Ви є тут

Продуктивність низинних лук Полісся України залежно від строків підсівання багаторічних бобових трав.

Автор: 
Малинка Леся Вікторівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U004788
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ'ЄКТІВ, УМОВИ, ПРОГРАМА ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Грунтово-кліматичні і географічні умови
та характеристика природних кормових угідь Полісся України

Українське Полісся відноситься до зони мішаних лісів Східно-Європейської рівнини і розташоване на Півночі України. Згідно з "Природно-сільсько-господарським районуванням і використання земельного фонду СРСР (1983)" до українського Полісся відносяться вся територія Чернігівської, Житомирської, Рівненської, Волинської, Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської областей з площею 15060 км2. Полісся відноситься до великої зони мішаних лісів Східно-Європейської рівнини. Полісся займає її південно-західну частину. Фактично ж за даними Новаковського Е.А., Черепкова Н.И. [77, 184, 209] площа Полісся становить близько 11231,3 км2 або 18,6% території України.
Всю територію Полісся поділено на 6 географічних областей: Волинське, Житомирське, Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське і Мале Полісся Геологічна будова, рельєф, кліматичні умови, ґрунтовий та рослинний покрив території Полісся дуже неоднорідні [160].
Наші досліди проведено у Київському Поліссі. Воно розміщене на невеликій частині території Житомирської області та північно-західній частині Київської області, відповідає Київсько-Подільському геоботанічному округу. На значній частині Київського і Житомирського Полісся лучні угіддя забруднені радіонуклідами.
Полісся характеризується рівнинним рельєфом з широкими заболоченими річковими долинами, високим рівнем підгрунтових вод, позитивним балансом вологи (гідротермічний коефіцієнт вище 1), переважанням дерново-підзолистих і болотних грунтів.
Географічне положення Полісся і зумовлює його помірно-континентальний клімат з теплим і вологим літом та м'якою зимою, який формується під впливом циклонів з Атлантики, що викликають відлиги та підвищену кількість атмосферних опадів, а також надходжень арктичного повітря з північного сходу, яке зумовлює взимку значне похолодання, а навесні пізні приморозки.
Дерново-підзолисті грунти займають близько 60% від усієї території Полісся, характеризуються різним ступенем опідзолення. Родючість цих грунтів значною мірою залежить від кількості і частоти випадання опадів. Тому за цією ознакою вони діляться на дерново-слабко, дерново-середньо, і дерново-сильнопідзолисті. За вмістом основних елементів мінерального живлення найбіднішими є дерново-слабкопідзолисті грунти, розпушена структура будови та агрегатнй склад яких обумовлюють незадовільний водний режим та високу аерацію. Родючість цих грунтів в найбільшій мірі залежить від кількості і частоти випадання опадів.
Сучасний клімат Полісся помірний, вологий, з теплим і вологим літом та м'якою, хмарною зимою. Температура найхолоднішого місяця (січня) на заході Полісся становить - -(4-5)ОС, а на крайньому сході - -(7-8)ОС. Весняні приморозки припиняються в середньому в третій декаді квітня. Середня температура найбільш теплого місяця (липня) - 18-19 ОС градусів, середньорічна - 5,7-7,2 ОС градуси. На початку другої декади квітня спостерігається перехід температури через +5 0С весною в східних районах Полісся - в першій декаді квітня - в центральних і західних, восени - відповідно в кінці жовтня і на початку листопада. Безморозний період за середньо багаторічними даними триває 190-210 днів, а сума активних температур (вища 5 ОС), знаходиться в межах 2450-2850 градусів.
На Поліссі річна сума опадів становить 500-650 мм. У вологі роки їх кількість досягає 800-900 мм, а в посушливі - 300-400 мм. Середня багаторічна кількість опадів за вегетаційний період складає 400-500 мм, що становить 75-80% від річної суми. По всій території Полісся максимум їх припадає на червень-липень. Ефективні опади (більше 1 мм на добу) випадають протягом 85-100 днів за рік. В середньому 2-3 рази протягом вегетації спостерігаються періоди без дощу тривалістю більше 10 днів. Гідротермічний коефіцієнт за вегетаційний період на Поліссі - 1,25-1,35, що свідчить про позитивний баланс вологи. Один раз на 4-5 років спостерігається посушливий рік.
В зоні Поліссі перезимівля багаторічних бобових трав здебільшого відбувається в сприятливих умовах. В деякі роки спостерігаються загибель конюшини лучної та пажитниці багатоквіткової, інколи грястиці збірної та деяких інших трав, переважно через вимерзання, випрівання та інші несприятлив явища. Пошкодження чутливих до несприятливих умов зимівлі вище наведених видів рослин, яке проходить на глибині вузла кущіння відбувається за рахунок зниження температури у цій зоні 3-4 рази на 10 років.
Отже, для більшості лучних рослин та ефективного ведення лукопасовищного господарства природно-кліматичні умови Українськго Полісся є сприятливими.
Природні кормові угіддя Полісся України, як уже відзначалося у вступі становлять 2,2 млн. га. Вони розміщені на заплавних, низинних і суходільних луках, а звідси і велика строкатість грунтів, неоднакова забезпеченість вологою, різноманітний склад травостою і значна різниця в їх продуктивності. Вододіли і верхні тераси річкових долин зайняті суходільними і низинними луками, заплави річок - заплавними. Полісся відноситься до зони достатнього зволоження, вони представлені в основному луками, тобто угіддями, у рослинному покриві яких переважають мезофіти або перехідні до них групи (мезоксерофіти, гігромезофіти, галомезофіти), що також належать до рослин лучної екології [5, 7, 9, 10, 11, 22, 30, 255].
Природні кормові угіддя поділяються на класи, які характеризуються своєрідністю екологічних умов для існування трав'янистої рослинності, неоднаковою господарською цінністю.
А.В.Боговін [30] для зони Полісся України виділив такі класи угідь:
1. Рівнинні і схилові суходільні лучні на дерново-підзолистих та інших грунтах (займають 876,6 тис.га).
2. Низинні та западинні лучні угіддя на дернових і лучних болотно-підзолистих і дерново-глейових грунтах та осушених болотах (876,6 тис. га).
3. Короткочаснозалив