РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ ДО ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Обґрунтування критеріїв та діагностика стану сформованості готовності студентів до інструментально-виконавської діяльності.
Для діагностики стану сформованості готовності студентів до інструментально-виконавської діяльності нами були визначені критерії, узгоджені з компонентною структурою досліджуваного феномену (мотиваційно-вольовий, когнітивно-аналітичний, креативний, ціннісно-орієнтаційний, операційний компоненти). Ці критерії зорієнтовані на інструментально-виконавську діяльність як у процесі вивчення музичних творів (навчально-виконавський аспект), так і в процесі їх художнього виконання (концертно-виконавський аспект).
На нашу думку, такими критеріями виступають: наявність спонукальних мотивів навчально-виконавської діяльності, ступінь теоретичної підготовки, міра творчої спрямованості особистості, сформованість естетичних ціннісних орієнтацій, рівень технічної майстерності. Розглянемо означені критерії детальніше.
Під наявністю спонукальних мотивів навчально-виконавської діяльності ми розуміємо різноманітні установки особистості, що зумовлюють цю діяльність. Це інтереси (об'єктивно зумовлений мотив діяльності особистості, спрямованої на задоволення певних потреб), переконання (основна настанова, тверда впевненість, що ґрунтується на міцних знаннях, які тісно переплітаючись з волею і становлять зміст мотивів діяльності), спонуки, потреби (стан, що виражає необхідність у чомусь). Відомо, що діяльності без мотиву не буває, а невмотивована діяльність - це діяльність з суб'єктивно чи об'єктивно прихованим мотивом (О.Леонтьєв).У контексті нашого дослідження мотивація має вирішальне значення, що й зумовило обрання спрямованості спонукальних мотивів навчально-виконавської діяльності одним з критеріїв діагностування готовності до інструментально-виконавської діяльності. Показниками цього критерію виступають:
* інтерес до інструментально-виконавської діяльності;
* розвиненість потреби у виконавській діяльності;
* виконавська воля;
* наполегливість і відповідальність у прагненні до оволодіння музичним інструментом;
* педагогічна спрямованість навчально-виконавської діяльності.
Розгляд ступеня теоретичної підготовки як наступного критерію зумовлюється особливістю інструментально-виконавської діяльності, її реальною багатомірністю. Це вимагає вирішення багатьох завдань, пов'язаних з музичним виконавством, усвідомленням виражальних можливостей різноманітних елементів музичної мови; відзначається наявністю власних асоціативних зв'язків, уявлень, теоретичних знань у царині виконавського мистецтва і, на цьому ґрунті, заглибленням виконавця у художній зміст твору. Відомо, що система знань студента є результатом навчання і має три рівні: загальнотеоретичний (знання, які виходять за рамки конкретного предмета вивчення і дають можливість розширити й поглибити предметні знання); конкретно теоретичний (знання з конкретного предмета); практичний (змістом якого є знання щодо способів і механізмів дій у різних видах діяльності, розуміння їхньої структури). Гнучке використання системних теоретичних знань неможливе без розвинутого виконавського мислення з усіма його виявами в єдності з професійно необхідними якостями, що визначають придатність до інструментально-виконавської діяльності та забезпечують самореалізацію у ній. Ця якісна характеристика сформованості готовності до інструментально-виконавської діяльності виявляється у розгляді музично-виконавських об'єктів і процесів у їх цілісності (осягнення масштабно-синтаксичних одиниць - мотиву, фрази, речення, періоду на рівні музичної форми, тобто їх ієрархічного підпорядкування загальній драматургії), відповідності теоретичної моделі виконання її акустичному відтворенню. Вона ґрунтується на творчому аналітичному процесі (усвідомлення виконавцем окремих мотивів та інтонацій на ґрунті розкриття їх семантичного значення; переведення семантичної конкретизації у художнє узагальнення; оформлення певного драматургічного задуму). До цього критерію ми віднесли такі показники:
* системність, достатність і гнучкість знань щодо історико-теоретичних основ інструментального виконавства і методики опрацювання музичних творів;
* розуміння стильових і жанрових особливостей твору;
* змістовність і переконливість аналізу музичного твору;
* точність відтворення тексту музичного твору;
* обізнаність у нормах виконавського мистецтва.
Враховуючи творчу природу виконавського мистецтва, спрямованого на аудиторію, наступним критерієм ми визначили міру творчої спрямованості особистості. Музикант, відтворюючи художній зміст твору, наповнює процес виконання власними почуттями, переосмислює авторську інформацію і трансформує її згідно власного розуміння, а тому повинен мати здатність до творчого спілкування з музичним мистецтвом. Артистична сфера передбачає яскравість почуттів, що ґрунтуються на багатстві асоціацій та мобільності виконавської реакції, скерованість психологічного стану виконавця у потрібному емоційному напрямку. Показниками цього критерію ми визначили:
* розвиненість емоційно-артистичної сфери виконавця;
* самостійність й оригінальність виконавської інтерпретації;
* здатність до сценічного перевтілення;
* розвиненість образного мислення;
* творчу ініціативу.
Наступний критерій діагностування готовності до інструментально-виконавської діяльності - сформованість естетичних ціннісних орієнтацій. Вони виявляються в індивідуальних уподобаннях студента та вибірковому ставленні до музичних творів, що вивчаються й виконуються, і залежать від рівня засвоєння студентом соціального досвіду і прийнятої в суспільстві системи цінностей. Особистісний аспект ціннісних уявлень, що проектуються в оцінні судження, виявляється в уміннях обґрунтувати власну виконавську концепцію; усвідомити позитивну чи негативну оцінку власних виконавських дій. Оцінна діяльність студента у цьому випадку спрямована не лише на зас