Вы здесь

Профілактика та лікування дихальної недостатності у хворих з контузією легень

Автор: 
Кучин Юрій Леонідович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U002019
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали дослідження.
Робота проводилась на клінічній базі кафедри анестезіології та інтенсивної
терапії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця у відділенні
анестезіології та інтенсивної терапії Київської міської клінічної лікарні №17.
В основу роботи покладено багаторічний досвід лікування хворих з травмою
грудної клітки у ВАІТ КМКЛ №17, яка протягом 30 років була центром торакальної
травми, а з 1999 року є центром політравми правого берегу м. Києва. Набутий
досвід в лікуванні хворих з тяжкою контузією легень було підкріплено
проведенням ряду проспективних досліджень ефективності сучасних методів
профілактики та лікування дихальної недостатності для цієї групи хворих, а
також систематизованим аналізом результатів лікування та питомого впливу на них
різних факторів у хворих з вказаною патологією.
За період проспективного дослідження було обстежено 436 хворих, яким при
поступленні в клініку встановлювався діагноз контузії легень при травмі грудної
клітки та в структурі поєднаної травми.
Критеріями включення в дослідження були: анамнез травми, наявність
рентгенологічних ознак контузії легень при рентгенографії або комп’ютерній
томографії грудної клітки, дихальна недостатність з PaO2/FiO2або необхідність ШВЛ, ознаки кровотечі (свіжої або згустків крові) або
крововиливів у стінки дихальних шляхів при ФБС.
Вказаним критеріям відповідали 129 хворих. З них 18 хворих, які померли в
ранньому періоді внаслідок травматичного шоку та тяжкої черепно-мозкової травми
не сумісної з життям, були виключені з дослідження зважаючи на невизначеність
ролі контузійного враження легень на тяжкість перебігу та результат лікування
травматичної хвороби. Також з дослідження були виключені 2 пацієнти, у яких
дихальна недостатність могла бути викликана іншими причинами (аспіраційний
синдром), ніж контузією легень.
Отже, загалом в дослідження було включено 109 проспективних пацієнта. Ще 44
пацієнта увійшли в архівну групу.
Пацієнти, які увійшли в дослідження, що проходили в рамках виконання
дисертаційної роботи, принципово розділялись на чотири групи:
Перша, або основна група, в яку увійшли 62 пацієнта, що відповідали критеріям
контузії легень з дихальною недостатністю (PaO2/FiO2 пацієнти цієї групи потребували ШВЛ в зв’язку з паренхіматозною дихальною
недостатністю. Для вирішення конкретних задач дослідження виділялись окремі
підгрупи.
Друга група, в яку ввійшли 23 пацієнти з діагнозом контузії легень, але без
паренхіматозної дихальної недостатності (PaO2/FiO2> 300 мм рт. ст.), які
потребували застосування ШВЛ в зв’язку з вентиляційною дихальною недостатністю
внаслідок поєднаної черепно-мозкової травми. Ця група була виділена з метою
визначити вплив контузії легень на розвиток вентилятор-асоційованих пневмоній.
Третя група, яка була контрольною по відношенню до другої, включала 24
пацієнтів без травми грудної клітки, якім проводилась ШВЛ в зв’язку з ЧМТ.
Четверта, або архівна, група. З метою порівняння результатів лікування після
впровадження нових методів респіраторної підтримки, було проаналізовано 44
історій хвороб пацієнтів з діагнозом тяжкої контузії легень, які знаходились у
ВАІТ у 1991-1998 роках. Ці пацієнти увійшли до архівної групи, яка вважалась
контрольною для пацієнтів основної групи.
Таким чином, в дослідження увійшло 153 пацієнта: 109 проспективних та 44
архівних. Серед пацієнтів архівної групи всі пацієнти поступили до клініки
первинно, серед проспективних –пацієнтів 93 (85%) поступили до стаціонару
первинно, 16 пацієнтів (15%) були переведені з інших лікувальних закладів.
Серед пацієнтів, які увійшли в дослідження, переважала вікова група молодше 44
років: 34 (54,8%) в І групі, 9 (39,1%) в ІІ групі, 15 (62,4%) в ІІІ-й та 20
(45,6%) в архівній групі. Більшість пацієнтів були чоловічої статі, що
відповідає розподілу за статтю в загальній структурі травматизму. Розподіл
пацієнтів за статтю та за віком у відповідності до шкали APACHE подано у
таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Характеристика пацієнтів за статтю та віком
Вік
І група
Абс. (%)
N=62
ІІ група
Абс. (%)
N=23
ІІІ група
Абс. (%)
N=24
IV група
Абс. (%)
N=44
Стать ч/ж
53/9
16/7
20/4
37/7
Ј 44 років
34 (54,8)
9 (39,1)
15 (62,4)
20 (45,6)
45-54 років
11 (17,8)
7 (30,4)
4 (16,7)
9 (20,5)
55-64 роки
8 (12,9)
5 (21,7)
4 (16,7)
10 (22,5)
65-74 років
6 (9,7)
1 (4,4)
1 (4,2)
4 (9,1)
і75 років
3 (4,8)
1 (4,4)
1 (2,3)
Середній вік, роки
42
(29-56)
41
(30-57)
35
(27,5-51,5)
46,5
(39-60)
Основними механізмами травми у пацієнтів досліджуваної групи були
дорожньо-транспортні пригоди та падіння з висоти. Розподіл пацієнтів за
механізмом травми подано в таблиці 2.1.2.
93 (85,3%) пацієнтів, які увійшли в дослідження, отримали травму в результаті
дорожньо-транспортних пригод: 72 (66,1%) водіїв або пасажирів автомобіля та 21
(19,3%) пішоходів. 8 (7,3%) пацієнтів отримали травму в результаті виробничої
та 4 (3,7%) – побутової травми (падіння). По 2 (1,8%) постраждалих отримали
травму в результаті залізничної травми та кримінальних випадків (побиття).
Структура травми в архівній групі не повна, оскільки у 11 (25,0%) пацієнтів
механізм травми за історією хвороби встановить не вдалось. Однак, навіть за
неповними даними також можна говорити про переважання ДТП – 26 (59,1%)
постраждалих.
Таблиця 2.1.2
Причини травматизації хворих
Причина травми
Проспективні
групи
(N=109)
Архівна група
(N=44)
ДТП (водій або пасажир автомобілю)
72 (66,1)
15 (34,1)
ДТП (пішохід)
21 (19,3)
11 (25,0)
Залізнична травма
2 (1,8)
0