РОЗДІЛ 2 МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дисертаційна робота виконана на базі ревматологічного відділення Тернопільської
обласної комунальної клінічної лікарні і лікувально-діагностичного центру
Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського.
2.1. Обсяг і методи клінічних досліджень
Проведено динамічне клінічне і лабораторно-інструментальне обстеження 111
хворих на СЧВ, які перебували на стаціонарному та диспансерному лікуванні в
ревматологічному відділі Тернопільської обласної комунальної клінічної лікарні
в період з 1998 до 2003 рр.
При обстеженні пацієнтів використані загальноприйняті в ревматології клінічні,
лабораторні та інструментальні методи дослідження. У кожного хворого детально
збирали анамнез із обов’язковим з’ясуванням наявності або відсутності
професійних, побутових факторів, які передували розвитку або початку
загострення захворювання: хронічні інфекції, надмірна інсоляція, вагітність і
пологи, професійні шкідливості (хімічні реактиви, медикаменти) та інші.
Діагноз СЧВ встановлювали на основі уніфікованих діагностичних критеріїв
Американської ревматологічної асоціації перегляду 1982 року [16].
Діагностичні критерії СЧВ: еритема на обличчі; дискоїдні еритематозні вогнища з
інфільтрацією, фолікулярним гіперкератозом і рубцевою атрофією; підвищена
фоточутливість в анамнезі або на час огляду; висипка на слизовій оболонці рота
або носоглотковій ділянці у вигляді неболючих виразок, виявлених уперше при
огляді; неерозивний артрит з ураженням 2 і більше периферичних суглобів з
болючістю, набряком, ексудацією; серозити: плеврит на час обстеження або в
анамнезі (плевральний біль, шум тертя плеври, ексудат), перикардит,
документований ЕКГ (шум тертя перикарда, ексудат); ураження нирок: персистуюча
протеїнурія - 0,5 г/д або сліди, еритроцити, циліндри в осаді; неврологічні
ураження: периферичні, не пов’язані з іншими впливами; психози без інших
причин; гематологічні зміни: гемолітична анемія з ретикулоцитозом, лейкопенія
4ґ109 1/л у двох або більше аналізах, лімфопенія нижче 1,5ґ109 1/л у двох або
більше аналізах, тромбоцитопенія нижче 100ґ109 1/л, не обумовлена впливом
ліків; імунологічні зрушення: позитивний тест на LE-клітини, анти-ДНК-антитіла,
несправжньопозитивні серологічні реакції на сифіліс (перевірені РІТ та РІФ),
які залишаються позитивними більше 6 місяців, виявлення антинуклеарних антитіл
імунофлюоресцентним або іншими еквівалентними методами.
Симптоми могли існувати одночасно або проявлятися поступово. Для встановлення
діагнозу СЧВ достатньо 4 або більше критеріїв.
Ступінь активності процесу у хворих на СЧВ визначався з урахуванням ряду
клінічних і лабораторних критеріїв: температурна реакція, схуднення, порушення
трофіки, ступінь ураження різних органів та систем, ШОЕ, ступені анемії,
глибина лейкопенії чи тромбоцитопенії. А також за рівнем загального білка
сироватки крові та його фракціями [22], кількістю фібриногену А та наявністю
фібриногену В [2] і наявністю LE-клітин [22].
Під час перебування в клініці і після проведеного лікування всім хворим
проводилось детальне клінічне і лабораторне дослідження, яке включало вивчення
показників загального аналізу сечі, кількісне дослідження сечового осаду за
методом Нечипоренка, вивчення функціонального стану нирок за даними проби
Зимницького та кліренсу за ендогенним креатиніном, визначення добової
протеїнурії, бактеріологічне дослідження сечі. Азотовидільну функцію нирок
вивчали за даними вмісту креатиніну і сечовини в сироватці крові.
Використовувалося біохімічне дослідження крові з обов’язковим визначенням білка
і білкових фракцій (альбуміни, б1-, б2-, в-, г-глобуліни) та проб на активність
запального процесу (С-реактивний протеїн, сіалові кислоти, формолова проба,
антистрептолізин-О) [57].
2.2. Загальна характеристика груп обстежених
Обстежено 111 хворих на системний червоний вовчак, з них 7 (6,31 %) чоловіків
та 104 (93,69 %) жінки. Кількість загострень на рік серед обстежених хворих
становила (1,59 ± 0,63) раза. Середній вік обстежених чоловіків складав (53,57
± 3,15) років, а жінок – (41,14 ± 1,08) років.
Контрольну групу склали 35 здорових жінок репрезентативного віку.
В усіх обстежених анамнестично і клінічно вивчали можливі фактори ризику
зниження кісткової маси [172]: гіпертиреоз, гіперпаратиреоз, гіперсекреція
гормонів кори надниркових залоз, цукровий діабет, ревматоїдний артрит і
ендогенні та екзогенні фактори ризику змін МЩКТ.
За ендогенні фактори ризику в обстежених вважали пізнє менархе [136],
передчасну менопаузу [195, 294], аменорею, гіпогонадизм [223], зменшення
індексу маси тіла до 18 і нижче, неврогенну анорексію у анамнезі [196],
переломи в обстеженої чи в її батьків в анамнезі [228].
Екзогенними факторами ризику в обстежених вважали куріння [225], зловживання
алкоголем, зловживання кавою [149], регулярне вживання чи лікування:
бензодіазепінами та антиконвульсантами, глюкокортико-стероїдами [54],
послаблювальними засобами, петльовими діуретиками, снодійними засобами,
препаратами гонадотропіну, антацидами, що містять алюміній, хіміотерапевтичними
засобами [275], гормонами щитовидної залози [170], застосування гормональних
протизаплідних засобів [280]; низький рівень фізичної активності [225];
непереносимість молочних продуктів; вегетаріанське харчування.
Для виявлення причин, що впливають на мінеральну щільність кісткової тканини
при СЧВ, проведено аналіз денситометричних показників в обстежених жінок з
розподілом останніх на наступні групи: 1) для виявлення залежності змін МЩКТ
поперекового відділу хребта від віку – на дві груп
- Київ+380960830922