Ви є тут

Взаємодія місцевих органів виконавчої та представницької влади в реалізації бюджетних відносин

Автор: 
Ніколаєва Ольга Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U003984
129 грн
Додати в кошик

Вміст

розділ III профільного Закону України від 21 травня 1997 року. Тут закріплюються:
право органів місцевого самоврядування на самостійне розроблення, затвердження і виконання бюджетів відповідно до цього закону і законів, які регулюють бюджетні відносини (ст. 61);
основи державного контролю за витратами місцевих бюджетів, а також можливість вилучення (у Хартії - перерозподілу) з місцевого бюджету в державний бюджет частини надлишку (ст. 62);
принципи формування доходної частини місцевих бюджетів (ст. 63) і порядок витрачання коштів місцевих бюджетів (ст. 64);
проблеми збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів, акумуляції позабюджетних коштів, встановлення місцевих податків і зборів, участі органів місцевого самоврядування у фінансово-кредитних відносинах.
Більш повне і реальне засвоєння законодавством України положень Європейської хартії про місцеве самоврядування, які стосуються джерел фінансування місцевого самоврядування, можливе, по-перше, за позитивних змін в економіці країни, просування економічних реформ на локально-регіональному рівні. По-друге, з огляду на особливу важливість цих проблем для становлення і функціонування місцевого самоврядування, необхідно детальніше регламентувати питання, які регулюють упорядкування, виконання і контроль за виконанням місцевих бюджетів, а також збір і витрачання місцевих податків і зборів в єдиному законодавчому акті, який істотно доповнив би чинну нормативну базу України з питань місцевого самоврядування.
Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та вирішальним фактором територіального розвитку. Наявність місцевих бюджетів повинна закріплювати економічну самостійність місцевих органів самоврядування, що передбачено Конституцією та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", активізувати господарську діяльність, дозволяти їм розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний потенціал регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів. В кінцевому підсумку все це повинно розширювати можливості місцевих органів влади у більш повному задоволенні потреб населення.
Місцеві бюджети є основним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, що спрямовуються на суспільне споживання. Через місцеві бюджети суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному і соціальному розрізах. Разом з іншими ланками бюджетної системи місцеві бюджети є одним з головних інструментів реалізації на практиці програми економічного і соціального розвитку як регіонів, так і країни в цілому.
Доходи між основними ланками бюджетної системи України розподіляються у відповідності із загальнодержавним законодавством, всередені ланки - у відповідності з рішеннями місцевих органів влади. Головною передумовою розподілу доходів бюджету слугує єдність його доходної бази, яка дозволяє регулювати бюджетні ресурси таким чином, щоб в необхідних випадках надавалась допомога бюджетам, які її потребують, і разом з цим здійснювались заходи загальнодержавного значення.
Для реального забезпечення принципів самостійності щодо складання і використання бюджетів усіх рівнів управління необхідно, щоб кожна ланка бюджетної системи мала чітку, визначену законом доходну базу, а взаємовідносини між державним і місцевим бюджетом будувались з урахуванням специфіки і перспектив соціально-економічного розвитку регіонів.

1.2. Склад та структура місцевих бюджетів

Під бюджетним устроєм розуміють організацію та принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв'язок окремих ланок [17]. Бюджетний устрій України визначається закріпленим Конституцією України державним ладом України та адміністративно-територіальним розподілом.
Сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів складають бюджетну систему, яка побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права [17].
Відповідно до Бюджетного кодексу України місцеві бюджети містять у собі бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування виступають бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
Кожне адміністративно-територіальне утворення самостійно встановлює порядок та положення про бюджет, виходячи з юридичних норм Бюджетного кодексу, яким визначено, що бюджетний устрій в країні базується на принципах єдності, збалансованості, повноти, реальності, гласності та самостійності всіх бюджетів, що входять до бюджетної системи.
Таким чином, державний та місцеві бюджети є окремими документами, що мають міцний зв'язок лише у вигляді трансфертних платежів; АР Крим, обласні, районні державні адміністрації та органи місцевого самоврядування незалежно формують свої окремі бюджети; бюджетна автономія досягається шляхом віднесення конкретних джерел доходів до державного бюджету і місцевих бюджетів, а також забезпечення можливості цим бюджетам визначати свої власні видаткові пріоритети в межах своїх повноважень.
Місцеві бюджети в Україні є найчисельнішою ланкою її бюджетної системи, їх кількість становить 11949. Склад місцевих бюджетів наведений на рис. 1.1.
Сільські та селищні бюджети, а також бюджети міст районного підпорядкування і бюджети районів у містах є базовими бюджетами. Бюджет АРК, обласні, та районні бюджети, а також міські бюджети з районним поділом належать до централізованих місцевих бюджетів.
Місцеві бюджети, з одного боку, є складовою частиною бюджетної системи держави, а з іншого - складовою частиною місцевих фінансів і віддзеркалюють певну систему економічних відносин. Ці економічні відносини виникають у двох площинах: у процесі формування доходів різних рівнів місцевих бюджетів, і при їх використанні як цільових фондів грошових коштів місцевих органів самоврядування.