Вы здесь

Економічні засади та держані механізми сприяння становленню середнього класу

Автор: 
Саввов Антон Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U003858
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СЕРЕДНІЙ КЛАС В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
2.1. Ідентифікація середнього класу за ознакою доходно-майнового рівня
Дослідження проблем визначення середнього класу за ознакою доходно-майнового рівня зводиться до висновків, що по-перше, відсутнє єдине методологічне обґрунтування щодо побудови методичного апарату на базі багатокритеріальної оцінки, виходячи із понять того, що єдиного ідеального виміру не існує і що матеріальне положення домогосподарств оцінюється системою параметрів різної природи, які неспівставні [24, 54].
Виходячи з цього методологічного принципу для побудови інтегрального критерію матеріальної забезпеченості можуть бути використані наступні показники:
- поточні грошові доходи;
- накопичені збереження;
- накопичене рухоме та нерухоме майно в домогосподарствах;
- наявність продуктивних тварин (велика рогата худоба, свині, кози, коні);
- земельні паї, пасовиська і сінокосні угіддя.
В умовах України при вибірковому обстеженні умов життя домогосподарств використовується система показників щодо їх доходів та витрат, яка була запроваджена в 1999 році замість традиційних обстежень сімейних бюджетів (рис. 2.1).
Загальна ідея міститься в тому, що середні класи відрізняються від інших соціальних груп концентрацією по обсягу матеріальних активів, тобто концентрацією матеріальних благ, яка дозволяє говорити про середні класи як про заможну частину суспільства.

При такій методології віднесення того або іншого домогосподарства до середнього класу основуються на певному рівні концентрації перерахованих показників.
Таким чином, процедура побудови критеріїв середнього класу по рівню матеріального благополуччя включає в себе два етапи:
1) вибір показників матеріальної забезпеченості домогосподарства;
2) побудова інтегрального критерію матеріальної забезпеченості для цілей виділення середнього класу.
Необхідно відмітити, що по-перше, матеріальні параметри розглядаються виключно як домогосподарські характеристики. На відміну від соціально-професійних і самоідентифікаційних ознак, які по своїй природі є індивідуальними, але можуть бути розповсюджені і на сімейний рівень, доходи, заощадження, майнові і інші елементи матеріальної забезпеченості фактично знаходяться у користуванні всієї економічної сім'ї. Нагадуємо, що цей підхід став можливим завдяки самому визначенню домогосподарства, що домогосподарство за визначенням статистики України - це одна особа чи група осіб, які ведуть спільне господарство в одній оселі.
По-друге, в комплекс матеріальних характеристик середнього класу щодо оцінки умов життя домогосподарств включені вісім показників, а інтегральний критерій матеріальної забезпеченості розраховується на основі оцінки їх рівня відносно середніх значень.
Визначення середнього класу за ознакою доходно-майнового рівня пов'язано з надзвичайно актуальною соціальною проблемою світового рівня про стратифікацію та дезінтеграцію життєвих стандартів, які в різних країнах суттєво відрізняються. Те, що для розвинутих країн є стандартом середнього рівня, то для країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою, можна вважати стандартом заможності. Це пояснюється зосереджуваністю життєвих благ по цих категоріях країн та кількості їх населення. Так в країнах з розвинутою економікою рівень життя в 10-20 разів більш високий, ніж в багато чисельних країнах "периферії" світу, де 800 млн. людей голодують, тоді як 20 відсотків населення земної кулі користуються 85 відсотками планетарних благ [49, с.10].
В сучасних умовах методологічні аспекти визначення середнього класу проявляються як дискусійні і мають різні точки зору. Зокрема, Е.Лібанова розглядає диференційовано склад середнього класу України, виходячи з того, що вона вважає, оскільки склад середнього класу не є однорідним, а включає:
- населення, чиє матеріально-майнове становище відповідає трактуванню середнього класу в Україні (близько 35%);
- населення з високим професійно-освітнім статусом (близько 40%);
- населення, яке ідентифікує себе із середнім класом (близько 45%);
- населення, що відповідає практично всім критеріям середнього класу - належну освіту, професійну підготовку, бажання працювати і не очікувати від когось допомоги, самостійно забезпечувати прийнятний рівень життя собі і своїй родині.
Е.Лібанова не визначає виміри щодо доходно-майнового рівня представників середнього класу, в той же час відмічає важливість певного рівня доходів; інвестиції в майбутнє споживання (нагромадження); корпоративний розвиток тощо [2, с. 27-32].
В.Мандибура розширює трактування методології щодо визначення середнього класу за ознакою доходно-майнового рівня [1, с.33-35]. Він вважає, що визначення статусу соціального класу та віднесення особи до певного класу вимагає наявності щонайменше трьох головних ознак:
1) конкретної ролі і місця, яке займають представники відповідного класу в суспільному виробництві і суспільному управлінні;
2) відношення представників класу до власності, передусім до власності на засоби виробництва та природні й фінансові ресурси;
3) способу участі представників класу в розподілі і перерозподілі результатів суспільної праці, виробництва та національного багатства.
Ю.Саєнко виходить із поняття "середнього принципу ", сутність якого полягає у виділенні середини послідовності за показниками: наявність грошей на харчі; недостатність продуктів харчування; витрати загалом на прожиття; неможливість заощаджень; можливість заощадження; повний достаток [25, с.45-48]. Загальна оцінка показника - середній бал.
Поряд із оцінкою матеріального рівня більшість дослідників (Е.Лібанова, В.Мандибура, Ю.Саєнко, І.Бондар, Г.Ярошенко, О.Сологуб та інші) розширюють спектр показників оцінки матеріального рівня представників середнього класу.
Автори дослідження, узагальнюючи наукові розробки вітчизняних та зарубіжних в