РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМИ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНОГО РИНКУ ВІД НЕДОБРОСОВІСНОЇ ЗОВНІШНЬОЇ
КОНКУРЕНЦІЇ
2.1. Еволюція механізмів захисту національного ринку від недобросовісної
зовнішньої конкуренції у світовій економіці
Еволюція міжнародних економічних відносин свідчить про те, що недобросовісна
зовнішня конкуренція є неодмінною супутницею глобальних ринкових відносин. Це
явище відоме у всіх країнах, регіонах світу та блокових об'єднаннях, незалежно
від того, як давно в них існує ринкова система та наскільки вона є ліберальною.
В тих випадках, коли зовнішня конкуренція ведеться незаконними, нечесними,
недобросовісними методами, всупереч чинному законодавству, не у відповідності
до звичаїв ділового обороту та етичних норм ведення підприємницької діяльності,
адміністративні, контрольно-регулятивні, антимонопольні органи зобов'язані її
попереджувати та забороняти.
Проблематика формування та розвитку механізмів захисту національного ринку від
недобросовісної зовнішньої конкуренції у світовій економіці інтегрує спектр
питань, пов’язаних з аналізом сучасних тенденцій оптимізації процедур торгівлі,
стратегій просування товарів на внутрішніх та зарубіжних ринках, а також
механізмів регулювання як національних економічних систем, так і системи
міжнародних економічних відносин глобального та регіонального рівнів. Причому
особливий аспект проблеми становить геоекономічний фактор, оскільки можна
висловити припущення (яке вочевидь має достатньо підстав емпіричного плану для
висловлення) про те, що для різних за класифікаційною належністю країн різними
є і наслідки глобалізаційно-лібералізаційних заходів, формування спрощених
міжнародно-торговельних режимів.
Так, якщо для висококонкурентних ринкових економік лібералізація та спрощення
торговельних механізмів є вигідною процедурою, більше того – засобом просування
високотехнологічних товарів на ринки країн технологічної периферії, в той час,
як зустрічний для них потік товарів не становить загрози модернізації економік
та прискорення інформаційного розвитку суспільств, то системні й функціональні
наслідки цих самих процесів для країн, що розвиваються, а також для країн
трансформаційного типу, є іншими.
У сучасній ринковій економіці забезпечення вільної конкуренції шляхом протидії
недобросовісній зовнішній конкуренції – одна з найважливіших завдань держави. З
цією метою в багатьох країнах прийняті і діють закони про недобросовісну
конкуренцію, які покликані гарантувати дієздатність цього принципу, запобігти
негативним наслідкам недобросовісної конкуренції. Причому регулятивні заходи з
боку держави в конкурентній сфері можна розглядати в широкому контексті
забезпечення ефективності економічної діяльності, розуміючи, “що найбільш
вражаючих економічних результатів добилися країни, чиї уряди здійснювали
активний та сильний вплив на всі боки комерційної діяльності” [[cliii], с.
105]. Про особливості та задачі конкурентної політики в умовах транзитивних
соціально-економічних систем, зокрема і в Україні, писалося і у вітчизняній
літературі [[cliv], с. 5–7], але ці наукові завдання вочевидь потребують
додаткової уваги.
Відомо, що захисні акції – антидемпінгові, антисубсидиційні та інші заходи – є
вельми сильним інструментом економічної та адміністративної політики, який
вживається імпортуючою країною проти небажаного, із її точки зору, імпорту
(«небажаність» розуміється як з точки зору макроекономіки, так і інтересів
приватних агентів, які, звичайно, у кінцевому підсумку, є щільно пов'язаними).
Функціонально найбільш «улюбленим», згідно статистики, захисним інструментом є
організація розслідувань, проведених відповідним компетентним органом, на
предмет встановлення факту демпінгового імпорту, тобто імпорту товарів на митну
територію за ціною нижче за нормальну вартість такого товару. Відтак, завданням
захисту ринку є доказ того, що імпорт конкретного товару на митну територію
заподіює матеріальний збиток якійсь галузі (такий збиток може виражатися в
скороченні об'єму виробництва аналогічного товару всередині країни, об'єму його
реалізації на її національному ринку, зниженні рентабельності виробництва
такого товару, негативних впливах на товарні запаси, зайнятість, рівень
заробітної платні, рівень інвестицій в певну галузь економіки), створює загрозу
спричинення матеріального збитку відповідній галузі або істотно уповільнює
становлення цієї галузі економіки, а також антидемпінгове мито, яке
застосовується при запровадженні антидемпінгових заходів і стягується митними
органами певної країни незалежно від стягування ввізного митного збору. Причому
під антидемпінговими заходами розуміються інструменти протидії демпінговому
імпорту, які застосовуються за рішеннями урядів та відповідних компетентних
органів шляхом запровадження антидемпінгового мита, у тому числі попереднього
антидемпінгового мита, або схвалення цінових зобов'язань, прийнятих
експортером.
Слід враховувати, що застосування антидемпінгового мита, так само, як і
антисубсидиційного або спеціального мита як остаточної санкції, не є
обов'язковим результатом започаткування антидемпінгової (антисубсидиційної,
спеціальної) процедури. В провідних країнах з ринковою економікою (США,
Франція, Велика Британія та ін.) та деяких країнах, що розвиваються (Філіпіни,
Малайзія та ін.), виробилася практика, у відповідності до якої якщо ще до
завершення розслідування було отримано інформацію, що свідчить про наявність
демпінгового, субсидійованого або збільшеного експорту з боку іншої держави і
обумовленого цим збитку галузям або секторам національної економіки,
відповідним компетентним органом на підставі док
- Київ+380960830922