РОЗДІЛ 2
ПОНЯТТЯ І ПРАВОВА ПРИРОДА ЗОБОВ’ЯЗАНЬ З ГРИ ТА ПАРІ
2.1. Поняття зобов’язань з гри та парі
Ознаки зобов’язань з гри та парі. Цивільне законодавство України традиційно
залишає поза межами свого безпосереднього регулювання договорів азартної гри та
парі, які виступають стрижневим ланцюгом правовідносин, пов’язаних з
організацією і проведенням гри та парі.
Зобов’язання з гри та парі є типовою формою зобов’язання ігрового ризику та
окремим договором, що опосередковує відносини азартної гри, визначає місце гри
та парі в системі зобов’язального права.
Відсутність у вітчизняному законодавстві чітких положень про поняття, підстави,
особливості виконання і видів зобов’язань ігрового ризику сприяє виникненню
правових колізій і суперечливих тлумачень поняття і правової природи зазначених
правовідносин.
Переданий на розгляд Верховної Ради України проект Закону «Про лотереї та інші
азартні ігри» [54Див.: Проект Закону «Про лотерею та інші азартні ігри» №
4204-1 від 24.10.2003 р., поданий Кабінетом Міністрів України //
www.rada.kiev.ua.], в якому сформульовано особливості правового режиму ігрових
зобов’язань, без належної уваги залишає окремі актуальні питання регулювання
зазначених зобов’язань. Цей законопроект нечітко регулює підстави виникнення
зобов’язань ігрового ризику, що не дає можливості визначити їх природу як
договірного чи недоговірного зобов’язання. Цей закон не містить чіткого
механізму здійснення спеціальних видів ігрової діяльності, покликаного
гармонійно доповнювати і забезпечувати ефективну реалізацію сформованих
професійними організаторами ігорного ринку правил, Відсутність зазначених
механізмів ускладнить виведення з тіні ігрового ринку і легалізацію доходів від
цього бізнесу [123] [55[123] Підлісний Є. Азартне право // Український юрист. –
2004. – № 4 (16). – квітень. – С. 48.].
Характерне останнім часом поширення ігрових відносин без закріплення поняття і
підстав зобов’язання з гри та парі, особливостей виконання і видів ігрових
зобов’язань, робить неефективним їх регулювання переважно адміністративно– і
фінансово-правовими нормами, [56] [56[56] Ігнатенко В. М. Правова кваліфікація
відносин, що виникають при проведенні ігор і парі // Підприємництво,
господарство і право. – 2003. – № 1. – С. 19.] спрямованими на встановлення
переважно фіскального характеру положень шляхом визнання будь-яких азартних ігр
на інтерес (з метою отримання прибутку) ліцензованими видами діяльності.
Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської
діяльності» від 1 червня 2000 р. до ліцензованих видів діяльності належать
випуск і проведення лотерей, організація та утримання тоталізаторів, гральних
закладів. У переліку органів ліцензування, передбаченому постановою Кабінету
Міністрів України «Про затвердження органів ліцензування» від 14 листопада 2002
р. № 1698, зазначається, що ліцензування випуску та проведення лотерей здійснює
Міністерство фінансів України, а організації та утримання тоталізаторів,
гральних закладів – Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Легальне визначення поняття азартної гри міститься в «Порядку проведення
внутрішнього фінансового моніторингу суб’єктами господарювання, що провадять
господарську діяльність з організації та проведення утримання казино, інших
гральних закладів, і лобардами», затвердженому Постановою КМ України від 20
листопада 2003 р. № 1800.
Відповідно п. 2 зазначеного Порядку «азартна гра – гра, участь у якій дає змогу
набувати гроші, інше майно або майнові права, результат якої визначається
діями, цілком або частково залежними від випадку, умовою участі в якій є
внесення гравцем ставки (в тому числі ігри в букмекерських конторах, на
іподромах та інших видах тоталізатора)» [57Див.: Порядок проведення
внутрішнього фінансового моніторингу суб’єктами господарювання, що провадять
господарську діяльність з організації та проведення утриання казино, інших
гральних закладів, і ломбардами, затверджений постановою Кабінету Міністрів
України від 20.11.2003 р., № 1800.].
Слід зазначити, що в період з 1998 по 2003 рр. поняття азартної гри містилося в
Інструкції про умови і правила провадження підприємницької діяльності
(ліцензійні умови) зі створення та утримання гральних закладів, організації
азартних ігор і контроль за їх дотриманням, затвердженої наказом Ліцензійної
палати України від 11.09.98 р. № 86. Однак ця інструкція втратила чинність на
підставі наказу Державного комітету з питань регуляторної політики та
підприємництва від 05.03.2003 р. № 19. Згідно з наведеною Інструкцією азартною
грою визнавалася «гра, участь у якій дає змогу набувати гроші, інше майно або
майнові права, результат якої визначається діями, цілком або частково
заснованими на випадку; при цьому учасник азартної гри ризикує позбавитися
ставки, внесеної за право участі в грі».
Наразі на загальнодержавному рівні існує потреба в розробці адекватних
сучасному гральному бізнесу ліцензійних умов, які б встановлювали
кваліфікаційні, організаційні та інші вимоги для провадження господарської
діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів.
Нормативне визначення поняття азартної гри регулюється також актами органів
місцевого самоврядування для цілей ліцензування господарської діяльності в
сфері ігорного бізнесу. З цією метою уповноважені органи місцевого
самоврядування приймають регіональні нормативні акти, які визначають поняття і
порядок і види азартних ігр.
Зокрема, відповідно до «Правил провадження господарської діяльності
- Київ+380960830922