РОЗДІЛ 2
ЕНДОГЕННІ ФАКТОРИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ЇХ ТРАНСФОРМАЦІЯ В УМОВАХ ІНСТИТУЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА
2.1. Механізм формування інвестиційної політики акціонерного підприємства
Можна сказати, що інвестиційна політика, з одного боку, це результат дії факторів, перерахованих у першому розділі (екзогенних змінних), - ринкові механізми, державне регулювання та принципи корпоративного управління, структура статутного капіталу, менеджмент, акціонери, а, з другого боку, характеризується набором елементів інвестиційної політики (ендогенних змінних). Саме елементи та їх співвідношення ідентифікують інвестиційну політику. Заміна хоча б однієї складової, зміна її величини означає перехід до іншої форми інвестиційної політики.
Механізм формування інвестиційної політики підприємства схематично представлено на рис. 2.1.
Залежність між екзогенними змінними (x1,, x2, x3 ,...xn) та результатом інвестування Z може бути представлена інвестиційною функцією:
Z = F (x1,, x2, x3 ,...xn). (2.1)
Інвестиційна функція - багатофакторна залежність між суттєвими змінними. Відповідні сили впливу факторів інвестиційної політики можна вважати змінними при побудові функції інвестиційної політики. Побудова цієї залежності досить складна та однозначно ще не визначена.
Складність представляє кількісне визначення деяких змінних, наприклад, таких як сила впливу рівня корпоративної культури. Ще одна проблема виникає при оцінці інвестиційного середовища. На жаль, не дуже великий термін ринкових відносин у нашій країні не дозволяє сформувати достовірну статистичну вибірку для математичної обробки інформації.
Рис. 2.1. Механізм формування інвестиційної політики
А тепер проаналізуємо ендогенні складові інвестиційної політики. Як ми уже вказували на початку нашого дослідження, елементами інвестиційної політики можна вважати наступні: визначення мети інвестування, формування інвестиційної стратегії, вибір оптимальної структури джерел інвестиційних ресурсів, пошук форм інвестування, формування механізму управління інвестиційним процесом, визначення ефективності інвестиційної діяльності.
Визначення мети інвестування.
Мета (ціль) - бажаний, можливий і необхідний стан об'єкта, якого треба досягти, кінцевий результат, що визначає напрями та способи дій суб'єкта [43, c.325].
Цілі класифікують за різними ознаками: за масштабністю, термінами реалізації та ін. Залежно від концепції підприємства визначають генеральну мету - економічну або соціально-економічну. У відповідності до генеральної мети визначається "дерево цілей" - композиція підпорядкованих цілей та завдань однієї або декількох систем, а також їх взаємозв'язків [43, c.326].
Оскільки основною метою управління інвестиційною діяльністю є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства на окремих етапах його розвитку, що у кінцевому підсумку набуває конкретного вираження у максимізації ринкової вартості підприємства та підвищенні добробуту його власників у поточному та майбутніх періодах, то у процесі реалізації цієї мети інвестиційна діяльність спрямовується на вирішення таких найважливіших завдань розвитку економіки підприємства [150, c.34].
До основних цілей, що визначають інвестиційну політику акціонерного підприємства можна віднести:
- зростання капіталу;
- забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства;
- забезпечення максимізації чистого прибутку, що залишається в розпорядженні власників підприємства від інвестиційної діяльності;
- забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків за необхідного рівня дохідності інвестицій;
- забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій та можливостей швидкого реінвестування капіталу;
- підтримання фінансової стійкості та платоспроможності підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності;
- створення сприятливого інвестиційного іміджу підприємства, який стимулює приплив капіталів;
- інвестиційне забезпечення реконструкції (реструктуризації) підприємства;
- ефективне використання інвестиційних ресурсів.
Цілі, які ми представили, можна назвати явними цілями або задекларованими. Але поряд з ними при формуванні інвестиційної політики можуть стояти незадекларовані цілі, іноді завуальовані, які залежать, насамперед, від інтересів суб'єктів інвестиційної політики. Вони можуть як співвідноситись з головною метою інвестиційної діяльності, так і суперечити їй.
Такими неявними цілями інвестування можуть бути:
- перерозподіл власності шляхом придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств;
- забезпечення доступу до дефіцитних видів продукції (послуг), майнових і немайнових прав;
- участь в управлінні підприємством за рахунок придбання великих пакетів;
- зберігання і приріст капіталу;
- одержання регулярного поточного прибутку.
Для того, щоб певна ціль стала домінантою поведінки суб'єкта, який впливає на інвестиційну політику, необхідно виникнення внутрішнього або зовнішнього спонукання цього суб'єкта до діяльності з метою досягнення певних цілей, тобто мотивація.
Мотивація діяльності є системою мотивів, що розглядаються в єдності їх гносеологічних та онтологічних ознак, у комплексності й цілісності, економічного та психологічного начал, цілей завдань, механізмів реалізації [43, c.492-493].
Основні фактори, які впливають на мотивацію економічних суб'єктів представлені на рис. 2.2.
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА МОТИВАЦІЮ СУБ'ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИВнутрішні (особисто-психологічні)Зовнішні по відношенню до суб'єктаціннісна орієнтаціяСоціально-інституційні факториЕкономічні факторипсихологічна зрілістькорпоративна культураосновний доход потребисистема стимулюваннядодатковий доходсхильність до ризикуслужбове положеннямакроекономічна стабільністьсистема покаранняструктура організації