Розділ 2. ПОЛІТИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В СУЧАСНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
2.1. Становлення ідеї політичної відповідальності державної влади в процесі
утвердження принципів правової держави
Влада виконує найважливіші відповідальні функції керування державою, без чого
немислимо її існування і розвиток. Такі функції може ефективно виконувати
тільки відповідальна влада. Звичайно, вона може і повинна бути відповідальною
не тільки в силу існуючих механізмів контролю і покарання, а за рахунок високих
інтелектуальних і моральних якостей вищих керівників її інститутів. Але
сподіватися тільки на це, як показує історія, не можна. Рано або пізно такі
ідеалістичні сподівання, не підтримані дієвими механізмами забезпечення
відповідальності влади, обертаються великими лихами для держави.
Суспільне покликання відповідальності визначається тим, що саме завдяки їй
досягається стабільність соціальних зв’язків, набуття ними сталого і
специфічно-владного характеру. Відповідальність за належне використання влади
Н. Нижник та В. Плахотнюк визначають як «здатність суб’єкта виконувати певні
вимоги й реалізувати завдання, що стоять перед ним, досягаючи спільно або
особисто відчутного результату» [161, с.67].
Сферою застосування політичної відповідальності є політична діяльність. З
юридичної точки зору, політична відповідальність - інститут скоріше звичаєвого
права, що регулює відносини придбання, утримання й передачі влади. У праві
політично панівний клас, або, якщо завгодно, політична еліта, прагне закріпити
своє надзвичайне становище. Але тому що політика - область доцільного, виникає
найгостріша проблема відповідальності правлячих кіл за суспільно прийнятне
здійснення політики. Одним з найважливіших засобів узгодження волі народу й
планів державного апарату є постійно функціонуюча політична відповідальність.
Через те, що в Україні дотепер не сформувались міцні демократичні традиції,
становлення інституту політичної відповідальності пов’язано з великими
труднощами.
Політична відповідальність державної влади має певні специфічні властивості.
Передусім це всеосяжність: ці відповідальності охоплюють усе буття їхніх
об’єктів, тобто усі їхні аспекти, від звичайнісинького існування до вищих
інтересів» [7, c.156]. «Державний діяч у повному розумінні слова за термін
свого правління або влади несе відповідальність за життя всього суспільства,
відповідальність за так зване спільне благо». При цьому тут Йонас зауважує, що
«це його справа, у який спосіб він отримує свій мандат»., навіть якщо це буде
шлях узурпації [7, c.157].
Сфера політичної відповідальності, як він доводить, «поширюється аналогічно до
батьківської відповідальності, тобто від фізичного існування – до вищих
інтересів, від безпеки – до повноти буття, від благополуччя – до щастя» [7,
c.158]. В історії політичної сфери Йонас навіть спостерігає тенденцію
«зростання зміщення розподілу компетенції на користь держави, а отже – і
перенесення батьківської відповідальності на державну» [7, c.159]. Але ця
відповідальність саме в її тотальності може бути не так визначальною, як
уможливлювальною (тобто підготовчою й відкритою).
Відповідальність державної влади з самого початку утверджувалась у двох вимірах
– як відповідальність перед міжнародним співтовариством, насамперед на основі
міжнародних договорів та інших норм міжнародного права, та як відповідальність
перед громадянами.
Міжнародна відповідальність держави ґрунтується на повазі принципу державного
суверенітету як одного з основних принципів сучасної організації
внутрисуспільного життя і міжнародної взаємодії. Відповідно до нього держави
самостійно визначають свій шлях розвитку, політичну й економічну структуру,
стратегію зовнішньої політики і взаємин з кожною конкретною державою і з
міжнародним співтовариством у цілому. У той же час зазначений принцип не є
ознакою відсутності взаємозалежності держав, оскільки жодна держава не може
існувати і розвиватися в ізоляції від усього світового співтовариства. Даний
принцип дозволяє державі здійснювати будь-як дії, що не суперечать установленим
принципам і нормам міжнародного права. У випадку ж порушення або невиконання
державою своїх зобов'язань, що випливають з норм міжнародного права, цілком
закономірно постає питання про його відповідальність перед окремою державою або
світовим співтовариством у цілому.
В даний час у міжнародному праві визначено досить широке коло міжнародних,
транснаціональних злочинів, тобто діянь, що у тій чи іншій мірі зазіхають на
міжнародний правопорядок. За здійсненням злочинів повинні випливати
відповідальність, покарання. Однак у цих питаннях у міжнародному праві ще
багато невизначеного і спірного. Тим більше невизначеності стосовно питання про
відповідальність держав за дії, які безпосередньо не порушують норми
міжнародного права і за скоєння яких не можуть бути застосовані
міжнародно-правові санкції, але які, тим не менше, підривають довіру у
міждержавних відносинах, порушують політичну стабільність, спричиняють
загострення міжнародних, в тому числі глобальних проблем. Саме в цій площині
лежать відмінності у міжнародній правовій і політичній відповідальності
держави.
Насамперед, необхідно відзначити, що в рамках ООН відсутній який-небудь
постійний наддержавний апарат, що має повноваження примушувати держави або
інших суб'єктів міжнародних відносин переборювати певні несприятливі наслідки,
пов'язані зі здійсненням навіть тих діянь, що визнані світовим співтовариством
як злочини. Разом з тим це не означає, що держави-порушники залишаються
безкарними. Більш т
- Київ+380960830922