Ви є тут

Медико-соціальна експертиза та реабілітація хворих з неврологічними проявами остеохондрозу поперекового відділу хребта

Автор: 
Мороз Олена Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U002871
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Для вирішення поставлених задач було проведене клінічне, параклінічне дослідження 160 хворих, та нейропсихологічне досліждення 50 хворих з НППО в клініці інституту, а також вивчено 300 медико-експертних справ, посильна документація лікувальних установ (форма 88у), індивідуальні програми реабілітації, складені в МСЕК, протоколи засідань міжрайонних медико-соціальних експертних комісій м.Дніпропетровська (Кіровської, Червоногвардійської й Амур-Нижньодніпровської).
Відповідно до принципів репрезентативності проводилось клінічне обстеження, що включало оцінку неврологічного статусу з виділенням провідних клінічних симптомів і їхньою уніфікованою градацією з урахуванням рекомендацій провідних неврологічних клінік (Веселовський В.Г., 1990; Попелянський Я.Ю., 2003), даних комп'ютерно-томографічного дослідження, експериментально-психологічного дослідження.
Керуючись "Класифікацією синдромів остеохондрозу" (Попелянський Я.Ю., 2003) виділяли провідні неврологічні синдроми остеохондрозу поперекового відділу хребта:
1. Рефлекторні синдроми (люмбаго, люмбалгія, люмбоішіалгия з м'язово-тонічними і вегетативно-судинними чи нейродистрофічними проявами).
2. Корінцеві синдроми (дискогенне ураження (радикуліт)...корінців (із указівкою, яких саме, включаючи синдроми кінського хвоста).
3. Компресійно-судинні синдроми.
При формулюванні діагнозу крім морфофункціональних змін, локалізації процесу вказували наступне: характер перебігу (гострий, підгострий чи хронічний, а при хронічному - прогредієнтний, стабільний (затяжний), рецидивуючий; стадію захворювання, характер і ступінь порушення функцій; вираженість больового синдрому; локалізацію і ступінь рухових порушень; виразність чутливих, вегетативно-судинних, трофічних порушень.
Остаточний діагноз формулювали відповідно до VI класу Міжнародної статистичної класифікації хвороб і подібних проблем 10 перегляду: ураження міжхребцевих дисків поперекового та інших відділів з мієлопатією (M 51.0.); ураження міжхребцевих дисків поперекового та інших відділів з радикулопатією/ішіас внаслідок ураження міжхребцевого диску (М 51.1.); інше уточнене зміщення міжхребцевого диску/люмбаго внаслідок зміщення міжхребцевого диску (М 51.2.); інша уточнена дегенерація міжхребцевого диску (М 51.3.); нестабільність хребта (М 53.2.).
Вивчалися суб'єктивні скарги на біль, утруднення рухів, функціональні порушення суглобово-м'язового апарата, а також анамнестичні дані початку й розвитку захворювання.
Оцінювали основні клінічні прояви НППО, по сукупності яких хворих розподіляли в клінічні групи. Виділяли позні міоадаптивні синдроми: зміна конфігурації хребта (сколіоз, гіперлордоз, кіфоз). Характер сколіотичної деформації визначали відповідно до класифікації Кузнєцова В.Ф. (2000): нерізкий - визначається візуально тільки при нахилі хворого вперед; помірно виражений сколіоз установлюється у вертикальному, зникає в горизонтальному положенні тіла; різко виражений сколіоз стійкий і визначається в будь-якому положенні тіла. Кількісна характеристика сколіозу визначалась за допомогою спондилографії. Про наявність гіперлордозу казали при виявленні надлишкового перерозгинання хребта з опуклістю вперед, при скривленні більше 40 градусів; кіфозу - при скривленні хребта назад в сагиттальній площині.
Порушення рухливості хребта оцінювали по Андріяшеву В.Л. (1985) по 3-х ступенях: у фронтальній площині (1 ст. обмеження - 15-20°; 2 ст. обмеження - 10-15°; 3 ст. обмеження - до 10°); у сагиттальній площині (1 ст. обмеження - 50-80°; 2 ст. обмеження - 10-50°; 3 ст. обмеження - до 10°); розгинання (1 ст. обмеження - 25-45°; 2 ст.обмеження - 10-25°; 3 ст. обмеження - до 10°). При проведенні проби Шобера (вимір відстані в положенні стоячи по зміні відстані між остюковими відростками Th12 - L5 хребців при нахилі вперед) також виділяли три ступені обмеження (1 ст. - 4-6 см; 2 ст. - 2-4 см; 3 ст. обмеження - до 2 см.).
Для об'єктивізації м'язово-тонічного синдрому використовували маршову пробу (Панов А.Г., 1973) - відсутність, наявність або асиметрія динамічної напруги поперекових паравертебральних м'язів. При позитивній пробі виділяли наступні ступені: 1 ст. нерізка напруга - ущільнений м'яз, розслаблюється в положенні лежачи; 2 ст. виражена напруга - щільний м'яз, не розслаблюється; 3 ст. різко виражена напруга - м'яз не вдається деформувати, дефанс зберігається в положенні стоячи.
Дистрофічні зміни м'язів нижніх кінцівок і спини виявлялися у виді: похудіння, гіпотонії, дряблості, болісних вузликів у зоні нейрофиброза.
Для об'єктивізації больового синдрому (Ульрих Э.В., 2002) у всіх хворих оцінювали наявність і ступінь виразності симптомів натягу: симптом Ласега (помірно виражений - до 85°; значно виражений - до 65°; різко виражений - до 45°), симптом Кернига (помірно виражений - до 175°; значно виражений - до 155°; різко виражений - до 135°), симптом посадки (помірно виражений - більше 75°, значно виражений - до 75°; різко виражений - до 45°).
Також нами для об'єктивізації больового синдрому використовувалися стандартизовані оціночні шкали. Усім хворим було запропоновано оцінити рівень власного болю по шкалі від 0 до 100 відповідно до візуальної аналогової шкали (ВАШ) (Минаева Н.Г., 2001).
Ступінь виразності больового синдрому за даними ВАШ оцінювали за шкалою, яка мала розподіл від 0 до 100, таким чином: нерізкий біль - від 0 до 39 балів, помірний біль - від 40 до 59 балів, виражений біль - 60 балів та вище.

Таблиця 2.1
Індекс порушення фізичного стану по Ваделлю (Мінаєва Н.Г., 2001).
Головна проблемахарактер болюбалбіль у спині0біль у спині + відбитий біль у нозі3корінцевий біль2Характер болю у часірецидивуючий4хронічний8Попередній переломпоперечний відросток1клиноподібна компресія2перелом/зсув6Попередня операція на хребтіне було0одна 1більше однієї2Компресія корінцяне було0сумнівна1визначена2Проміжна сума+Поперекове згинанняТест Шоберасм х 2Підйом прямої