізу літературних джерел з експертним аналізом.
Аналіз літературних джерел є найбільш простим методом вибору й формування системи показників, що дає загальне уявлення про розробки і напрямки досліджень з даної проблематики. Основною його задачею є підтримка наступності наукових розробок. Однак використання одного тільки аналізу літературних джерел приводить до появи ряду обмежень і неточностей, до яких відносяться:
- відсутність повної універсалізації. Кожна система показників розробляється у певний момент часу і з певною метою, тобто вона досить адекватно описує тільки той процес, для якого вона розроблена. Тому її повне перенесення на інший процес може викликати втрату факторів, що відображають його чи істотно впливають на нього,
- недостатня якість попередніх досліджень. При розробці кожної системи показників можливі помилки, які в рамках проведеного дослідження не чинили істотного впливу на результат, однак у рамках поточного дослідження їхній синергетичний ефект може зрости, і тоді система показників буде неякісно відображати процес;
- відсутність глобального критерію якості. Звичайно для перевірки кожної системи показників на адекватність використовуються локальні критерії якості, що відображають тільки те, як запропонована система характеризує досліджуване явище. Дані показники можуть мати досить великі значення, однак при переносі даної системи на інший об'єкт їх застосування може бути некоректно;
- невисокий рівень структурної адаптації. Тобто виникає складність по включенню чи виключенню показників із системи при розвитку (зміні цілей розвитку і структурних характеристик) об'єкта дослідження.
Таким чином, аналіз літературних джерел дає базу, з якої необхідно починати дослідження.
Проведений у рамках даного дослідження аналіз літературних джерел [39, 46, 50, 63, 66, 69, 72, 80, 83, 84, 92, 93, 96, 99, 120-122, 154, 156] дозволяє зробити висновок про те, що існує досить велика кількість різних систем показників, що характеризують рівень соціально-економічного розвитку чи дозволяють оцінити ті або інші аспекти життєдіяльності соціально-економічних утворень, зокрема, регіону.
Класифікація існуючих систем показників представлена на рис. 2.2.
Рис. 2.2 Класифікація існуючих систем показників
Порівняльний аналіз змісту даних класифікацій наведений у Додатку А.
Огляд наведених класифікацій дозволяє зробити ряд висновків:
- за останні роки різко підсилився інтерес дослідників і політиків до класифікацій регіонів, що пов'язано з наростаючою диференціацією їх соціально-економічного стану. Увагу виявляють керівники як державного, так і регіонального рівнів влади при формуванні і виборі регіональної політики;
- різко зросла розмаїтість створюваних класифікацій, що пов'язано зі збільшенням сфер їхнього практичного застосування, насамперед, в галузі прийняття рішень інвесторами, підприємцями і т.д.;
- комплексність, усеохоплення використовуваних показників не завжди вирішують усі поставлені задачі, тим часом як вузьконаправлена (цілеспрямована) класифікація більш ефективно виконує свою задачу. Вузьконаправленість не означає обмеженості кількості показників, вона припускає, насамперед, конкретність мети;
- показником, що найбільш часто зустрічається серед розглянутих класифікацій є рівень безробіття. На другому місці - природно-ресурсний потенціал, на третьому - ВВП на душу населення;
- у 8-ми класифікаціях для обґрунтування переліку показників застосовувався експертний підхід.
У зв'язку зі зростаючою затребуваністю процедура класифікації вимагає подальшого удосконалення, що зв'язано з наступними проблемами [141]:
- проблемою адекватності застосовуваних методів суті і рівню строгості поставлених задач. В даний час робляться спроби модифікації методів статистичної обробки показників у напрямку обліку просторового положення об'єктів дослідження, наприклад, картографічний метод, а також при спробах вирішення даної проблеми увагу дослідників привертає теорія нечітких множин;
- проблемою оптимального вибору системи вихідних показників. Крім вивчення сутності комплексу, який дозволяє встановити коло показників, що його відображають, пропонують також використовувати експериментальну перевірку ступеня їх впливу на кінцевий результат;
- різного ступеню значимості, важливості викор