Вы здесь

Особливості клінічного перебігу та комплексного лікування аутоімунного тиреоїдиту

Автор: 
Муравльова Оксана Василівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U002356
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
матеріали та МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика груп досліджень
Дана робота виконана на кафедрі ендокринології з лікувальною фізкультурою та
спортивною медициною Української медичної стоматологічної академії на базі
ендокринологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні (ПОКЛ) ім.
М.В. Скліфосовського.
Об’єктом дослідження особливостей перебігу АІТ стали 140 хворих на АІТ (83 – це
дослідна група і 57 – архівний матеріал). Для вивчення ефективності комплексної
терапії АІТ було проведено клінічне обстеження хворих, які отримували
традиційну терапію та терапію з використанням слідуючих лікарських засобів:
натрія тіосульфату, людського імуноглобуліну, тіотриазоліну та мілдронату.
Традиційна терапія включала тиреоїдні препарати (L-тироксин) залежно від
функції ЩЗ, застосування нестероїдних (ортофен) та стероїдних (преднізолон)
протизапальних засобів та седативних (персен) препаратів. Також проводилося
клінічне обстеження практично здорових осіб, ця група склала 20 чоловік.
В залежності від клінічних проявів захворювання, гормонального стану ЩЗ,
величинами показників імунної системи, ВРПО ліпідів та САЗ нами були визначені
чотири групи хворих на АІТ, які були розподілені за типами метаболіч-ного
перебігу: 1) імунний, 2) перекисний, 3) змішаний, 4) метаболічно - латентний.
В залежності від проведеної терапії хворі були розділені на вісім груп:
а) контрольна, яку склали хворі з імунним типом перебігу АІТ, які отримували
традиційну терапію – 11осіб;
б) дослідна, яку склали хворі з імунним типом перебігу АІТ, яким, окрім
традиційної терапії, було проведено лікування імунологічним комплексом, якій
включав натрій тіосульфат та людський імуноглобулін – 10 осіб;
в) контрольна, яку склали хворі з перекисним типом перебігу АІТ, які отримували
традиційну терапію – 11 осіб;
г) дослідна, яку склали хворі з перекисним типом перебігу АІТ, яким, окрім
традиційної терапії, було проведено лікування прямим антиоксидантом
тіотриазоліном – вісім осіб;
д) контрольна, яку склали хворі зі змішаним типом перебігу АІТ, які отримували
традиційну терапію – сім осіб;
е) дослідна, яку склали хворі зі змішаним типом перебігу АІТ, яким, окрім
традиційної терапії, було проведено лікування натрієм тіосульфатом та людським
імуноглобуліном в комплексі з тіотриазоліном – сім осіб;
ж) контрольна, яку склали хворі з метаболічно-латентним типом перебігу АІТ, які
отримували традиційну терапію – 16 осіб;
з) дослідна, яку склали хворі з метаболічно-латентним типом перебігу АІТ, яким,
окрім традиційної терапії, було проведено лікування мілдронатом – 13 осіб.
Угрупування обстежених наведено у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Угрупування обстежених хворих та практично здорових осіб
Група спостереження
Кількістьхворих
Проведена терапія хворих на АІТ
Практично здорові особи
20
Хворі з імунним типом перебігу АІТ
11
традиційна терапія
Хворі з імунним типом перебігу АІТ
10
традиційна терапія + імуно- логічний комплекс
Хворі з перекисним типом перебігу АІТ
11
традиційна терапія
Хворі з перекисним типом перебігу АІТ
традиційна терапія + АО
Хворі зі змішаним типом перебігу АІТ
традиційна терапія
Хворі зі змішаним типом перебігу АІТ
традиційна терапія + імуно-логічний комплекс + АО
Хворі з метаболічно-латентним типом перебігу АІТ
16
традиційна терапія
Хворі з метаболічно-латентним типом перебігу АІТ
13
традиційна терапія + метабо- літ
Усі хворі знаходились на стаціонарному лікуванні в ендокринологічному
відділенні ПОКЛ ім. Скліфосовського, а також обстежувались амбулаторно. Діагноз
захворювання було веріфіковано на основі клінічної картини захворювання, даних
загальноклінічних, біохімічних та імунологічних досліджень. Біохімічні та
імунологічні дослідження проводились на базі центральної науково дослідної
лабораторії Української медичної стоматологічної академії. Обстеження ЩЗ та
визначення її розмірів проводилось пальпаторно та за допомогою ультразвукового
апарата „HITACHI EUB 315“ (Hitachy Medacal Corporatoin, Tokyo, Japan) із
спеціальним датчиком (7,5 Мгц). Для оцінки розмірів ЩЗ була використана
міжнародна класифікація зоба [111], рекомендована ВООЗ в 1995 році.
При наявності вузла в ЩЗ хворим було рекомендовано проводити тонкоголкову
аспіраційну біопсію (ТАБ) з подальшим цитологічним дослідженням біобтату. На
теперішній час аспіраційна біопсіявважається основним методом діагностики
новоутворень ЩЗ. Процедура проста, безпечна, порівняно дешева і може
виконуватись в амбулаторних умовах. Дисемінація пухлини по ходу голки не
спостерігається. Пункційній біопсії підлягають всі доступні для пальпації
солітарні вузли ЩЗ і недоступні для пальпації вузли більше 10 мм у діаметрі. В
разі терапевтичного ведення хворих із багатовузловим зобом пункційну біопсію
виконують повторно, при збільшенні розмірів або появі болючості в одному з
утворень багатовузлового зоба. Зараз використовуються два основних варіанти
пункції ЩЗ: під контролем УЗД і без ультразвукового контролю. Аспіраційна
біопсія з ультразвуковим контролем дозволяє пунктувати вузли діаметром менше 10
мм, які не визначаються пальпаторно. Тонкоголкова пункційна біопсія ЩЗ дозволяє
дати пряму оцінку будови тиреоїдної тканини. Аналіз літератури показує, що
чутливість і специфічність аспіраційної біопсії більше 90%, а точність складає
94%. Кількість пунктатів з одного вузла має бути не менше трьох.
Методика проведення ТАБ вимагала, щоб пацієнт знаходився в лежачому положенні з
подушкою під головою, що забезпечує розслаблення шийної мускулатури.
Проводилась пальпація вузла, після чого пацієнту пропонувалось декілька разів
проковтнути слину. Голка (23 G розміру, шприцем 20 мл) вводилась в вузол, післ