Ви є тут

Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування пробіотиків у комплексному лікуванні хворих на дифузний токсичний зоб та гіпотиреоз

Автор: 
Маковійчук Антоніна Анатоліївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U003359
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методика постановки експериментальних досліджень
Об'єктом дослідження, на якому вивчали видовий склад та популяційний рівень мікрофлори порожнини товстої кишки і слизових оболонок товстої та тонкої кишок, були 48 статевозрілих самців білих щурів масою 150-200 г, які утримувалися у стандартних умовах віварію Буковинської державної медичної академії. До групи інтактних тварин увійшли 30 самців-щурів аналогічної маси. Умови утримання були стабільними (світловий режим 12:12 годин, температура повітря 18-200 С, відносна вологість 50-60 %). Усі тварини відповідали 4 класу чистоти за мікробіологічним та паразитологічним статусами.
З метою вивчення взаємозв'язку між тиреоїдним статусом організму, видовим складом та популяційним рівнем порожнинної та мукозної мікрофлори тонкої і товстої кишок, морфологічним, а також про- та антиоксидантним станом крові та тканин травного тракту нами проведено експерименти з використанням двох класичних моделей тиреотоксикозу та гіпотиреозу. Для моделювання тиреотоксикозу тваринам впродовж 14 днів внутрішньошлунково вводили L-тироксин (L-thyroxine, "Berlin-Chemie AG", Німеччина) із розрахунку 200 мкг/кг маси [50, 154, 174]. Для моделювання гіпотиреозу тваринам впродовж 14 днів внутрішньошлунково вводили мерказоліл (mercazolyli, ВАТ "Фармацевтична фірма "Здоров'я", Україна) із розрахунку 10 мг/кг маси тіла [59, 169]. Контрольна група складалася із інтактних щурів-самців однакового віку та маси, які отримували стерильну дистильовану воду в об'ємі 1,0 мл. Дослідження проводили через 14 днів після початку формування тиреотоксикозу та гіпотиреозу. Тварин зважували декілька разів, визначали динаміку зміни їх маси від початку введення препаратів до часу евтаназії.
Після відтворення 14-денної моделі тиреотоксикозу та гіпотиреозу лінекс та біоспорин вводили по 1 дозі одноразово впродовж 14 днів.
Таблиця 2.1
Характеристика експериментальних моделей
№Серії експериментальних дослідженьКількість тваринРечовини, які вводилисьДозаКратність введенняШляхи введення1.Контрольна група30----2.Експериментальний тиреотоксикоз8L-тироксин200 мкг/кг щоденно,
1 раз/добу протягом 14 днівв/шлунково на 1%-му розчині харчового крохмалю3. Експериментальний гіпотиреоз8мерказоліл10 мг/кгщоденно,
1 раз/добу протягом 14 днівв/шлунково4.Експериментальний тиреотоксикоз8L-тироксин + лінекс1 дозащоденно,
1 раз/добу протягом 14 днівв/шлунково 5. Експериментальний тиреотоксикоз8L-тироксин + біоспорин1 дозащоденно,
1 раз/добу протягом 14 днівв/шлунково 6.Експериментальний гіпотиреоз8мерказоліл + лінекс1 дозащоденно,
1 раз/добу протягом 14 днівв/шлунково7.Експериментальний гіпотиреоз8мерказоліл + біоспорин1 дозащоденно,
1 раз/добу протягом 14 днівв/шлунково
Для підтвердження адекватності експериментальних моделей тиреотоксикозу та гіпотиреозу у сироватці крові щурів проведено визначення вмісту тиреоїдних гормонів імуноферментним методом (аналізатор імуноферментних реакцій "УНІПЛАН" ЗАТ "ПІКОН" РФ №2035716 від
21.10.92 р.) [188, 254].
У щурів з експериментальним тиреотоксикозом відмічалось вірогідне зростання рівня тироксину (40,64±2,37 нмоль/л; n=8; р?0,05), а гіпотиреозом - вірогідне зменшення (22,35±2,10 нмоль/л; n=8; р?0,05) щодо контролю
(33,12±1,27 нмоль/л; n=8).
Враховуючи підвищену збудженість, агресивність, зниження маси тіла, характерний вигляд тварин з експериментальним тиреотоксикозом, а у тварин з експериментальним гіпотиреозом появу в'ялості, сонливості, адинамії, зростання маси тіла, випадіння шерсті, а також результати дослідження вмісту тиреоїдних гормонів, можна стверджувати, що відтворені експериментальні моделі є дійсними і можуть бути використані для вивчення патогенетичних механізмів порушень з боку травного тракту при дисфункції щитоподібної залози.
Після закінчення експерименту проводили евтаназію тварин під легким ефірним наркозом шляхом декапітації.

2.2. Методика проведення мікробіологічних досліджень
Характеристика матеріалу, використаного для бактеріологічного дослідження
Впродовж 2003 року на базі науково-дослідної мікробіологічної лабораторії кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології Буковинської державної медичної академії (зав. каф. - проф. І.Й. Сидорчук) нами проведено вивчення змін видового складу та популяційного рівня мікрофлори кишечнику у хворих на ДТЗ та гіпотиреоз, а також за умов експериментального тиреотоксикозу та гіпотиреозу.
Забір випорожнень з метою вивчення мікрофлори порожнинного вмісту товстої кишки проводився у стерильних умовах. Матеріал відразу ж доставляли в мікробіологічну лабораторію, де проводилось дослідження не пізніше 1-2 год з моменту забору. Наважку вносили в стерильну пробірку і додавали десятикратний об'єм стерильного ізотонічного розчину хлориду натрію (розведення 1:10=10-1). Суміш ретельно розтирали скляною стерильною паличкою до утворення гомогенної маси. З гомогенату в подальшому готували ряд серійних десятикратних розведень (10-2 - 10-12), стерильною мірною мікропіпеткою відбирали 0,1 мл суміші і виливали її на поверхню відповідного твердого живильного середовища. Після цього стерильним скляним шпателем ретельно розтирали краплю суміші по всій поверхні твердого середовища, підсушували чашки і інкубували в термостаті або анаеростаті в залежності від виду досліджуваного мікроорганізму за типом дихання. Після інкубації підраховували кількість колонієутворюючих одиниць (КУО), визначали популяційний рівень кожного виду чи групи мікроорганізмів. За умов експерименту після його завершення проводили евтаназію тварин, обробляли операційне поле, стерильними ножицями по білій лінії живота проводили розтин черевної порожнини та ізолювали відрізки клубового відділу тонкої та висхідного відділу товстої кишок. Для вивчення мікробіоценозу товстої кишки білих щурів досліджували порожнинну та мукозну мікрофлору цього біотопу.
Для дослідження