Вы здесь

Імплементація міжнародно-правових зобов'язань України у сфері зовнішньої міграції.

Автор: 
Науменко Світлана Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U002974
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

розділ 2 "Міжнародний цивільний процес".
На здійснення іноземцями прав та обов'язків може поширюватися і спеціальний режим. На думку А. Мікульшина, існують тільки національний і спеціальний режими, а режим "найбільшого сприяння" є відсильним застереженням [91, с. 179-188]. Зміст спеціального режиму в правовій літературі остаточно не визначено, однак іноді він використовується в національних законодавствах і міжнародному праві (наприклад, щодо здійснення правосуб'єктності у вільних економічних зонах, стосовно інвестицій [88, с. 167]). Спеціальний режим - це надання іноземцям прав, спеціально для них установлених національним законодавством чи міжнародними договорами. Він може бути запроваджений на відповідний період. З деякими варіаціями для тієї чи іншої країни національні правові системи в питаннях правового регулювання становища іноземців дотримуються наступної схеми: зрівняння іноземців у правах із власними громадянами у сфері економічній, соціальній і в частині цивільних прав, установлення для них спеціального режиму в галузі політичних прав та адміністративного регулювання [189, с. 308].
Значний інтерес являє собою група норм законодавства держави перебування, адресованих тільки іноземцям. Це означає, що предметом регулювання цієї групи норм є правовідносини, у яких суб'єктами можуть бути тільки іноземці. Іншою стороною таких правовідносин може бути держава перебування (наприклад, із приводу прийняття в громадянство апатрида або громадянина іншої держави) або (що рідше) держава громадянства, громадяни якої мають право на дипломатичний захист (приміром, у випадку дипломатичного захисту співвітчизника, неправомірно заарештованого [168, с. 12]. Системна сукупність правових норм, що регулюють цього роду правовідносини, закріплює саме спеціальний режим іноземців у державі перебування.
Як уже було згадано, національний режим надає іноземцям рівні права з місцевими громадянами, винятки з яких становлять зазначені законом держави перебування вилучення конкретної й чітко обмеженої групи прав для іноземців. При цьому держава найчастіше не висуває вимог взаємності до інших держав, установлює національний режим для іноземців як елемент міжнародної політики. Хоча в деяких сферах міждержавних відносин вимоги взаємності стосовно іноземців є цілком обгрунтованими (видача багаторазових віз, дозвіл для зайняття трудовою діяльністю, визнання професійної кваліфікації тощо). Ці положення дозволяють зробити висновок, що будь-яких відмітних ознак винятків, що існують при спеціальному режимі, порівняно з винятками, встановлюваними у випадку надання іноземним громадянам правового статусу, заснованого на національному принципі, не існує. Національний режим реалізується шляхом поширення дії на іноземців уже існуючих правових норм, а встановлення спеціального режиму виражається у створенні спеціальних норм, що регулюють правовідносини тільки за участю іноземців. Що ж стосується режиму найбільшого сприяння, то, гадаємо, він сам виступає одним із принципів правового стану іноземних громадян, але не загального, а спеціальних статусів, оскільки він застосований лише в окремих сферах правового регулювання (наприклад, взаємні поїздки громадян України і Польщі без запрошень). За думкою Л. Галенської звуження видів режимів іноземців до одного - спеціального - не охоплює всієї повноти правових та організаційних заходів держави щодо регулювання статусу іноземців. Саме тому принцип найбільшого сприяння у розглядуваній царині суспільних відносин встановлює рівність прав іноземних громадян не взагалі, а тільки конкретно-визначеної групи країн незалежно від їх державної належності [99, с. 12]. Іншими словами, будь-який правовий режим містить деякі винятки щодо правового регулювання статусу іноземців, у тому числі й загальноприйнятий національний режим.
У зв'язку з розвитком такої галузі законодавства як міграційне право, що вимагає вивчення, тлумачення й дослідження, питання правового стану іноземців в Україні, режиму їхнього перебування на території держави сьогодні особливо актуальні, важливі і своєчасні. Засноване на економічних, політичних і соціальних інтересах держави правове регулювання статусу іноземців і режимів їх перебування в Україні повинно спиратися на міцне правове підгрунття й системний підхід у вирішенні питань внутрішнього законодавства на підставі її міжнародних зобов'язань, оскільки необхідною передумовою процесу гармонізації має бути беззаперечне додержання і виконання Україною її зобов'язань за ратифікованими нею міжнародними договорами. Цілісний і системний підхід до з'ясування проблеми співвідношення трьох режимів дозволяє зробити висновок, що окремі елементи кожного з них законодавчо переплітаються між собою, створюючи тим самим новий вид правового режиму іноземців. За своїм характером він є змішаним, за принципами - відособленим, що стосується безпосередньо питань відносин держави й іноземця, звичайно, з урахуванням його статусу перебування на території України. "Як правило, усі ці види режимів використовуються одночасно, в поєднанні при застосуванні до різних сфер правовідносин" [207, с. 211]. Адже абсолютно зрозуміло й логічно, що, наприклад, правовий стан іноземця, який прибув в Україну за туристичною візою, докорінно відрізняється від правового статусу іноземця, який постійно проживає в Україні за посвідкою на проживання, наданням інших привілеїв і прав. У свою чергу, правове становище іноземця, який прибув в Україну з метою навчання, значно відрізняється від статусу іноземця, який постійно проживає в Україні за посвідкою на проживання. Ця різниця виражається, приміром, у наявності в останнього реєстрації (з 2001 р. інститут прописки в Україні скасовано, а введено інститут реєстрації), наданні національного режиму при працевлаштуванні, можливості клопотати про набуття громадянства України та ін.
З огляду на викладене пропонуємо новий вид правового режиму для іноземців - "соціально диференційований". Диференціація (лат. differentia) означає різницю, відмінність,