Вы здесь

Обґрунтування оптимального віку племінного використання корів української м'ясної породи

Автор: 
Лук\'янчук Наталія Вікторівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U001001
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА І ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження за темою дисертаційної роботи проведені за матеріалами
зоотехнічного обліку племінного заводу української м’ясної породи СТОВ “Воля”
Золотоніського району Черкаської області. Об’єктом досліджень були тварини
створюваної української м’ясної породи різних статевих і вікових груп,
народжені в період від 1971 до 1995 року, у кількості 4536 голів, у тому числі
2436 м’ясних корів.
У господарстві українську м’ясну породу одержували шляхом складного відтворного
схрещування чотирьох вихідних порід – шаролезької (Ш), кіанської (К),
симентальської (С) та сірої української (У) [66].
У процесі її виведення на основі комплексної оцінки ознак і екстер’єру
проводили добір і підбір поголів’я, було обґрунтовано і реалізовано декілька
варіантів складного відтворного схрещування [141]. У сформованій генеалогічній
структурі стада виділено сім заводських ліній: Лосося 2391 ЧРУМ-18, Анчара 0988
ЧРУМ-12, Хижого 1599 ЧРУМ-14, Пагона 0354 ЧРУМ-8, Осокора 0109 ЧРУМ-5, Сома
0418 ЧРУМ-11 [65].
Коефіцієнт відтворної здатності корів становить 0,79-0,82, середня молочність
(за масою потомків у 6 місяців) – 210-220 кг [141].
Рівень годівлі тварин за роками коливався. На корову “зі шлейфом” згодовували в
середньому від 55,3 до 64,7 ц. корм. од.
В господарстві утримували тварин у зимовий період на тваринницькому комплексі
на 1000 корів із закінченим циклом відтворювання. Застосовували традиційну для
м'ясного скотарства систему утримання: телята до 6-8-місячного віку перебували
на підсисі; потім кращих бугайців ставили на випробування за власною
продуктивністю, теличок – утримували безприв'язно і використовували для ремонту
стада.
Комплекс має 8 приміщень, в тому числі 2 родильних, обладнаних індивідуальними
і груповими станками, пункт штучного осіменіння, станцію для випробування
бугайців за власною продуктивністю.
Біля корівників обладнані вигульно-кормові майданчики з розрахунку 25 м2 на
корову з телям і фронтом годівлі 0,9 м. Вони розраховані на утримання 50-60
корів з підсисними телятами або 100-150 голів (залежно від віку) молодняку
після відлучення. Для зменшення впливу підсису на відтворну функцію корів у
господарстві застосовували режимне підсисне вирощування телят.
З метою максимального скорочення витрат на утримання м'ясної худоби у
весняно-літньо-осінній період (в основному з 01.05 до 01.11) використовували
систему пасовищного її утримання. На пасовищах обладнували табори для
відпочинку худоби, підгодівлі телят і корів концкормами. В ботанічному складі
травостою пасовищ – лише дикі трави, добре пристосовані до даних умов.
Урожайність їх становить в середньому 25 ц кормових одиниць з гектара.
Схема проведених досліджень показана на рисунку 2.1.
Для характеристики росту приплоду використовували показники живої маси
новонароджених, у віці 3, 8, 12, 15 місяців.
При оцінці відтворної здатності самок вираховували сервіс-період, період між
отеленнями (МОП), коефіцієнт відтворної здатності (КВЗ), зажиттєвий показник
відтворної здатності (ЗПВЗ), вік плідного осіменіння телиць, збереженість
потомків до відлучення.
Дослідження впливу віку корів на гінекологічні захворювання проведено за
результатами ректальних досліджень тварин, проведених кандидатом
сільськогосподарських наук С.Ю. Демчуком.

Рис.2.1. Схема проведених досліджень
Розрахунок зажиттєвого показника відтворної здатності здійснювали за формулою
2.1, наведеною в праці [251]:
де ЗПВЗ – зажиттєвий показник відтворної здатності, телят на 100 корів;
n – кількість одержаних телят за життя корови, голів;
Д – кількість днів між першим і останнім отеленнями.
Вік запліднення телиць визначали за формулою 2.2, наведеною у праці [123]:
А=(М1-М2) х 12 + n1-n2 х 30,4 (2.2)
де А – вік першого плідного осіменіння телиць, міс;
М1 – рік плідного осіменіння;
М2 – рік народження телиці;
n1 - місяць плідного осіменіння;
n2 – місяць народження телиці;
30,4 – середня кількість днів у місяці за рік.
Коефіцієнт відтворної здатності визначали за формулою 2.3, опублікованою в
праці [18]:
де КВЗ - коефіцієнт відтворної здатності;
I – середній період між отеленнями, днів.
Молочність м’ясної корови визначали за еталонною живою масою приплоду у віці 8
місяців за формулою 2.4, наведеною в праці [105] в модифікації, застосованій у
праці [175]:
де ЕЖМ – еталонна жива маса телят у віці 244 дні , кг;
ФЖМ – фактична жива маса теляти при відлученні , кг;
ЖМН – жива маса новонародженого теляти, кг;
В – фактичний вік теляти при відлученні, днів;
244– вік (днів) при визначенні молочності м’ясної корови.
При розрахунках молочності враховували поправки для живої маси потомків на вік
корів в отеленнях, сезон отелення і стать потомства згідно з рекомендаціями,
наведеними в праці [123].
Збереженість молодняку до відлучення визначали як відношення кількості
відлучених тварин до кількості новонароджених, враховуючи також їх вибракування
протягом періоду підсису.
При вивченні м'ясної продуктивності бичків стада племзаводу української м’ясної
породи СТОВ “Воля” скористалися даними “Каталога внутрипородных типов мясного
скота” [73]. Досліджували передзабійну живу масу, масу парної туші та
внутрішнього жиру, частку кісток, сухожилок та фасцій, сортовий склад м'яса за
ковбасною класифікацією (вищий, перший, другий сорти).
Відтворну здатність бугаїв вивчали за даними племінного обліку СТОВ “Воля”.
Досліджували основні показники кількості та якості сперми: об’єм еякуляту
(см3), концентрацію сперміїв в еякуляті (млрд./см3) та рухливістю сперміїв
(бали), які визначали в свій час згідно з рекомендаціями [157].
Абсолютну спермопр