РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЛІСІВНИЧИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ
ТА ПОЛЕЗАХИСНОЇ РОЛІ ЛІСОВИХ СМУГ
(АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)
2.1. Особливості лісівничо-таксаційної будови полезахисних лісових смуг. Лісові
смуги як біоценоз
Полезахисні лісові смуги – це вузькі смугові лісові насадження штучного
походження (лісові культури), які розташовані (в рівнинних умовах і на схилах
до 1,5(20)) на сільськогосподарських землях по межах полів з метою підвищення
врожайності сільськогосподарських культур у результаті покращання на прилеглих
полях мікроклімату, сніго-затримання, боротьби з дефляцією та збереження й
покращення родючості ґрунту. Вони також відіграють і велику загальну екологічну
роль [1, 25, 40, 55, 57, 58, 59, 66, 89, 106, 179, 200 та ін.].
Лісомеліоративним біоценозом (по аналогії з лісовим біоценозом) являється люба
ділянка захисного лісового насадження, або сільськогосподарського угіддя під
його захистом, однорідна за складом, структурою, властивостями складаючих його
компонентів і взаємо-відносинами між ними по типу обміну речовин та енергії між
його компонентами та іншими явищами природи [110].
Важливе значення має полезахисна лісистість та захищеність полів лісовими
смугами. Ряд авторів [21, 40, 162, 179, 181 та ін.] у своїх роботах
обґрунтували розміщення полезахисних лісових смуг.
Лісовий кодекс України [119] трактує лісистість як “… відношення вкритої
лісовою рослинністю території до загальної площі регіону. При визначенні
лісистості враховуються вкриті лісовою рослинністю території та лінійні
насадження (два і більше рядів) мінімальною площею 0,1 га”.
Метод визначення полезахисної лісистості та її оптимальної величини залежно від
кількості рядів у зональному аспекті (Полісся – Лісостеп – Степ) та механічного
складу ґрунту були розроблені професорами Пилипенком О.І. і Юхновським В.Ю.
[185].
У відповідності з вченням В.В. Докучаєва [75-77] та Г.М. Висоцького [40-44] про
агрономічні вимоги до лісових насаджень та лісову пертиненцію (просторовий
вплив насаджень) та Г.Ф. Морозова [141], про біологію лісу (формам і елементам
лісу відповідає його вплив на зайняту і оточуючу ним територію), захисні лісові
насадження (в т.ч. ПЛС) повинні відповідати основним двом вимогам: біологічна
стійкість і висока захисна ефективність у будь-яку пору року [179]. Чим
багатший у видовому співвідношенні біогеоценоз, тим вище його стабільність
[156].
Для забезпечення біологічної і високої захисної ефективності лісові насадження
повинні мати усі основні елементи лісового фітоценозу: займати допустимо
мінімальну територію (для лісових смуг – ширину), лісові породи у відповідності
з лісорослинними умовами, багато ярусність, зімкнений головний намет, розвинуті
другий ярус та підлісок (чагарник) (зімкненість кожного не менше 0,2-0,5) і
лісову підстилку та відсутність задерніння ґрунту (для лісових смуг – у
середніх рядах) [90, 177].
Лісівничі особливості полезахисних лісових смуг найбільш детально представлені
в роботах В.О. Бодрова [19-26], Г.І. Матякіна [127], Б.Й. Логгінова [120], В.Є.
Свириденка [209], Є.С. Павловського [154], О.І. Пилипенка [167, 172, 173, 178,
182, 183, 184], В.Ю.Юхновського [245, 246, 247, 249, 261] та ін.
Висота є одним із основних показників росту деревостанів (бонітет), його
продуктивності, відповідності породного складу умовам місце-зростання. Із
збільшенням цього показника підвищується протяжність впливу ПЛС на прилеглі
поля [120, 216 та ін.].
Висота визначається різними способами, і в залежності від способу має різні
значення. При дослідженні смуг, як правило, визначають „середню висоту”
(середньо таксаційна) за графіком висот; „захисну висоту” (висота захисної
зеленої стіни); „верхню висоту” визначається на основі 100 найбільш великих
дерев на 1 га (Свалов М.М. [206]).
В.Ю. Юхновський [245], встановив, що захисна і верхня висота лісової смуги
майже однакова, першу можна визначати як середню з 10-15 висот найбільших дерев
на 1 га. Захисна висота на 0,5-1(2) м більша за середню і залежить від віку
насадження.
Насадженням лісових смуг характерні великий діаметр і менша висота. Із
збільшенням ширини смуги їх висота збільшується [154]. Також змінюються розміри
дерев в лісосмузі в залежності від розташування в рядах та відстанню до узлісся
[224].
Кількість рядів у ПЛС може бути різною (2-4, 5-7 [220], 1-6 [154], 1-3 [158]),
що визначається грунтово-кліматичною зоною, конструкційними вимогами, породним
складом тощо. За даними О.І. Пилипенка [179], за результатами аналізу більше 80
наукових праць, лісові смуги мають бути 4-8 рядними. За нормативними
документами [92, 93] ПЛС рекомендуються 3-4 рядними (не більше 5 рядів),
шириною до 15 м.
В.Ю. Юхновським і С.М. Кашпором [146] були складені таблиці ходу росту дубових
рядових та гніздових полезахисних лісових смуг для Лісостепу і Північного Степу
України. В багатьох наукових публікаціях наведені дані про ріст деревних порід
для окремих регіонів, поширених смугових насаджень [73, 106, 121, 155, 157,
226].
Створення високопродуктивних та біологічно стійких лісових насаджень (як
масивних так і смугових) являється важливою науковою і практичною проблемою у
лісовому господарстві та захисному лісорозведенні. При цьому важливе значення
має структура лісонасаджень: головний намет, другий ярус, підпологові лісові
культури [147, 148, 234], участь чагарнику тощо.
Основною лісоутворюючою породою для полезахисного лісорозведення в умовах
Лісостепу і Чорноземного Степу є дуб звичайний (Quercus robur L.) з його
типовими супутниками: кленом гостролистим і польовим (Acer platanoides L., Acer
campestre L.), липою дрібнолистою (Tilia cordata Mill.), а також плодовими –
яблунею лісово
- Київ+380960830922