РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ТОВАРИСТВ І ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЇХ КОНСТРУЮВАННЯ
2.1. Поняття і класифікація організаційно-правових форм підприємницьких товариств
В умовах ринкової економіки та активної появи нових секторів вітчизняного ринку особливої актуальності набувають питання, пов'язані з розумінням і трактуванням таких традиційно методологічно складних правових категорій як юридична особа й її організаційно-правова форма, а також підходи і підстави класифікації останніх.
Зважуючи на це у рамках цього підрозділу буде запропоновано освітлення проблем, пов'язаних із узагальненням існуючих позицій щодо співвідношення понять юридичної особи та її організаційно-правових форм шляхом аналізу основних відмінних ознак цих інститутів у сучасній цивілістичній науці, а також буде актуалізовано основоположні проблемні питання і методологічні підходи у цій галузі та в галузі класифікації організаційно-правових форм.
Не дивлячись на те, що стаття 80 діючого ЦК України не дає розгорнутого легального визначення юридичної особи, а лише передбачає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю і може бути позивачем та відповідачем у суді, немає підстав вважати, що у теорії цивілістичної науки принципово змінився підхід до визначення ознак юридичної особи, закріплених у ЦК УРСР 1963 року [146, c.109], тому що традиційно поняття юридичної особи у вітчизняній науці розглядалось саме через ознаки цього суб'єкта правовідносин.
У сучасній науці цивільного права під ознаками юридичної особи розуміються "такі внутрішні притаманні їй властивості, кожна з яких необхідна, а всі разом - достатні для того, щоб організація могла визнаватися суб'єктом права" [39, c.124]. Традиційно цивілістична наука виділяє чотири такі основоположні ознаки:
- організаційна єдність (організаційна ознака), причому, як відмічає В.В.Бараненков, серед підходів до розуміння цієї ознаки, які притаманні цивілістиці, найбільш оптимальним вважається той, "при якому під організаційною єдністю розуміється не тільки структурна єдність організації, але й відокремленість цієї структури від інших організацій, її автономність" [8, c.55];
- володіння відокремленим майном (економічна ознака). Зміст цієї ознаки полягає у тому, що майно організації (як юридичної особи) відділене як від майна інших організацій, так і від майна осіб, що входять до складу цієї організації. При цьому слід погодитись з точкою зору І.В.Єлісєєва про те, що ознакою юридичної особи є, скоріше, не наявність відокремленого майна, а такий принцип функціонування організації, як майнова відокремленість, що не одне й те ж [39, c.125]. У цьому розумінні вірною, на наш погляд, є думка В.В.Бараненкова про те, що до моменту визнання організації юридичною особою мова може йти тільки про певне відокремлення майна, а майнова відокремленість в організації виникає після набуття нею самостійної правосуб'єктності [8, c.56], тобто після її державної реєстрації;
- здатність самостійно виступати у цивільному обігу від власного імені, тобто здатність від власного імені отримувати і здійснювати майнові та особисті майнові права, виконувати зобов'язання, а також самостійно нести майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями (матеріально-правова ознака). При цьому самостійна участь у цивільному обігу, на думку С.М.Братуся, тобто наявність особистості у того чи іншого громадського (колективного) утворення, є результатом чи формою вираження майнової самостійності певним чином організованого людського колективу [16, c.136];
- здатність бути позивачем і відповідачем у суді (процесуально-правова ознака).
Слід відмітити, що на підставі аналізу статті 80 ЦК України, на нашу думку, що вказаних ознак юридичної особи, що виділяються у теорії, необхідно також додати ще дві обов'язкові ознаки, а саме - державну реєстрацію і правоздатність. При цьому слід одразу ж підкреслити, що у тексті згаданої статті ЦК мова йде про правосуб'єктність юридичної особи - правоздатність та дієздатність. Однак, враховуючи той факт, що ці якості виникають та припиняються у юридичній особі одночасно, відповідно, у момент її державної реєстрації чи внесення запису про ліквідацію юридичної особи до єдиного державного реєстру, то, як відмічає Є.О.Суханов, різність цих категорій для юридичної особи загалом не має значення [38, c.189].
До того ж, говорячи про таку ознаку юридичної особи, як самостійна майнова відповідальність, розуміється, що організація - юридична особа - відповідає за своїми зобов'язаннями своїм відокремленим майном. При цьому самостійна майнова відповідальність не стає виключною відповідальністю (тобто не означає, що інші особи не можуть бути притягнуті до додаткової відповідальності за боргами цієї юридичної особи). Під самостійністю у цьому випадку вбачається, що вимоги за зобов'язаннями юридичної особи повинні бути пред'явлені, перш за все, їй самій, і тільки у суворо визначених, встановлених законом випадках, до додаткової відповідальності можуть бути притягнуті інші особи [37, c.73].
Щодо таких ознак юридичної особи як здатність самостійно виступати у цивільному обігу від власного імені, тобто здатність від свого імені отримувати, мати і здійснювати майнові та особисті немайнові права і нести зобов'язання, здатність бути позивачем і відповідачем у суді, то, на думку В.В.Бараненкова, їх можна звести до поняття "правоздатність юридичної особи". Однак, коли ставити питання про констатацію наявності або відсутності правоздатності юридичної особи, то, на нашу думку, говорячи про ознаку виступу у цивільному обігу від власного імені, можна зробити висновок, що ця ознака дійсно входить до цього поняття, як одна із складових. А коли говорити про обсяг правоздатності, то доцільніше передбачити, що у цьому разі мова буде йти про різні поняття, тому що змістовний аспект ознаки виступу у цивільному обігу від власного імені прив'яза