Ви є тут

Управління фінансовими ресурсами вищих навчальних закладів в умовах трансформації економіки України

Автор: 
Яструбський Михайло Ярославович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U001037
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
Дослідження стану фінансового забезпечення системи вищої освіти
2.1. Структура системи вищої освіти України та джерела її фінансування
Вища освіта - складова системи освіти України, що визначена Законом України
„Про освіту”. Вона забезпечує фундаментальну на­укову, професійну та практичну
підготовку за такими освітньо-ква­ліфікаційними рівнями: „молодший спеціаліст”,
„бакалавр”, „спеціа­ліст”, „магістр”[78].
Вищу освіту здобувають у вищих навчальних закладах відповід­них рівнів
акредитації на основі: базової загальної середньої освіти, повної загальної
середньої освіти та освітньо-кваліфікаційних рівнів „молодший спеціаліст” і
„бакалавр”, а також „спеціаліст”, „магістр” як післядипломна.
Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводи­тися з відривом
(очна), без відриву від виробництва (вечірня, заоч­на), шляхом поєднання цих
форм, а з окремих спеціальностей — екстерном.
Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі
відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та
джерел оплати за навчання.
Відповідно до статусу вищих навчальних закладів визначено чо­тири рівні
акредитації:
перший рівень — технікум, училище, інші прирівняні до них ви­щі навчальні
заклади; другий рівень — коледж, інші прирівняні до нього вищі на­вчальні
заклади; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації)
—інститут, консерваторія, академія, університет.
Кількісний розподіл ВНЗ України за рівнями акредитації представлено на рис.
2.1.

Рис. 2.1. Мережа вищих навчальних закладів України за рівнями акредитації[79]
Вищі навчальні заклади готують фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними
рівнями:
- молодший спеціаліст — забезпечують технікуми, училища, ін­ші вищі навчальні
заклади першого рівня акредитації;
- бакалавр — забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня
акредитації;
- спеціаліст, магістр — забезпечують вищі навчальні заклади третього і
четвертого рівнів акредитації.
Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних
рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти. Враховуючи структуру
вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти
освітньо-кваліфікаційного рівня „молодший спеціаліст”; другий - „бакалавр”
(базова вища освіта); третій - „спеціаліст”, „магістр” (повна вища освіта).
Ступеневість вищої освіти може бути реалізована через непе­рервну програму
підготовки та диференційовано відповідно до структури ступеневості[80].
Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можуть готувати фахівців за
освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують навчальні заклади нижчого
рівня акредитації. За допомогою структурної схеми, зображеної на рис. 2.2 можна
простежити ступневість вищої освіти України та взаємозв’язки її складових.
Рис. 2.2. Ступеневість вищої освіти України [80]
У системі вищої освіти функціонують вищі навчальні заклади державної та інших
форм власності. До мережі входить 966 вищих навчальних закладів I-IV рівнів
акредитації (училища, технікуми, ко­леджі, інститути, академії, університети).
Мережа вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації налічує 670 вищих
навчальних заклади, у тому числі 593 державної форми власності та 142 інших
форм власності, із загальною чисельністю 592,9 тисяч студентів[81].
Мережа вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації налі­чує 339
закладів, у тім числі 233 державної форми власності. Статус національного мають
82 університети та академії. В універ­ситетах, академіях та інших вищих
навчальних закладах навчається 2 млн. 430 тис. студентів, серед них здобувають
вищу професійну освіту 90% студентів віком від 17 до 24 років включно (Табл.
2.1). Мережа вищих навчальних закладів України забезпечує навчання 545
сту­дентів на 10 тис. населення. Підготовка фахівців з вищою
I – IV рівнів акредитації
1995/96
2000/01
2001/02
2002/03
2003/04
2004/05
Кількість закладів
1037
979
983
997
1009
966
у тому числі за формами власності
державна та комунальна
926
816
812
822
821
764
приватна
111
163
171
175
188
202
Число студентів – всього осіб
1540498
1930945
2109314
2269767
2436748
2575192
у тому числі по відділеннях
денних
1071895
1260298
1344166
1423235
1498552
1553053
вечірніх
41189
14122
15672
16227
16496
16221
заочних
427414
656525
749476
830305
921700
1005918
Прийнято осіб, всього
395638
536436
588301
612304
634989
657446
у тому числі на відділення
денні
292926
360611
391910
403554
417825
419294
вечірні
8161
4011
4436
4172
3768
3816
заочні
94554
171814
191955
204578
213396
234336
Випущено всього осіб
у тому числі по відділеннях
339114
422217
460270
512285
579455
464407
денних
223309
298688
318075
336712
362567
278326
вечірніх
11771
4207
3806
3408
4348
186081
заочних
104034
119332
138389
172165
212540
Чисельність студентів у розрахунку на 10 000 населення
300
392
431
473
512
545
Таблиця 2.1.
Показники діяльності ВНЗ України
Джерело інформації [44]
освітою відбувається за 70 напря­мами, які охоплюють понад 500 спеціальностей.
Розширюється прийом на інженерно-технічні спеціальності, потрібні для економіки
та її інноваційного розвитку, а також природничо-математичні. Серед них такі:
„Комп’ютерні науки”, „Інженерна механіка”, „Комп’ютерна інженерія”, „Прилади”,
„Будівництво”. Значний дефіцит у навчальних закладах педагогічних працівників
(близько 7 тисяч вакансій) зумовив необхідність збільшення обсягів прийому за
напрямом „Педагогічна освіта”. На рис.2.3 зображено структуру прийому студентів
за напрямами