Вы здесь

Агротехнологічні основи формування продуктивності сучасних сортів ярого ячменю в північній підзоні Степу України

Автор: 
Синицький Максим Петрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
3406U001436
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Грунтово-кліматичні умови місця проведення досліджень
Ерастівська дослідна станція, де проводились дослідження, розташована на
правобережному Придніпровському плато в межиріччі Інгульця і Саксагані
(П’ятихатський район, Дніпропетровська область). Її географічне положення
48°39' північної широти і 33°51' східної довжини. По агрокліматичному
районуванню України, приведеному в Українській сільськогосподарській
енциклопедії, територія станції відноситься до північної частини Степу
України.
Грунтові умови місця проведення досліджень. Ґрунтовий покрив земель дослідної
станції представлений звичайними малогумусними важкосуглинковими чорноземами і
їх слабо змитими різновидами (відповідно 70 і 20,8 % від усієї ріллі).
Морфологічна структура профілю рівнинних чорноземів наступна. Горизонт Н
(гумусовий) від 0 до 38-46 см. До 22-27 см – орний шар, темно-сірий,
пилувато-грудкуватий, важкосуглинковий. Нижче, від 22 до 46 см, залягає
підорний шар, темно-сірий із грудкувато-зернистою структурою, слабко
ущільнений, важкосуглинковий, перехід у наступний горизонт поступовий.
Горизонт НР (гумусово-перехідний) від 38-46 до 60-65 см, темно-сірий з
буруватим відтінком, який донизу світлішає, рівномірно пофарбований, з
грудкувато-горіхуватою структурою, щільний; перехід у наступний шар помітний.
Горизонт РHк (перехідний) від 60-65 до 80-90 см; сірувато-буруватий, донизу
світлішає, нерівномірно забарвлений, часто переритий землероями і хробаками,
грудкувато-горіхуватий, щільний. Перехід до материнської породи поступовий,
помітні виділення карбонатів у виді псевдоміцелія. Горизонт Рк (материнська
порода) 80-90 см і нижче. Бурувато-палевий карбонатний, пористий,
важкосуглинковий лес.
Виділення карбонатів у вигляді білоглазки, спостерігаються на глибині 100-130
см, а верхня границя закипання від соляної кислоти відзначається з глибини
50-60 см.
Механічний склад орного шару чорноземів, які розглядаються, характеризується
таким змістом: пилу (часток від 0,05 до 0,01 мм) від 44,0 до 45,0 %, фізичної
глини (часток менше 0,01 мм) від 49,1 до 52,7 %, з яких мулистих часток (менше
0,001 мм) від 29,7 до 35,1 %. По профілю ґрунту механічний склад практично не
змінюється і визначається як важкосуглинковий, мулувато-крупнопилуватий.
Основні агрохімічні властивості цих чорноземів, за даними агрохімічної
лабораторії станції, характеризуються наступними показниками. Вміст гумусу в
орному шарі варіює в межах від 4,0 до 4,5 %. З глибиною його кількість
поступово зменшується і в підорному шарі дорівнює 3,2-3,5 %, а на глибині 40-60
см – 1,9-2,4 %.
Поглинені луги в ґрунті представлені кальцієм і магнієм. Вміст кальцію в орному
шарі складає 27,9-31,2, тоді як магнію дорівнює тільки 4,9-5,6 мг. екв. на 100
г абсолютного-сухого ґрунту, тобто кальцій насичує поглинаючий комплекс на 80
%. Співвідношення між цими елементами знаходиться в межах 7:1-5,7:1, що є
характерним для звичайних чорноземів [136]. Реакція ґрунтового розчину
нейтральна, рН водяної витяжки коливається в межах 6,5-7.
Валовий вміст поживних речовин в орному шарі чорноземів дослідної станції
варіює в наступних межах: азоту від 0,23 до 0,26 %, фосфору від 0,11 до 0,16 %,
калію від 2,0 до 2,5 %. Кількість рухомих фосфатів (за Чириковим – Шконде)
[137] складає 20,3 мг на 100 г абсолютно сухого грунту, вміст обмінного калію
(за Масловою) коливається в межах від 18,6 до 22,9; гідролізованого азоту за
(Тюріним – Кононовою) [137] 10,0-11,4 мг на 100 г абсолютно сухого грунту.
Питома й об'ємна вага звичайних важкосуглинкових чорноземів збільшується з
глибиною по профілю і коливається в таких межах: питома вага від 2,62 г/см3 у
шарі 0-20 см до 2,69 г/см3 у шарі 80-100 см, об'ємна вага відповідно від 1,16
г/см3 до 1,39 г/см3.
Вологість стійкого зав’ядання для важкосуглинкових чорноземів станції дорівнює
11,2-12,1% до ваги абсолютного-сухого ґрунту, запас недоступної вологи складає
в метровому шарі ґрунту близько 150 мм. Більш детально інші агрофізичні
властивості грунту приведені в табл. 2.1 [138].
Структура орного шару пилувато-грудкувата, підорного – грудкувато-зерниста.
Кількість водостійких агрегатів в орному шарі складає 40-50 %, у підорному –
55-65 %. До найбільш істотного недоліку чорнозему відноситься розпорошеність і
глибистість орного шару, що суттєво погіршує його водно-фізичні властивості.
Однією з найважливіших умов утворення і збереження структури в орному шарі є
якісний обробіток ґрунту під час фізичної її стиглості.
Оптимальна вологість ґрунту при його обробітку (за М. М. Годліним) для
звичайного важкосуглинкового чорнозему станції коливається від 18-19 % до 24-
26 %. Оранка, яка проведена при такій вологості ґрунту, забезпечує формування
дрібно-агрегатного стану орного шару.
При проведенні досліджень нами враховувалось відоме твердження, що ріст і
розвиток рослин відбувається в складній взаємодії кліматичних і ґрунтових
факторів, основними з який є температурний режим повітря і грунту, умови
зволоження, інтенсивність освітлення та живлення.
Кліматичні умови місця проведення досліджень. Клімат зони розміщення дослідної
станції помірно-континентальний, характеризується посушливістю та нестійкими
умовами зволоження. На більшій частині регіону залягання ґрунтових вод на
глибині 12-20 м, внаслідок чого рослини забезпечуються вологою в основному
тільки за рахунок атмосферних опадів.
За багаторічними даними Комісарівської метеостанції середньорічна кількість
опадів складає 435 мм, в тому числі за період вегетації ярого ячменю – близько
200 мм. Розподіл їх за інтенсивністю нерівномі