РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічні методи дослідження та характеристика обстежених хворих.
Об'єктом дослідження в даній роботі були 173 хворих з різними ВПКБС, які знаходились на лікуванні в неврологічних відділеннях клініки нейрохірургії та неврології ГВКГ Міністерства Оборони України та Центральної клінічної басейнової лікарні міста Києва в період з 2001 по 2003 роки. З них 126 хворим, у яких за допомогою МРТ підтверджено некомпресійне походження БС, поряд з комплексним клінічним обстеженням додатково проводили лабораторні дослідження з визначенням в сироватці крові вмісту кальцію та оцінювали стан імунної системи. У решти 47 пацієнтів зі встановленими випинаннями МД понад 0,5 см, а тим більше грижами, за яких не виключалася можливість безпосередньої компресії спинномозкових корінців, що і могло бути причиною больових відчуттів, вивчалися лише МРТ-структурні зміни ХРС з метою встановлення можливих причинно-наслідкових механізмів їх формування.
Клінічна діагностика ґрунтувалася на диференційованій оцінці скарг хворих з виділенням особливостей БС, а також даних предметного обстеження, за якого виділялися характерні прояви як з боку порушень чутливого обсягу, так і рухового, за якого аналізували статико-динамічні та рефлекторні зміни, що дало змогу виділити корінцеву і некорінцеву форми ВПКБС, а в межах першої різновиди радикулопатій з гострою симпаталгічною, соматалгічною і хронічною симпаталгічною компонентами. Виділення різновидів ВПКБС грунтувалося на принципах функціональної диференціації БС з урахуванням як характерних суб'єктивних і об'єктивних особливостей їх проявів, так і власних поглядів на механізми творення клінічних ознак страждання.
При опитуванні пацієнтів з'ясовували ймовірну причину патології, особливості її започаткування, тривалість та кількість загострень на рік.
В таблиці 2.1 показано, що із 126 хворих з ВПКБС чоловіків було 103 (81,7%), а жінок 23 (18,3%). Таке співвідношення обстежених пацієнтів по статі, пояснюється тим, що у ГВКГ переважно лікуються військовослужбовці та пенсіонери Міністерства Оборони, серед яких більшість складають чоловіки. Незважаючи на це встановлено, що як серед чоловіків, так і серед жінок основна маса хворих була представлена віковими категоріями 40-49 (58; 46,0%), понад 50 (26; 20,6%) та 30-39 років (23; 18,3%). В свою чергу, у віці 30-39 і понад 50 років, хворих чоловічої статі, порівняно з віковою групою 40-49 років (45; 43,7%) було майже в 2 рази менше (20; 19,4%), що тим не менше значно перевищувало кількість пацієнтів юнацького і молодого віку (6; 5,8% і 12; 11,7% відповідно). Приблизно аналогічні дані отримані і серед жінок, незважаючи на значно меншу їх кількість в співставленні з чоловіками, за чого також переважали особи старшого віку (13; 56,5%), але при більшій кількості пацієнток у віці понад 50 років (6; 26,1%) і меншій середнього (3; 13,0%).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих з вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами за статтю і віком
Групи
Стать Вікові групи (в роках)Всьогодо 2020-2930-3940-49понад 50абс%абс%абс%абс%абс%абс%Чоловіки65,81211,72019,44543,72019,4103100,0Жінки14,4--313,01356,5626,123100,0Разом75,6129,52318,35846,02620,6126100,0
В цілому такий розподіл хворих за віковим цензом вказує на переважання осіб в періоди їх життя, які пов'язані передусім не стільки з віком, скільки з найбільшою активністю трудової діяльності, що відповідає, в тому числі, спостереженням низки науковців [18, 62, 99].
При клінічному обстеженні особливої уваги, окрім скарг на порушення функцій з боку чутливого і рухового обсягів, приділяли кількісно-якісним характеристикам больових відчуттів, які виникали у пацієнтів, з визначенням їх локалізації та поширеності як по відділам хребта, так і можливого проектування у відповідні іннерваційні ділянки. А для більш детальної характеристики болей з огляду їх виразності користувалися запропонованою схемою [8], яка передбачає виділення 4-х ступеней больового синдрому, а саме:
при різко виразному БС болі постійні навіть у спокої з підсиленням при щонайменших рухах, за чого положення тіла вимушене, що вкрай утруднює або навіть унеможливлює самостійне пересування;
при виразному БС інтенсивність болей в спокою менша з відносно незначним підсиленням при рухах, що розширює рухову активність;
при помірній виразності БС болі відсутні в спокою і з'являються лише при рухах, за чого рухова активнісь хворих в цілому задовільна;
при слабо виразному БС больові відчуття виникають тільки при різких рухах, а в стані спокою і при звичній спокійній ході вони відсутні.
З метою об'єктивізації виразності предметних розладів як з боку чутливого, так і рухового обсягів використовували наступні критерії.
Для клінічної характеристики розладів чутливості при ВПКБС, а також з метою встановлення особливостей їх порушення як додаткових критеріїв діагностики останніх, в процесі комплексного дослідження чутливої сфери визначали не тільки стан больової, а й філогенетично молодих різновидів чутливості, що вже на ранніх стадіях розвитку процесу дає змогу встановити його прогредієнтний перебіг.
При проведенні дослідження розладів больової чутливості звертали увагу на наявність менінгеальних симптомів, болючість за ходою нервових стовбурів і точок Валлє, а також на особливості формування її різновидів з огляду творення ознак роздратування і/чи випадіння в співставленні з характером больових відчуттів при ВПКБС та анатомо-топічним започаткуванням і поширенням корінцевої патології. За цього визначалися не тільки відповідність порушень больової чутливості іннерваційним зонам стрижневих корінців і нервів, а й особливості їх розпреділення по вказаним проекціям. Це дало змогу встановити тип чутливих змін, при якому окремі ділянки, в межах певних дерматомів, почергово змінювали одна одну у вигляді пасів, починаючи від нормальних відчуттів сприйняття болю
- Київ+380960830922