РОЗДІЛ 2
умови, програма та методика досліджень
2.1. Ґрунтово – кліматична характеристика зони південного Степу
Рівнинна територія України, за даними Інституту гідрометеорології,
підрозділяється на чотири агрокліматичні зони:
Перша – помірно тепла, волога, гідротермічний коефіцієнт Селянінова (ГТК), як
відношення суми опадів до суми температури за сезон чи період, зменшена на 10,
дорівнює – 2,0-1,3; сума температури повітря (за вегетаційний період більше 10
С0 дорівнює 2650-2946 0С.
Друга – недостатньо волога, тепла; ГТК дорівнює 1,3-1,0; сума температур
повітря (за вегетаційний період більше 10 0С) дорівнює 2500-2900 0С.
Третя – посушлива, дуже тепла; ГТК дорівнює 1,0-0,7; сума температур повітря
(за вегетаційний період більше 10 0С) дорівнює 2900-3300 0С.
Четверта – дуже посушлива, з м'якою зимою, помірно жарка; ГТК дорівнює 0,7-0,5;
сума температур повітря (за вегетаційний період більше 10 0С) дорівнює 3300 -
3400 0С [176].
До четвертої агрокліматичної зони належить південний Степ, в територію якого
входять північна степова частина Автономної республіки Крим, Запорізька,
Херсонська, Миколаївська та південні райони Одеської області.
За даними ННЦ "Інституту ґрунтознавства і агрохімії" УААН в південному Степу
України найбільш поширені чорноземи звичайні, чорноземи південні,
темно-каштанові та лучно-чорноземні ґрунти [103,151].
Чорноземи звичайні займають площу 9159,7 тис. га і мають товщину гумусового
шару до 60-80 см та ущільнений солонцевий горизонт. Через наявність у
ґрунтовопоглинаючому комплексі солей натрію (до 1-2 %) водно – фізичні
особливості їх мають понижену водопроникність та великий запас недоступної
вологи для рослин.
Чорноземні грунти в Україні займають площу 24898,6 тис./га
сільськогоспо-дарських угідь, які по гранулометричному складу діляться на
легкосуглинкові, середньо, – важкосуглинкові, глинисті, супіщані,
глинистопіщані і піщані. У зоні південного Степу найбільш поширені чорноземи
південні – 3257,5 тис./га. Характерною ознакою чорноземів південних, порівняно
з чорноземами типовими та звичайними, є більш низький вміст гумусу (4-6 %) і
наявність на глибині 1,5-2,0 м високого вмісту водорозчинних солей та кристалів
гіпсу. Залежно від ущільнення солонцюватого горизонту в чорноземах південних
виділяють залишково-солонцюваті чорноземи, які займають площу 896,2 тис. га.
Темно-каштанові й каштанові ґрунти на лесах займають у степовій зоні України
1295,2 тис. га; формувалися вони в умовах посушливого клімату при непромивному
типі водного режиму й короткому періоді біологічної активності ґрунтів, для
яких характерні невисокий уміст гумусу й слабка структурність верхнього
горизонту. Нижче гумусового горизонту на даному типі ґрунтів розміщені щільні
шари карбонатного горизонту й легкорозчинних солей хлористого й сірчанокислого
натрію, що й обумовлює їх солонцюватість.
Лучно-чорноземні ґрунти різних підтипів займають в степовій зоні 849,4 тис./га.
На відміну від різних чорноземів, даний тип ґрунтів формувався при близькому
заляганні рівня підґрунтових вод (2-5 м) і промивному типі водного режиму.
Характерною особливістю лучно-чорноземних ґрунтів є незначна потужність
гумусового горизонту й оглеєння його профілю.
Ділянка земельної площі, на якій проводилися досліди, відноситься до залишково
слабосолонцюватих важкосуглинкових лучно-чорноземних ґрунтів. Гумусовий
горизонт потужністю 30-35 см має темно-сірий, з коричневим відтінком колір.
Перехідний (В1) ілювіальний горизонт, глибиною від 35 до 58 см,
темно-коричневий, грудкопризматичної структури. Другий перехідний горизонт
гумусових затоків (В2) переходить у карбонатний ілювіальний горизонт (Вк), в
якому карбонати виражені як білоглазки. Характер утворення карбонатів кальцію
пов'язаний з особливостями водного та теплового режимів цього типу ґрунтів і
низькою концентрацією в ґрунтовому розчині вуглекислоти. Наявність двох
перехідних горизонтів у лучно-чорноземних ґрунтах погіршує їх водопроникність,
що викликає послаблений ступінь аерації.
Висока карбонатність ґрунтів і насиченість її катіонами і, перш за все,
сполуками вуглекислого кальцію, магнію, амонію й полуторних окислів кальцію,
заліза і алюмінію визначає ступінь рухомості всіх елементів мінерального
живлення, особливо рухомого фосфору. Агрохімічний аналіз даного типу ґрунтів
свідчить про високу насиченість її ґрунтовопоглинаючого комплексу основами,
високою забезпеченістю обмінним калієм, середнім умістом рухомого фосфору й
азоту, гідролізується (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Агрохімічна характеристика лучно-чорноземного ґрунту дослідної ділянки
Глибина шару, см
рН (КСL)
Гумус, %
Гідролітична кислотність, мг-екв. 100 г ґрунту
Сума поглину- тих основ, мг-екв 100г ґрунту
Ступінь насиченості ґрунту основами, %
Рухомі форми, мг/100 г ґрунту
N гідро-лізуємий
Р2О5
за Мачигі-ним
К2О
0-20
5,6
3,38
1,63
27,32
94,4
3,4
4,0
43,6
20-40
5,7
3,07
2,44
24,63
90,9
1,6
2,3
34,4
Клімат південного Степу України вкрай посушливий, особливо в літній період
вегетації всіх сільськогосподарських культур. У зоні виділяють два осередки з
високою повторністю суховіїв: перший розташовується в степових районах с.
Асканія - Нова Чаплинського району – м. Берислав Бериславського району
Херсонської області, другий охоплює східні райони Луганської й Донецької
областей. У наведених осередках щорічно спостерігається до 15-25 суховійних
днів, а в окремі роки, особливо в приморській полосі, – до 40-45 днів [188].
Наявність тривалих періодів без опадів, які супроводжуються сильними суховіями
та пиловими бурями, призводить, як п