РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОПТИМАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМИ ВИРОБНИЧИМИ ФОНДАМИ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Вибір вартості основних фондів для їх відображення з метою підвищення ефективності функціонування промислового підприємства
Як вже було зазначено в п.1.3, основні виробничі фонди складають головну частку основних фондів і, як правило, превалюють у структурі активів промислових підприємств.
Активи володіють не єдиною вартістю, і тому дослідження питання про те, за якою вартістю вони повинні відображатись, становить інтерес як з теоретичної, так і з практичної точок зору. По суті, фінансова звітність є одним із основних інформаційних джерел, використовуваних для прийняття економічних рішень. У залежності від того, за якою вартістю активи будуть відображені,буде залежати рівень корисності інформації, представленої в ній її користувачам ( фінансовим директорам, управляючим активами і багатьом іншим суб'єктам економічних відносин). Рівень корисності цнформації, наданої у фінансовій звітності, у свою чергу, має значний вплив на правильність економічних рішень, що приймаються, а отже, і на ефективність функціонування самого підприємства. Управління і оцінка тісно пов'язані між собою, причому управління відіграє визначальну роль, а оцінка - підпорядковану . У залежності від того, за яким методом оцінки розраховані вартості активів, залежать рішення, що приймаються по відношенню до них. Таким чином, оцінку активів доцільно проводити, підкоряючи її конкретним управлінським цілям.
Як було продемонстровано в п.1.3, з позицій концепції CCF будь-якому активу підприємства можна поставити у відповідність дві вартості: вартість економічного рішення R11 і вартість економічного рішення R10.
На перший погляд, використання з метою відображення вартості економічних рішень Ri11 и Ri10, що відповідають активам, може здатися нововведенням. Однак Міжнародний стандарт фінансової звітності "Знецінення активів" вже на сьогоднішній день зобов'язує підприємства розраховувати, по суті, саме ці вартості для всіх активів, крім запасів; активів, що виникають із контрактів на будівництво; відкладених податкових активів; активів, що виникають із винагород робітникам, і фінансових активів, включених у сферу застосування МСФЗ 32 "Фінансові інструменти: розкриття і надання інформації" [93, c.846].
У міжнародних стандартах фінансової звітності можна виділити два основних підходи до відображення активів. Один із підходів, по суті, представлений МСФЗ 36 "Знецінення активів". У відповідності до МСФЗ 36 "Знецінення активів" активи повинні відображуватись за "відшкодовуваною величиною", яка являє собою "більше з двох значень: чистої продажної ціни активу і його цінності використання" [93, c.848]. Проаналізуємо поняття "чиста продажна ціна" і "цінність використання" у контексті концепціїCCF.
Поняття чистої продажної ціни визначено у МСФЗ 36 "Знецінення активів" так: "Чиста продажна ціна - це сума, яка може бути отримана від продажу активу, при укладанні угоди між добре поінформованими, бажаючими здійснити таку операцію сторонами, здійсненої на загальних умовах, за вирахуванням витрат на вибуття" [93, c.848].
По суті, "сума, яка може бути отримана від продажу активу, при укладанні угоди між добре поінформованими, бажаючими здійснити таку операцію сторонами, здійсненої на загальних умовах" являє собою позитивний CCF (X), що є ймовірним наслідком реалізації економічного рішення "припинити контроль над активом" - R10. У свою чергу, "витрати на вибуття" являють собою негативний CCF (Y), що є ймовірним наслідком реалізації економічного рішення "припинити контроль над активом - R10. Таким чином, "чиста продажна ціна", по суті, являє собою вартість економічного рішення " припинити контроль над активом" - R10.
Поняття цінності використання визначене у МСФЗ 36 "Знецінення активів" наступним чином: "Цінність використання - це дисконтована вартість очікуваних (оціночних) майбутніх потоків грошових коштів, виникнення яких очікується від використання активу, що триває, і від його вибуття на кінець терміну його корисної служби" [93, c.848].
Оскільки потоки грошових коштів поділяються на позитивні і негативні, то "дисконтована вартість очікуваних (оціночних) майбутніх потоків грошових коштів" має на увазі дисконтовану вартість очікуваних (оціночних) майбутніх як позитивних, так і негативних потоків грошових коштів. Тому дисконтована віртість очікуваних (оціночних) майбутніх позитивних потоків грошових коштів, виникнення яких очікується від використання активу, що триває, і від його вибуття на кінець терміну його корисної служби, являє собою не що інше, як позитивний CCF (X), що є ймовірним наслідком реалізації економічного рішення "продовжувати контроль над активом" - R11. А дисконтована вартість очікуваних (оціночних) майбутніх негативних потоків грошових коштів, виникнення яких очікується від використання активу, що триває, і від його вибуття на кінець терміну його корисної служби, являє собою не що інше, як негативний CCF (Y), що є ймовірним наслідком реалізації економічного рішення "продовжувати контроль над активом" - R11. Таким чином, "цінність використання", по суті, являє собою вартість економічного рішення "продовжити контроль над активом"- R11.
Як видно, "відшкодовувана величина" являє собою максимальну з двох величин: вартості економічного рішення "припинити контроль над активом" - R10 і вартості економічного рішення " продовжити контроль над активом" - R11. Тобто, по суті справи, МСФЗ 36 "З нецінення активів" уже на сьогоднішній день зобов'язує підприємства розраховувати дві вартості активів - вартість економічного рішення R10 і вартість економічного рігшення R11.
Таким чином, згідно з МСФЗ 36 "Знецінення активів", активи повинні відображуватись за більшою з двох величин вартості економічних рішеньR11 і R10.
Відображення активів у відповідності до МСФЗ 36 "Знецінення активів" можна представити наступними концептуальними формулами (ф