Ви є тут

Особливості одонто- та кефалометричних показників у підлітків з ортогнатичним прикусом

Автор: 
Дмітрієв Микола Олександрович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U004718
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
Загальна методика й основні методи дослідження
2.1. Загальна методика та об'єкти дослідження
У відповідності з метою і завданнями дослідження на базі науково-дослідного центру та кафедри стоматології дитячого віку Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова в рамках загально-університетської наукової тематики "Розробка нормативних критеріїв здоров'я різних вікових та статевих груп населення на основі вивчення антропогенетичних та фізіологічних характеристик організму з метою визначення маркерів мультифакторіальних захворювань (підлітковий вік)" (державний реєстраційний номер 0103U008992) проведено комплексне обстеження 1158 міських дівчаток від 12 до 15 років та хлопчиків від 13 до 16 років (згідно схеми вікової періодизації онтогенезу людини, яка була прийнята на VII Всесоюзній конференції з проблем вікової морфології, фізіології та біохімії АПН СРСР [51]). Комісією з біоетики Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова (протокол №1 від 23 вересня 2003 р.) встановлено, що проведені дослідження відповідають етичним та морально-правовим вимогам згідно наказу МОЗ України №281 від 01.11.2000 р.
У 243 відібраних дівчаток і хлопчиків, у третьому поколінні мешканців Подільського регіону України, після попереднього візуального огляду були відзняті відбитки та відлиті ортодонтичні діагностичні гіпсові моделі верхньої та нижньої щелеп. Для подальшого вивчення відбиралися підлітки з ортогнатичним прикусом, який визначався за 11-ти пунктами за М.Г.Бушан з співавт. [71].
Ознаки постійного ортогнатичного прикусу: 1) верхньощелепна зубна дуга має еліпсоїдну, нижньощелепна зубна дуга - параболічну форми; 2) верхньощелепна зубна дуга більша альвеолярної, альвеолярна - більша ніж базальна; на нижній щелепі ця залежність зворотня; 3) зубний ряд верхньої щелепи перекриває зубний ряд нижньої щелепи; 4) кожен зуб змикається з двома антагоністами, за виключенням центральних різців нижньої щелепи і третіх кутніх зубів верхньої щелепи, які мають по одному антагоністу; кожен зуб верхньої щелепи змикається із однойменним (основним) та позадустоячим (побічним) зубом. Для зубів нижньої щелепи однойменним антагоністом є позадустоячий зуб; 5) перші великі кутні зуби верхньої щелепи своїми ближніми вістрями попадають в поперечну фісуру ідентичних зубів нижньої щелепи; 6) зуби в зубному ряду мають між собою точкові контакти в місцях екваторних потовщень, завдяки чому зубний ряд утворює замкнуту систему, яка підвищує стійкість зуба, та запобігає потраплянню їжі між зубами та травмуванню зубного сосочка; 7) фронтальні зуби верхньої щелепи перекривають коронки антагоністів на 1/3 їх довжини, утворюючи ножицеподібний прикус (при прямому прикусі відсутнє фронтальне перекриття, зуби контактують щипцеподібно); 8) піднебінні поверхні фронтальних зубів нахилені по відношенню до оклюзійної площини під кутом 40-45? (при фізіологічній прогнатії фронтальні зуби верхньої та нижньої щелеп мають більш гострий кут нахилу, а при фізіологічній опістогнатії цей кут стає тупим); 9) середні лінії між центральними різцями верхньої та нижньої щелеп співпадають із сагітальною площиною; 10) малі і великі кутні зуби нижнього зубного ряду своїми щічними вістрями попадають у продольну борозну між щічними та піднебінними вістрями верхнього зубного ряду; 11) жувальні поверхні зубних рядів утворюють трансверзальну та сагітальну оклюзійні криві (Шпєє), випуклі на верхній та вгнуті на нижній щелепах.
В результаті із 243 обстежених міських підлітків різної статі, мешканців Подільського регіону України, було відібрано 49 хлопчиків та 48 дівчаток, прикус яких повністю відповідає ознакам ортогнатичного за М.Г.Бушан з співавт. [71]. В подальших поглиблених дослідженнях у цих підлітків вивчали одонтометричні і кефалометричні показники та їх зв'язки.

2.2. Методи дослідження

2.2.1. Одонтометрія.
Основні вимірювання зубів та параметрів зубних дуг проводилися на спеціально-виготовлених діагностичних гіпсових моделях. Для отримання відбитків щелеп використовувались стандартні стоматологічні відбиткові пластмасові ложки 2-3 розміру та еластична альгінатна маса (Kromopan, Італія). Комбіновані моделі виготовлялися із супер-гіпсу (Convertin Hart, type IV фірми Spofa-Dental) та звичайного стоматологічного гіпсу марки (Г-16).
Для записування зубної формули ми використовували рекомендовану у 1970 р. Міжнародною організацією стоматологів FDI-ISO форму, де цифрами позначається кожний зуб та кожна половина верхньої та нижньої щелепи, при цьому збільшення числового значення йде за часовою стрілкою. Формула зубів постійного прикусу має наступний вигляд:
128 7 6 5 4 3 2 11 2 3 4 5 6 7 88 7 6 5 4 3 2 11 2 3 4 5 6 7 843 При вказуванні формули зуба цим способом спочатку вказується цифрою відповідна половина щелепи а потім номер зуба. Так, наприклад, щоб записати формулу другого нижнього лівого великого кутнього зуба використовуємо позначення 37 (3 - ліва половина нижньої щелепи, 7 -другий великий кутній зуб).
Вимірювання проводились модифікованим штангенциркулем з точністю 0,1 мм. При вимірюваннях враховувались рекомендації В.В.Гончарова з співавт. [45] та А.А.Зубова [28].
При визначенні мезіодистального розміру коронки зуба ніжки штангенциркуля тримають паралельно умовній серединній вертикалі зуба. У верхніх різців вимірювали відстань між найбільш віддаленими (контактними) точками апроксимальних поверхонь, розташованими, як правило, ближче до оклюзійної третини коронки (рис. 2.1). Для нижніх різців, як правило, на рівні ріжучого краю (рис. 2.2). Для іклів, малих та великих кутніх зубів мезіодистальний розмір вимірювали також між контактними точками апроксимальних поверхонь. У якості одонтометричного орієнтира використовували проекції умовної серединної вертикалі зуба на його поверхню. Для цього на оклюзійній поверхні креслять дві взаємноперпендикулярні лінії, які йдуть у мезіально-дистальному т