Ви є тут

Грунтозахисна та агрономічна ефективність протиерозійного комплексу в північно-східному Лісостепу України.

Автор: 
Давиденко Геннадій Анатолійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U002030
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ПРОГРАМА, МЕТОДИКА ТА УМОВИ
ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Програма та методика досліджень
Дослідження з визначення грунтозахисної та агрономічної ефективності основних
складових частин протиерозійного комплексу в умовах північно-східного Лісостепу
здійснювались на Гребениківському і Маловисторопському стаціонарах,
започаткованих в 1991 році співробітниками лабораторії захисту грунтів від
ерозії Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського УААН в
базових господарствах – СЗАТ ім. Шевченка (колишній колгосп ім. Шевченка)
Тростянецького району і СТОВ “Маловисторопське” (колишній радгосп-технікум ім.
П.С. Рибалко) Лебединського району Сумської області.
Дослідні ділянки на Гребениківському стаціонарі розміщувалися на схилі
південно-східної експозиції з ухилом 3-50. У стаціонарному досліді з елементами
КМОТ: а) вал-тераса; б) протиерозійна лісосмуга, вивчалися ланки сівозмін: –
зернопросапної (І еколого-технологічна група земель – схил з ухилом до 30); –
ґрунтозахисної (II еколого-технологічна група земель – схил з ухилом 3-50).
У полі зернопросапної сівозміни площа стаціонарної дослідної ділянки складала
2000 м2 (по схилу – 50 м, упоперек схилу – 40 м), в полі ґрунтозахисної
сівозміни – 8000 м2 (по схилу – 200 м, упоперек схилу – 40 м). Польові
дослідження та спостереження проводилися на 5 стаціонарних дослідних ділянках
(варіантах досліду), які розміщувалися на вододільному плато та уздовж схилу
від водорозділу до підніжжя схилу (рис. 2.1):
1 – Приводороздільна частина схилу, з ухилом до 30;
2 – Верхня частина схилу між валом-терасою і лісосмугою, ухил 3-50;
3 – Ділянка схилу після лісосмуги, з ухилом 3-50;
4 – Середня частина схилу, з ухилом 3-50;
5 – Підніжжя схилу, з ухилом до 30.
Ґрунтовий покрив – чорнозем типовий малогумусний, середньосуглинковий,
слабозмитий на лесовидних суглинках. В орному шарі вміст гумусу складав 3,2-3,7
%; вміст азоту, що легко гідролізується – 9,1-10,0 мг; рухомого фосфору –
9,9-13,9 мг; обмінного калію – 6,0-7,7 мг на 100 г сухого ґрунту; pH сольове –
6,0-7,1 (агрохімічні показники наведені на час закладання досліду).
Дослідження проводились в полі 9-ти пільної зернопросапної сівозміни з
наступним чергуванням культур: 1 – багаторічні трави (конюшина); 2 – озима
пшениця; 3 – цукрові буряки; 4 – горох; 5 – озима пшениця; 6 – кукурудза на
силос; 7 – озима пшениця; 8 – гречка; 9 – ячмінь + конюшина.
Також дослідження проводили в полі 7-ми пільної ґрунтозахисної сівозміни з
наступним чергуванням культур: 1,2 – багаторічні трави (еспарцет) двох років
використання; 3 – озима пшениця; 4 – овес; 5 – ячмінь + конюшина; 6,7 –
конюшина двох років використання.
Чергування культур та систему їх удобрення у дослідних сівозмінах наведено в
таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Схема чергування та система удобрення культур зернопросапної і ґрунтозахисної
сівозмін (Гребениківський стаціонар)
Ланка зернопросапної сівозміни (приводороздільна частина схилу)
Рік
2001
2002
2003
2004
Культура
озима пшениця
цукрові буряки
горох
озима пшениця
Дози добрив
(кг діючої речовини)
N60P45K45
N120P100K100
N15P40K30
N60P45K45
Ланка грунтозахисної сівозміни (від вала-тераси до підніжжя схилу)
Культура
багаторічні трави (еспарцет)
озима пшениця
овес
ячмінь + конюшина
Дози добрив
(кг діючої речовини)
P30K30
N60P45K45
N45P45K45
N30P40K30
Поле № 1 зернопросапної сівозміни
Поля №№ 1,2 ґрунтозахисної сівозміни

В умовах Маловисторопського стаціонару дослідні ділянки розміщувались на схилі
південно-східної експозиції з ухилом 3-70. У стаціонарному досліді з елементами
КМОТ: а) вал-тераса; б) протиерозійна лісосмуга; в) водозатримуючі наорані
вали, розміщувалося два поля ґрунтозахисної сівозміни.
Маловисторопський стаціонарний дослід охоплює частину вододільного плато (І –
еколого-технологічна група земель з ухилом до 30) та схил, з ухилом 3-70 ( ІІ
еколого-технологічна група земель). Загальна площа стаціонарного досліду –
20000 м2 ( по схилу – 400 м, упоперек схилу – 50 м). На вододілі та уздовж
схилу розміщено 6 стаціонарних дослідних ділянок (варіанти досліду), якими
охоплено всі елементи КМОТ на схилі (рис.2.2):
1* – Приводороздільна частина схилу з ухилом до 30;
2* – Верхня частина схилу біля вала-тераси, з ухилом 3-50;
3* – Частина схилу між валом-терасою і лісосмугою, з ухилом 3-70;
4* – Ділянка схилу перед лісосмугою, середня частина схилу, ухил 3-70;
5*– Нижня частина схилу між лісосмугою і наораним водозатримуючим валом, з
ухилом 5-70;
6* – Підніжжя схилу, з ухилом 30.
Ґрунтовий покрив – чорнозем типовий малогумусний, середньосуглинковий, слабо-
(верхня і нижня частина схилу) і середньозмитий (середня частина схилу) на
лесовидних суглинках. В орному шарі вміст гумусу становив 2,0-2,6 %; вміст
азоту, що легко гідролізується, – 7,2-9,2 мг; рухомого фосфору – 7,7-9,4 мг;
обмінного калію – 6,5-9,4 мг на 100 г сухого ґрунту; pH сольове – 5,0-5,9.
Стокові майданчики (дослідні ділянки) на обох стаціонарах були однакового
розміру по 600 м2 (50 м х 12 м) і закладалися в трикратній повторності на
кожному варіанті досліду, а загальна площа кожної стаціонарної дослідної
ділянки із захисними смугами становила 2000 м2 (50 м х 40 м).
У 1-му і 2-му полі 7-ми пільної ґрунтозахисної сівозміни було наступне
чергування культур: 1,2 – багаторічні трави (конюшина) двох років використання;
3 – озима пшениця; 4 – овес; 5 – вико-вівсяна сумішка або гречка; 6 – ячмінь; 7
– ячмінь + конюшина.
В 2-му полі на ділянці від лісосмуги до підніжжя схилу (в подальшому ця частина
буде залужуватися) впроваджена чотирипільна зерно-трав’яна сівозміна з
наступним чергуванням культур: