Ви є тут

Формування продуктивності овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи залежно від інтенсивності їх росту

Автор: 
Папакіна Наталія Сергіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U000531
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Матеріал досліджень
Експериментальні дослідження проводились на кафедрі генетики та розведення
сільськогосподарських тварин Херсонського державного аграрного університету, та
у відкритому акціонерному товаристві „Червоний чабан” Каланчацького району
Херсонської області. Вказане господарство є племінним з розведення таврійського
типу асканійської тонкорунної породи овець.
Об’єктом досліджень були вівці таврійського типу асканаійської тонкорунної
породи. Згідно сучасних вимог селекційної роботи [223], чистопорідними вважають
тварин отриманих в результаті ввідного схрещування овець двох порід одного
напрямку продуктивності за умови, що вони не залежно від їх частки спадковості,
відповідають вимогам стандарту однієї з порід. Таким чином, в господарстві
одночасно утримуються тварини різних генотипів за австралійським мериносом.
Тому тварини з різною часткою спадковості та різного лінійного походження і
були обрані в якості об’єкту досліджень.
При вивченні закономірності формування продуктивності овець таврійського типу
асканійської тонкорунної породи, залежно від частки спадковості австралійського
мериноса в генотипі, групування тварин проводилось в межах використаних методів
схрещування:
зворотне схрещування на вихідну материнську породу (асканійську тонкорунну),
частка спадковості австралійських мериносів від 0,1875 до 0,4675, чисельність
60 голів;
збереження частки спадковості при отриманні помісей Ѕ аканійська тонкорунна х Ѕ
австралійський меринос з наступним розведенням „в собі” (від 0,5000 до 0,6250),
чисельність 60 голів;
поглинальне схрещування на австралійських мериносів, частка спадковості від
0,6875 до 0,8750, чисельність 32 голови.
З урахуванням лінійного походження було сформовано 9 груп, залежно від генотипу
родоначальника лінії.
Лінія барана 100 представлена чистопорідними тваринами асканійської тонкорунної
породи, є контрольною (n=21). Лінія характеризується крупною величиною, живою
масою дорослих баранів-плідників не менш 110 кг, великою щільністю руна,
світлим кольором жиропоту, довжина вовни не менше 9,5 см.
Інші досліджувані лінії є найчисельнішими в господарстві і походять від
австралійських плідників, чисельність ремонтних баранців обумовлена потребами
господарства, продуктивні характеристики яких були наступними:
Лінія 1376 (n=20) – родоначальник лінії австралійський меринос з племінного
стада „Віллачольча”, завезений у господарство у 1990 році у віці 5 років.
Характеризувався доброю оброслістю і складчастістю шкіри. Вовна 60 якості (24,8
мкм), білосніжний жиропіт, жива маса 120 кг, настриг вовни 19 кг.
Лінія 5 (n=10) – родоначальник лінії австралійський меринос з племінного стада
„Воллінар”, завезений у господарство у 1985 році, у віці 2 років.
Характеризувався крупною величиною і чіткою звивистістю вовни, яку стійко
успадковували його нащадки, поєднував цю рису з довжиною вовни на рівні 11-14
см, але мав невелику живу масу на рівні 100 кг. Мав виключні характеристики
вовни: білий колір жиропоту, відмінна оброслість черева і спини, настриг вовни
12,0-13,1 кг, і вихід 67,5-73,4 % чистого волокна.
Лінія 374 (n=19) – родоначальник лінії австралійський меринос з племінного
стада „Хеддон Ріг”, завезений у господарство у 1985 році у віці 3 років і
використовувався 8 років. Мав наступні переваги: добра оброслість, довжина
вовни не менш 13 см, 64 якості, чітка звивистість, білий колір жиропоту,
настриг вовни не менш 12 кг, з високим виходом чистої вовни 64,0-72,0 %, жива
маса 95 кг.
Лінія 7.1 (n=9) – визначена як окрема лінія у 1990 році, родоначальник
завезений з племінного стада „Анама” у віці 3 років. Відрізнявся крупною і
чіткою звивистістю вовни, довжина якої становила 15-18 см, товщина 25 мкм,
настриг 12,3-15,3 кг, і водночас велика жива маса на рівні 115 кг.
Лінія 1322 (n=10) – також є досить молодою, сформована у 1990 році,
родоначальник характеризувався високими вовновими якостями: товщина вовни 21-22
мкм, довжина якої 12-16 см, білий колір жиропоту, а настриг 12,5-14,0 кг.
Лінія 1444 (n=10) – родоначальник якої характеризувався гарною складчастістю
шкіри, вовна товщиною 21,1 мкм добре вирявнена у штапелі, щільна, з чіткою
звивистістю, світлий колір жиропоту, настриг вовни 12,4-14,5 кг, жива маса 120
кг.
Лінія 8.31 (n=9) – родоначальник якої був імпортований з племінного завода
„Кеппіді”, у 1981 році у віці 4 років і мав наступні характеристики: невелика
товщина волокна 64 якості довжиною 10,0-15,0 см, настриг вовни 15,5-20,5 кг,
жива маса 95 кг.
Лінія 7.67 (n=10) – родоначальник якої походить з племінного стада „Кунонг”,
прибув до господарства у 1981 році у віці 4 років, мав підвищену складчастість
шкіри. Довжину вовни не менш 10 см з крупною звивистістю, білий жиропіт, жива
маса добре поєднувалась з високим настригом вовни (19,5-20,5 кг).
Піддослідні тварини утримувались в одній отарі і знаходилися в однакових умовах
годівлі та догляду. Ремонтних баранів щомісячно вранці, до годівлі, зважували з
точністю до 0,5 кг, і одночасно знімалися лінійні проміри. У віці 14,5 місяців
було проведено бонітування і стриження всіх піддослідних тварин. Всі дані
фіксувалися в журналах зоотехнічного обліку.
Походження тварин визначалось за племінними картками, журналами обліку
приплоду, штучного осіменіння та племсвідоцтвами баранів-плідників.
2.2. Методика досліджень
Дослідження проводились за затвердженою методикою згідно схеми (рис.1).
Динаміка живої маси визначалась на підставі даних про щомісячні зважування.
Інтенсивність росту тварин вивчалась, згідно мети досліджень шляхом визначення
наступних параметрів:
- інтенсивність формування (Дt) – цей показник б